4. Склад основних виробничих засобів підприємств.

Підвищення ефективності використання основних фондів під­приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді аморти­заційних відрахувань.

Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру (рис. 8.1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Основні фонди

Невиробничі ОФ

(не беруть участі у процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт)

Виробничі ОФ

(беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи свою натуральну форму. Вартість переноситься на собівартість продукції поступово, у міру використання)

Житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства

Пасивна частина

Будівлі

Споруди

Господарський інвентар

Активна частина

Робочі машини й устаткування

Транспортні засоби

Вимірювальні й регулюючі прилади

Обчислювальна техніка й лабораторне устаткування

Рис. 8.1. Склад основних фондів підприємства

З 1 липня 2000 р. відповідно до Програми реформування систе­ми бухгалтерського обліку в Україні запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні ак­тиви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях (рис. 8.2.).

Основні фактори, що впливають на структуру виробничих ОФ

Рівень автоматизації Рівень спеціалізації Кліматичні та географічні

та механізації та кооперації умови розміщення підприємства підприємства підприємства

Рис. 8.2. Фактори, що впливають на структуру основних фондів

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом три­

валого часу і частинами переносять свою вартість на вартість про­дукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошо­вих коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після про­ведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від ре­алізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизуєть­ся, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на ос­нові приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

У процесі господарської діяльності кругообіг основних вироб­ничих фондів (ОВФ) проходить три стадії (рис. 8.3).

3. відбувається поновлення споживчої вартості частини ОВФ, заміною зношених ОФ на нові

2. відбувається перетворення частини ОВФ, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань

1. відбувається продуктивне використання ОВФ та нарахування амортизаційних відрахувань

Рис. 8.3. Стадії обороту основних фондів