3. Суб´єкти малого підприємництва які не можуть бути переведені на спрощену систему оподаткування.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування по єдиному податку - не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового і безготівкового розрахунків коштами.

Спрощена система оподаткування не розповсюджується на:

- субъектів підприємницької діяльності, які повинні придбавати спеціальні торгові патенти;

- физичних осіб, які платять фіксований податок ;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансові і кредитні установи;

- субъектів підприємницької діяльності, в статутному фонді яких частки, що

належать юридичним особам - засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються

підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (окрім сфери громадського харчування).

Слід звернути увагу, що суб'єкти малого підприємництва мають право обирати спосіб оподаткування доходів або по єдиному податку, або по загальній системі оподаткування, встановленій для всіх суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому суб'єкт малого підприємництва, який вибрав спосіб оподаткування по єдиному податку, звільняється від сплати таких видів податків і зборів:

- податок на прибуток;

- податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької

діяльності);

- плата за землю;

- збір на спеціальне використовування природних ресурсів;

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахування на будівництво і реконструкцію доріг;

- комунальний податок;

- податок на промисел;

- збір на відрахування до пенсійного фонду;

- збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

Тема 5.1 Формування і використання фінансових ресурсів

1. Сутність та види грошових надходжень.

2. Класифікація грошових потоків за видами діяльності.

3. Класифікація доходів.

4. Грошові надходження підприємств які не визнаються доходами.

1. Сутність та види грошових надходжень.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств. Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали (рис. 3.1): 1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; 2) виручку від іншої реалізації; 3) доходи від фінансових інвестицій; 4) доходи від інших позареалізаційних операцій. За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях. В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності", відокремивши їх від "Доходів від позареалізаційних операцій". Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку. На рис. 3.2 приведена структурно-логічна схема формування і використання доходів підприємств згідно з національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку, що введені з 2000-го року в Україні.