Тема 4.3 Місцеві податки і збори

1. Місцеві податки та особливості їх стягнення.

2. Місцеві збори.

3. Податок з реклами.

1. Місцеві податки та особливості їх стягнення.

Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і перерозподілі їх витрат на потребі місцевого спрямування показує, що в більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого бюджету.

Державою визначені основні джерела формування місцевих бюджетів. Надходження засобів до місцевих бюджетів і їх формування здійснюються за рахунок:

- місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних податків, надходжень від здачі в оренду об'єктів (майна) комунальної власності *плати за ліцензії, сертифікати і державну реєстрацію суб'єктів господарської або іншої підприємницької діяльності, штрафів і фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку;

- спонсорських внесків, пожертвувань, гуманітарної допомоги, шефської допомоги і других добровільних внесків і внесків населення, які йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Місцеві податки і збори є складовою частиною системи оподаткування. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень і загальний стан розвитку на місцях багато в чому залежить від того, які бюджетні ресурси одержать в своє розпорядження місцеві органи державної влади і завдяки яким фінансовим важелям це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право вводити місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які у межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників і надавати відстрочення в їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, якими визначається порядок сплати і переліку до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

До місцевих податків і зборів відносять 16 видів платежів. При цьому місцеві органи влади не зобов'язані вводити всі без виключення види платежів. Обов'язковими є такі види платежів: комунальний податок, збір за паркування автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за розміщення об'єктів торгівлі і збір з власників собак.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання і власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками відповідно до бази оподаткування.

Одним з основних документів щодо правового забезпечення системи місцевих податків можна рахувати Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" № 56-93 від 20 травня 1993 р. з відповідними змінами і доповненнями, які постійно вносяться в нього. Даний нормативний акт закріпив правові основи держави щодо здійснення її незалежної податкової політики. Він визначив види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри і порядок обчислення, направлений на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Види місцевих податків і зборів:

- податок з реклами, комунальний податок;

- курортний, ринковий і готельний збори;

- збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

- збір за виграш на перегонах;

- збір за участь в грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір за участь в грі на перегонах на іподромі;

- збір за паркування автомобілів;

- збір за право користування місцевою символікою;

- збір за право проведення кіно і телезйомок;

- збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

- збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який прямує за кордон;

З 1 січня 2004 р. до складу місцевих податків включений і податок з власників транспортних засобів, які до цього був у складі загальнодержавних податків, але повністю перераховувався до місцевих бюджетів.

Разом з місцевими податками і зборами до місцевих бюджетів здійснюються відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Ці відрахування встановлюються в процентному співвідношенні від суми сплаченого податку. Основною метою відрахування цих сум до регіональних бюджетів є недопущення дефіциту місцевого бюджету.

Крім того, у розпорядженні органів місцевого самоврядування знаходиться майно комунальної власності (яке може здаватися в оренду), право видачі ліцензій, дозволів, сертифікатів, які також істотно поповнюють територіальні бюджети.

Спонсорські внески або пожертвування можуть бути адресними або безадресними. У випадку, якщо ініціатор направляє свій внесок на конкретну потребу (ремонт школи або лікарні), така допомога називається адресною, в інших випадках, або якщо не встановлюється чітка мета використовування коштів, така допомога називається безадресною. Внески і пожертвування можуть бути одноразовими або постійними.

По даними ДПАУ питома вага місцевих податків і зборів в загальній структурі зведеного бюджету України є незначною - всього близько 2%, і це з урахуванням податку з власників транспортних засобів. Протягом останніх трьох років цей показник є стабільним і майже незмінним.

Коммунальный податок - це обов'язковий місцевий податок, обчислення якого

проводиться на основі не оподатковуваного податками мінімуму доходів громадян і середньої спискової кількості працюючих на підприємстві.

Введення комунального податку необхідне для задоволення місцевих потреб, пов'язаних з виробничою діяльністю і тимчасовим перебуванням певного контингенту працюючих на виробничих і інших підприємствах, розташованих на даній території, незалежно від форм власності або відомчої підлеглості.

Платниками комунального податку є юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом оподаткування є фонд оплати праці, який обчислюється виходячи з суми офіційно встановленого не оподатковуваного податками мінімуму доходів громадян (незалежно від розміру заробітної плати, що виплачена), помноженої на середньосписочну чисельність працюючих за звітний місяць. Чисельність осіб, які працюють за договором підряду, включається в загальну чисельність працюючих щомісячно протягом всього терміну дії договору. Платниками податків є також і ті юридичні особи, які тимчасово не ведуть виробничої діяльності, якщо їх статутом передбачена така діяльність.

Нарахування комунального податку проводиться по формулі:

Пком = Мсер * Нм.д.г. * 10% ,

де Пком - комунальний податок;

Мсер - середня спискова чисельность працівників;

Нм.д.г. - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Бюджетні установи, які віднесені до категорії платників даного виду податку, платять комунальний податок за рахунок власних коштів, одержаних від господарської і комерційної діяльності тільки за тих працівників, які безпосередньо займаються нею.

Комунальний податок юридичними особами виплачується за рахунок собівартості продукції. Граничний розмір ставки комунального податку не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленої виходячи з не оподатковуваного податками мінімуму доходів громадян і середньої спискової чисельності працюючих.

Розрахунок податку разом з іншими документами податкової звітності подається платниками до податкових органів до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Виплата податку здійснюється платниками безпосередньо на розрахунковий рахунок місцевого бюджету. Своєчасно не сплачений податок стягується в повному об'ємі за весь час заборгованості з нарахуванням пені в розмірі 0,3% за кожний день прострочення.