3.5. Продуктивність гірничорудного підприємства
Після вибору способу й системи розробки родовища переходять до визначення продуктивності гірничорудного підприємства по руді, по гірській масі й по продукції.
Найбільш істотної є продуктивність по руді (синоніми - сира руда, рудна маса), вона визначає масштаби гірничорудного підприємства й більшість його техніко-економічних показників. Існують три способи завдання продуктивності: по технічних можливостях, по оптимальних економічних показниках і по потребі.
Технічні можливості залежать від способу й системи розробки родовища, іноді від технічних засобів видобутку. У свою чергу, спосіб і система видобутки визначаються, як було показано вище, умовами залягання корисної копалини, стійкістю руд і порід, що вміщають, гідрогеологічними й іншими умовами. Для розрахунку продуктивності по руді найчастіше застосовується формула, запропонована М.И.Агошковым:
,
де S горизонтальна площа експлуатованої частини родовища (або точніше площа рудного тіла на горизонтальному зрізі ділянки експлуатації); H річне зниження гірських робіт; щільність руди; п втрати; р разубоживание руди при видобутку (див. табл. 26).
Горизонтальна площа експлуатованої частини родовища виміряється на погоризонтных планах. На дрібних родовищах вона охоплює всю його площу, на великі частина площі (30-70 %). Річне зниження гірських робіт звичайно коливається від 5 до 30 м. При відкритій розробці річне зниження залежить від площі кар'єру S:
S, км2 Більше 5 2-5 0,5-2 До 0,5
Н, м/рік 3-10 5-12 7-15 10-15
При підземній розробці річне зниження залежить від площі горизонтального перетину рудних тіл S' :
S', тис. м2 |
10 |
20 |
50 |
100 |
200 |
400 |
>400 |
H', м. рік |
30 |
25 |
20 |
15 |
12 |
8 |
7 |
Отримане значення H' потрібно помножити на два поправочних коефіцієнти, що враховують кут падіння й потужність рудного тіла (табл. 27).
Таблиця 27
Поправочні коефіцієнти до визначення річного зниження гірських робіт
Кут падіння рудного тіла, градуси |
Коефіцієнт до1 |
Потужність рудного тіла, м |
Коефіцієнт до2 |
90 |
1,2 |
<5 |
1,25 |
60 |
1,0 |
5-15 |
1,0 |
45 |
0,9 |
16-25 |
0,8 |
30 |
0,8 |
>25 |
0,6 |
Втрати показують відношення маси руди, загубленої при видобутку, до запасів руди в надрах. Звичайно їх виражають у відсотках. Втрати залежать від природних особливостей родовища від складності контурів або умов залягання рудних тіл, а також від способу й системи розробки родовища. Іноді застосовується коефіцієнт втрат кп = 1 - п.
Разубоживание це відношення маси порожньої породи (або некондиційної руди), що попадає в руду, до запасів погашеної при видобутку руди, виражає також у відсотках. Причини появи разубоживания в основному ті ж, що й втрат. Крім того, істотний вплив робить ступінь стійкості порід, що вміщають. Якщо вони слабко стійкі, то можливо їхнє обвалення й влучення в добуває руду, що. Аналогічно існує коефіцієнт разубоживания кр = 1 - р.
Потери й разубоживание руди ( небажані, але неминучі явища при видобутку. Збільшення втрат приводить до зменшення запасів руди, оціненої в надрах, а збільшення разубоживания знижує якість руди, що надходить на переробну фабрику, і погіршує її техніко-економічні показники. Тому при видобутку звичайно вживають різноманітних заходів до зниження втрат і разубоживания.
Втрати й разубоживание руди взаємозалежні між собою, що можна пояснити схемою (мал.42). Звичайно границя між рудою й породою, що вміщає, носить нерівний хвилястий характер. Контур відпрацьовування (наприклад, контур експлуатаційного блоку) не збігається із границею рудного тіла. При видобутку частина руди залишиться в надрах, що викличе втрати, а частина порожньої породи потрапить у добуту руду, що приведе до разубоживанию. Перемістивши контур відпрацьовування убік порожніх порід, можна зменшити втрати, але тоді зросте разубоживание, і, навпаки, при переміщенні контуру убік руди можна зменшити разубоживание, але зростуть втрати.
Таблиця 28