4.7. Мінімальні запаси ізольованих тіл корисних копалин

При наявності на родовищах, що підлягають підземному відпрацьовуванню, вилучених рудних тіл, що вимагають проходки додаткових гірських вироблень, що розкривають, необхідно мати кондицію для віднесення цих рудних тіл до балансового. Доцільність видобутку вилучених рудних тіл визначається мінімальними запасами в них при заданих відстанях від основних рудних тел. Мінімальні запаси Р_мин розраховують по формулі

де К_доп  додаткові витрати на проходку гірських вироблень, що розкривають; Цр ( витягає ценность, що, всіх корисних компонентів в 1 т руди.

Для зручності роботи можна попередньо скласти таблицю мінімальних запасів і відстаней, при яких запаси руд із заданим змістом у вилучених рудних тілах повинні ставитися до балансового.

4.8. Мінімальний коефіцієнт рудоносности

Коефіцієнтом рудоносности називається відношення обсягу руди в рудній зоні до обсягу рудної зони, включаючи руду й породи, що вміщають. Обчислюється коефіцієнт рудоносности К_руд по сумі довжин лінійних перетинань руди й породи, що вміщає, розвідницькими виробленнями в межах рудної зони, виділеної за геологічними критеріями або по бортовому змісті в крайніх рядових пробах:

,

де L_р і L_п  сума довжин рудних перетинань і порожніх порід.

Коефіцієнт рудоносности застосовується тільки в тих випадках, коли в процесі розвідки по розвідницьких виробленнях не можна оконтурити окремі рудні тіла. Тоді їх оконтурюють у процесі експлуатаційної розвідки й добувають окремо від порожніх порід.

Мінімальний коефіцієнт рудоносности встановлюється шляхом повариантных техніко-економічних розрахунків, як у табл.34, з урахуванням різного ступеня разубоживания й втрат руди при видобутку і ймовірних додаткових витратах для уточнення границь рудних тіл при експлуатаційній розвідці.

Мінімальний коефіцієнт рудоносности застосовується до подсчетным блоків для віднесення запасів у них до балансового.

4.9. Максимальна глибина підрахунку запасів

Максимальна глибина підрахунку запасів ( це власне кажучи максимальна глибина експлуатації родовища. Її знаходять шляхом техніко-економічних розрахунків з умови нульового прибутку на граничній глибині експлуатації. Розрахунок ведуть методом варіантів, послідовно збільшуючи глибину видобутку. Підрахунок запасів може здійснюватися й глибше з урахуванням перспектив розвитку техніки й технології видобутку руди, але такі запаси відносять до забалансового по глибині.

При відкритій розробці на прибуток найбільше значно впливає коефіцієнт розкриву. В умовах рівнинного рельєфу й збереження розмірів рудного тіла із глибиною коефіцієнт розкриву й, відповідно, витрати на видобуток ростуть приблизно пропорційно квадрату глибини. При підземному способі видобутку витрати ростуть за експонентним законом: на кожні 100 м углубки собівартість видобутку зростає приблизно на 8-12 %.

Задаючи різну глибину видобутку й здійснюючи техніко-економічні розрахунки за зразком табл. 34, можна побудувати графік зміни собівартість продукції Q_п із глибиною (мал. 43). На графіку є дві характерні крапки. Крапка, де лінія 1 відкритого видобутку перетинається з лінією 2 підземні видобутки, визначає глибину кар'єру Нк. На дні кар'єру собівартість видобутку відкритим і підземним способом однакова. Крапка, де лінія ціни продукції Ц_п перетинається з лінією 2 підземні видобутки, визначає глибину шахти Н_ш, на цій глибині прибуток дорівнює нулю. Пунктирна лінія відповідає потужності розкриву Н_в.

Рис. 43. Залежність собівартості продукції Q_п

від глибини видобутку Н

1 - відкритий видобуток; 2 - підземний видобуток

Запаси руди, які розташовані на глибині, меншої, чим глибина шахти Н_ш, ставляться до балансового. Якщо руда триває глибше, те запаси ставляться до забалансового по глибині (по гірничо-технічних умовах).

На практиці часто в межах кар'єру здійснюється деталізація оруденения по більше густій розвідницькій мережі (по більше високих категоріях запасів), а в межах підземного видобутку ( по рідкій розвідницькій мережі (по низьких категоріях запасів).