3. Геолого-економічна оцінка родовищ

3.1. Загальні положення

Головне завдання геолого-економічної оцінки родовища ( це визначення його народногосподарського значення, тобто розрахунок техніко-економічних показників, на основі яких приймається рішення про продовження або припинення розвідницьких робіт, про ролі родовища в ряді інших однотипних родовищ, про черговість його освоєння, про доцільність і розмір інвестицій, які необхідні для освоєння. Геолого-економічній оцінці піддаються всі родовища на всіх стадіях геологорозвідувальних робіт. На ранніх стадіях вивчення рудопроявлений геолого-економічна оцінка дозволяє відбракувати безперспективні об'єкти. За результатами розвідки визначається промислове значення родовища й дається його заключна оцінка. У процесі експлуатації родовища можлива його переоцінка у зв'язку зі зміною розміру і якості запасів, зі створенням нових технологій видобутку й переробки корисної копалини, зміни економічної кон'юнктури.

Залежно від характеру геолого-економічної оцінки, родовища діляться на оцінені (після оцінної стадії) і розвідані (після стадії розвідки) [6].

Щоб розрахувати техніко-економічні показники родовища, необхідно попередньо підрахувати його запаси, оцінити якість і умови залягання руд, намітити можливу технологію видобутку й переробки руди. При підрахунку запасів потрібно встановити, які руди ставляться до промислових, а які  до непромислового. Для цього потрібно обґрунтувати або знати вимоги промисловості до якості мінеральної сировини й до інших параметрів родовища. Ці вимоги називаються кондиціями й визначаються економічними розрахунками або технічними міркуваннями.

До найважливіших показників кондицій ставляться мінімальний промисловий і бортовий зміст компонентів у руді, мінімальна потужність рудних тіл, максимальна потужність прослоев порожніх порід і некондиційних руд, що включають у підрахунок запасів. Зміна кондицій спричиняє зміна контурів рудних тіл, кількості і якості руди, і все це позначається на техніко-економічних показниках родовища. Тому підрахунок запасів, обґрунтування кондицій і геолого-економічна оцінка родовищ тісно взаємозалежні, і оптимальні значення всіх параметрів родовища (у тому числі обґрунтовані контури рудних тіл, запаси й відповідна їм характеристика якості руди) знаходять шляхом різноманітних розрахунків.

Наприклад, збільшення максимальної потужності прослоев порожніх порід у рудній зоні, що включають у підрахунок запасів, збільшує запаси руди, але знижує її якість. При цьому часто спрощується морфологія рудних тіл, виникає можливість спростити розробку родовища й зменшити собівартість видобутку руди. Але одночасно руда стає бідніше корисними компонентами, збільшуються їхні втрати при переробці, погіршується якість продукції й зростають витрати на її одержання. Шляхом конкретних розрахунків економічних показників по декількох варіантах можна знайти оптимальний варіант максимальної потужності порожніх порід, що включають у підрахунок запасів.

На геолого-економічну оцінку родовищ великі впливи роблять стан мінерально-сировинної бази, потреба народного господарства в даній мінеральній сировині, його ціна, податкова політика й багато інших факторів, які доводиться враховувати в економічних розрахунках.

Таким чином, під геолого-економічною оцінкою родовища варто розуміти аналіз взаємозв'язку географо-економічних і геологічних факторів, способів видобутку й переробки руди, економічної кон'юнктури, щоб на основі розрахунку техніко-економічних показників вибрати оптимальний варіант його використання, визначити місце й роль родовища в економіці відповідної галузі промисловості.

У ході геолого-економічної оцінки родовищ доводиться вирішувати наступні конкретні завдання:

(оцінка рудопроявлений і родовищ на всіх стадіях геологорозвідувальних робіт, відбраковування непромислових об'єктів, вибір найбільш перспективних родовищ для постановки подальших геологорозвідувальних робіт або для підготовки родовищ до експлуатації;

(обґрунтування кондицій, необхідних для оконтуривания рудних тіл і для підрахунку запасів руд в отриманих контурах;

(вибір родовищ для першочергового промислового освоєння, визначення темпів і строків експлуатації і їхніх ролей в економіці галузі;

(оцінка доцільності й розміру інвестицій, необхідних для освоєння родовища.

Геолого-економічна оцінка родовищ заснована на обліку декількох принципів:

(максимальне задоволення потреб народного господарства в мінеральній сировині;

(послідовне наближення оцінки до більше повного й достовірного визначення оціночних показників;

(найбільш повне, комплексне й раціональне використання надр;

(мінімальні витрати на виробництво (розвідку, видобуток і переробку мінеральної сировини);

(облік екологічних вимог.

Максимальне задоволення потреб народного господарства в мінеральній сировині. На геолого-економічну оцінку родовищ у кожний конкретний момент часу впливає співвідношення потреб у даній мінеральній сировині й стану мінерально-сировинної бази (баланс розвіданих і підготовлених до експлуатації запасів). Оскільки це співвідношення згодом змінюється, міняється й оцінка родовищ. Збільшення потреб народного господарства в загальному випадку приводить до необхідності освоєння усе більше поганих родовищ. Внаслідок цього позитивну оцінку одержують родовища, що раніше вважалися непромисловими. Навпаки, відкриття нових великих багатих родовищ може вивести в розряд непромислові родовища, намічені раніше для освоєння. Отже, оцінка родовищ носить тимчасовий і порівняльний характер.

Істотну роль в оцінці родовищ грає науково-технічний прогрес у розробці родовищ, у переробці мінеральної сировини, у появі замінників мінеральної сировини. Є чимало прикладів, коли наукові відкриття, впровадження нової техніки або прогресивної технології видобутку й переробки мінеральної сировини приводили до корінної зміни оцінки родовищ.

Послідовне наближення оцінки до більше повного й достовірного визначення оціночних показників. Геолого-економічна оцінка рудопроявлений і родовищ здійснюється неодноразово: на кожній стадії геологорозвідувальних робіт. Показники оцінки на всіх стадіях ті самі, але міняються призначення й вірогідність оцінки, що обумовлено характером вихідних даних, їхньою вірогідністю й повнотою. На стадії оцінки родовищ показники потрібні для відбраковування явно непромислових об'єктів і виділення перспективних об'єктів, що вимагають подальшого вивчення. Запаси руд підраховуються по низьких категоріях З₂ і З₂, можуть ураховуватися й прогнозні ресурси категорії Р₁. Вірогідність таких запасів і ресурсів низька. Технологічні випробування руд на цих стадіях необов'язкові або проводяться в невеликому обсязі в лабораторних умовах або показники переробки руди можуть прийматися за аналогією з іншими однотипними родовищами. Тому геолого-економічна оцінка носить попередній характер і звичайно оформляється у вигляді техніко-економічного обґрунтування (скорочено ТЭО) промислової цінності досліджуваного об'єкта. Позитивна оцінка дозволяє перевести рудопроявления в розряд родовищ.

На стадії розвідки геолого-економічна оцінка повинна однозначно визначити промислове значення родовища й намітити доцільність і строки його освоєння. Для рішення цього завдання родовище повинне бути вивчене по систематичній мережі до глибин імовірної експлуатації, запаси  підраховані по категоріях А + В + З₁ + З₂, проведені технологічні випробування по переробці руд. Крім того, на стадії розвідки здійснюється обґрунтування кондицій, необхідних для оконтуривания рудних тел. Результати геолого-економічної оцінки оформляються у вигляді ТЭО освоєння родовища. До цього моменту повинні бути отримані дані для проектування й будівництва гірничорудного підприємства. Надійність оцінки родовища на цих стадіях заснована на одержанні запасів високих категорій, на всебічному вивченні технології переробки руд, на досить повнім дослідженні порід розкриву й перевірки безрудности навколишньої території.

У процесі експлуатації родовища можливі його переоцінка й перегляд кондицій, якщо різко змінилися запаси і якість руд, економічна ситуація (ціни на гірничорудну продукцію, витрати на видобуток і переробку руди, співвідношення потреб і запасів мінеральної сировини), з'явилися нова прогресивна технологія видобутку або переробки руд, замінники мінеральної сировини.

Теоретично можлива геолого-економічна оцінка ще не виявлених прогнозних ресурсів. Задаючи різні параметри передбачуваних родовищ, з огляду на економічну ситуацію й місцеві географічні умови, можна визначити такі параметри родовищ, які можуть представити промисловий інтерес. На пошуки подібних родовищ і повинні бути спрямовані подальші роботи.

Найбільш повне, комплексне й раціональне використання надр. Цей принцип виходить із невідтворюваності мінеральної сировини, обмеженості його в надрах і, отже, дбайливої його витрати. У процесі видобутку й переробки мінеральної сировини відбуваються неминучі його втрати, і необхідно вибрати й економічно обґрунтувати оптимальний варіант видобутку й переробки мінеральної сировини з більше повним використанням надр.

Більшість родовищ складені комплексними рудами, що містять велику кількість корисних попутних компонентів, і завдання оцінки полягає в тім, щоб як можна повніше врахувати всі корисні компоненти, мінеральну форму їхнього знаходження й можливості витягу з руд.

При експлуатації родовищ у видобуток утягується велика кількість порід розкриву. У багатьох випадках породи розкриви можуть бути використані в народному господарстві (наприклад, як будматеріали), тому вони повинні бути вивчені й економічно оцінені як можлива корисна копалина.

Корисним копалинам можуть бути й підземні води, тому також оцінюється їхня кількість, склад, умови залягання й можливі шляхи використання. Якщо ж підземні води непридатні для використання, то необхідно передбачити економічні витрати на видалення їх при видобутку й на створення тимчасових накопичувачів води.

Мінімальні витрати на виробництво мінеральної сировини. У процесі геолого-економічної оцінки повинен бути знайдений оптимальний варіант границь родовища, його експлуатації й переробки мінеральної сировини, що забезпечує, з одного боку, найбільш повне його використання, з інший,  найменші витрати на освоєння родовища, на видобуток і переробку руди. Верхньою межею витрат є ціни на мінеральну сировину. Більше того, виробництво мінеральної сировини повинне бути рентабельним, що забезпечує одержання прибутку, тобто витрати на одержання мінеральної сировини повинні бути менше його ціни з урахуванням різних податків і відрахувань.

Облік екологічних вимог. Освоєння родовищ неминуче пов'язане з порушеннями природної екологічної обстановки. По-перше, у видобуток утягується велика кількість гірської породи, тільки частина якої представляє собою мінеральна сировина. Відходи виробництва складають відвали, що займають значну територію й псують навколишнє середовище. По-друге, осушення рудників порушує режим підземних і поверхневих вод, а руднична вода звичайно непридатна для технічних цілей і не може бути випущена в річкову мережу або у відкриті водойми. По-третє, переробка руди в багатьох випадках істотно забруднює повітря й значна кількість води. Тому при економічній оцінці повинні бути враховані витрати на охорону навколишнього середовища, на будівництво очисних споруджень, на рекультивацію зіпсованих земель і на відшкодування витрат сільському господарству за вилучення сільськогосподарських угідь.