11. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники

Узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності є трудовий потенціал суспільства. Словом «потен­ціал» звичайно позначають засоби, запаси, джерела, що можуть бути ви­користані, а також можливості окремої особи, групи осіб, суспільства в конкретній обстановці.

Трактування даного терміна означає наявність у кого-небудь (окремо узятої людини, первинного трудового колективу, суспільства в цілому) схованих, що ще не виявили себе, можливостей чи здібностей у відповід­них сферах життєдіяльності. Компоненти трудового потен­ціалу:

• здоров'я;

• моральність і уміння працювати в колективі;

• творчий потенціал;

• активність;

• організованість і асертивність (гармонічне поєднання властивостей особистості);

• освіта;

• професіоналізм;

• ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів, у тому числі до персоналу підприємства і населення країни в цілому.

Виділяють трудовий потенціал працівника, підприємства, суспільства.

Трудовий потенціал працівника ( особистості) формується під впливом таких якос­тей, як уміння і бажання трудитися, ініціативність у праці і господар­ській заповзятливості, творча активність тощо. Трудовий потенціал працівника включає:

• психофізіологічний потенціал — здатності і схильності людини, стан ЇЇ здоров'я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. п.;

• кваліфікаційний потенціал — обсяг, глибина і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлюють здат­ність працівника до праці визначеного змісту і складності;

• особистісний потенціал — рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, цін­нісні орієнтації, інтереси, потреби у сфері праці.

Трудовий потенціал підприємства. Стосовно до підприємства трудовий потенціал являє собою граничну величину можливої участі працівників у виробництві з урахуванням їх­ніх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, накопи­ченого досвіду при наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Трудовий потенціал підприємства як система завжди більший суми її складових — індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. Уже саме об'єднання працівників у єдиний і планомірно організований процес праці породжує ефект колективної праці, що перевершує суму сил працівників, що діють індивідуально.

Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвід­ношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професій­них та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компонен­ти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).

Професійна структура колективу пов'язана зі змінами в змісті праці під виливом НТП, що обумовлює появу нових і відмирання старих про­фесій, ускладнення трудових операцій.

Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудово­му потенціалі (ріст умінь, знань, навичок) і відбиває, насамперед, зміни в його особистій складовій.

Організаційна складова трудового потенціалу* підприємства включає високу організацію і культуру праці, знаходячи своє вираження в чіткос­ті, ритмічності, погодженості трудових зусиль і високого ступеня задово­леності працівників своєю працею.

Організаційна складова трудового потенціалу багато в чому визначає ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому і кожного працівника зокрема і з цих позицій безпосередньо пов'язана з ефективним використанням трудового потенціалу.

Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукупні здіб­ності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, являє собою конкретну форму матеріалізації людського фактора, показник рів­ня розвитку і межі творчої активності працюючих мас.