41. Розвиток концепції людського капіталу

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності висловив ще А. Сміт. Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г. Струмиліна, який теоретично обґрунтував значення для народного господарства розвитку освіти. Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині нашого століття завдяки роботам американських вчених Г. Беккера, Я. Мінсера, Т. ІІІульца та інших. Офіційною датою народженняцієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 p., коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. Однак за цей недовгий час нова теорія здобула багато прихильників і загальне наукове визнання. Підтвердженням цього стало присудження в 1992 р. Нобелів­ської премії в галузі економіки професору Чиказького уні­верситету (США) Г. С. Беккеру за значний внесок у розробку і популяризацію ідей теорії людського капіталу.

З позицій теорії людського капіталу доходи людей є за­кономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Тобто лю­дина, приймаючи те чи інше рішення, може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно підвищити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою осві­ту і професійну підготовку, здоров'я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

Слід зазначити, що серед вчених немає єдиного підходу до визначення змісту цієї форми капіталу і, відповідно, єди­ної точки зору щодо шляхів його формування. Г. Беккер дає визначення цього поняття: "людський капітал формується за рахунок інвес­тицій в людину, серед яких можна назвати навчання, підго­товку на виробництві, витрати на охорону здоров'я, міграцію і пошуки інформації про ціни та доходи"². В підручнику "Мікроекономіка" Е. Долана і Д. Ліндсея людський капітал визначається як капітал у вигляді розумо­вих здібностей, що здобуваються внаслідок "формального навчання, освіти або на основі практичного досвіду".В Україні відома концепція людського капіталу, яку запропонував американський економіст, викладач Вашингтонського університету Дж. Кендрик у роботі "Сукупний капітал США і його формування ", перекладеній російською мовою і опублікованій в СРСР у 1978 р. На думку Дж. Кендрика капітал — це "здатність протягом певного періоду створювати певний продукт і доход, включаючи неринкові форми доходу". Виходячи з такого визначення капіталу, вчений поділяє його на дві основні складові — речовий і неречовий капітал, а кожна з цих частин, в свою чергу, поділяється на капітал втілений і не втілений у людях. Людським капіталом у цій структурі буде втілений у людях речовий і не речовий капітал.

Речовий капітал, втілений у людях, — це капітал, одержаний шляхом вкладень у формування та виховання людини.

Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання до ходів (заробітків) його власника.

Слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що випливають з цього визначення:

• по-перше, людський капітал — це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвине ний в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;

• по-друге, це такий запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який доцільно використовується для одержання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;

• по-третє, використання людського капіталу закономірно приводить до зростання заробітків (доходів) його власника;

• по-четверте, таке зростання доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого зростання заробітків.