27. Робочий час.

Робочий час є загальною мірою кількості праці Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку вироб­ництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостя­ми людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з ос­новних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна три­валість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення за­гальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена три­валість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за ра­хунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які ма­ють дітей віком до 14 років або дитину-інваліда. Весь робочий час працівників поділяється на час здій­снення виробничого процесу (роботи) (Тр) і час перерв (Ти).

Час роботи — це період, протягом якого працівник здійснює трудову діяльність. Час перерв — це час, протя­гом якого трудовий процес не відбувається незалежно від причин, і виконавець не здійснює ніяких трудових дій.

Час роботи поділяють на час виконання виробничого за­вдання і час зайнятості іншими видами робіт.

Виходячи зі змісту праці, робочий час поділяють на підготовчо-завершальний час (Тпз), час оперативної робо­ти (Гоп), і час обслуговування робочого місця (Тобс).

Підготовчо-завершальний час — це час, який витрача­ється на підготовку до виконання заданої роботи, і дії, пов'язані з її завершенням (отримання інструментів, тех­нологічної і планово-облікової документації, інструктаж про проведення робіт, повернення інструменту і доку­ментації, для ІТР і службовців — час на отримання зав­дання, звіт про виконання робіт, приймання і здача змі­ни тощо).

Час оперативної роботи включає в себе час основної ро­боти {То) і час допоміжної роботи (Тдоп). Час основної роботи — це час протягом якого працівник видозмінює форми і якість предмета праці. За характером праці час основної роботи можна поділити на:

• час ручної роботи — час на виконання техно­логічних операцій на обробку предмета праці без вико­ристання машин і обладнання;

• час машинно-ручної роботи — працівник здійснює технологічні операції з використанням машин або здійснює пересування предмета праці за допомогою спеціальних механізмів;

• час спостереження за роботою обладнання.

Час допоміжної роботи — це час на забезпечення ви­конання основної роботи.

Час обслуговування робочого місця — час, протягом якого здійснюються роботи по нагляду за обладнанням і під­триманням робочого місця в нормальному стані. Він по­діляється на час технічного обслуговування робочого місця (Ттех) і час організаційного обслуговування робо­чого місця (Торг).

Час технічного обслуговування робочого місця — це час, на догляд за робочим місцем, який викликаний виконан­ням конкретних операцій.

Час організаційного обслуговування робочого місця — час на підготовку робочого місця до виконання всього обся­гу робіт протягом зміни.

Перерви поділяють на регламентовані і нерегламентовані. Час регламентованих перерв (Хпр) є об'єктивно не­обхідним і заздалегідь передбаченим. До нього належать:

Час перерв через організаційно-технологічні причини (Тпот) — це перерви в роботі, передбачені технологією виробництва певного виду продукції.

Час перерв на відпочинок, особисті потреби (Твоп) — цей час передбачений законодавством для запобігання втоми та підтримки нормальної працездатності і особис­тої гігієни.

До нерегламентованих перерв відносять час перерв, які виникають внаслідок порушення встановленої техно­логії і організації виробництва (Тпнот), наприклад, пере­боями постачання, несправністю обладнання тощо. Крім того, до нерегламентованих перерв відносять і час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни (Тптд) — запізнення на роботу, передчасне залишення робочого місця, прогули тощо (рис. 1).