§ 1. Поняття трасології та її значення

У криміналістиці сліди, що залишаються після вчинення злочину, вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини у справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, одержати відомості про злочинця, визначити механізм зло­чинної події. Матеріально-фіксовані сліди (сліди-відображення) вивчає трасологія — криміналістичне вчення про сліди.

Трасологія¹ — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розро­бляє прийоми, методи, науково-технічні засоби їх виявлення, фік­сації, вилучення та дослідження.

Трасологія базується на таких наукових положеннях:

1. об’єкти матеріального світу є індивідуальними. Кожний об’єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об’єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;

2. за певних умов зовнішня будова одного об’ єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів, механізму слідоут- ворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об’єкта, який їх залишив;

3. відносна стійкість об’єктів. Об’єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають доволі стійкі зо­внішні ознаки;

4. відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.

Криміналістичне значення слідів визначається існуванням їх при­чинного зв’язку з подією злочину. В трасології за слідами можна вста­новити:

1. індивідуальну тотожність об’єкта, яким утворено слід (іденти­фікувати об’єкт);

2. групову належність об’єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);

3. механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об’єктів тощо);

4. окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напря­мок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орі­єнтовний час вчинення злочину та ін.).

Трасологічні дослідження дають змогу вирішувати ідентифікацій­ні та діагностичні завдання.

§ 2. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення

Учинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами зло­чину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елемен­тів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів зумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слі­дами). Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відо­мо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії).

У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами. У широкому розумінні слід — це результат будь-якої мате­ріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об’ єкта на інший; поява чи зник­нення тих чи інших предметів, порушення початкового розташування, місцезнаходження, стану різних об’ єктів (наприклад, загублені зло­чинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, при­таманних певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, змі­на їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок). На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розгля­даються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастинки, сліди- речовини, сліди генетичного коду людини.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме — матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одно­го об’єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення ви­никають унаслідок взаємодії двох об’ єктів і достатньо поширені: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є основним предметом ви­вчення у трасології.

Механізм слідоутворення — це система компонентів процесу утво­рення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоут- ворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біоло­гічних та інших процесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають унаслідок механічної контактної взаємодії двох об’єктів: один об’єкт утворює слід (той, який залишив слід) — слідоутворюючий об ’єкт, другий — сприймає змінення (на якому утворився слід) — слідосприй- маючий. Ділянки поверхні об’єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємо­дії — слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприй- маючих об’ єктах.

Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об’ єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий, і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття. Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого і слідо- сприймаючого об’єктів залежить від низки чинників: твердості об’єктів, напрямку взаємодії, розташування об’єктів, сили і характеру взаємодії.

^ш § 3. Класифікація слідів

У трасології сліди класифікують за різними підставами. Залежно від роду слідоутворюючих об’єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Що стосується конкретних слідоутворюючих об’ єктів, то найчастіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів. Залежно від механізму утво­рення слідів розрізняють сліди: об’ємні та поверхневі, статичні та динамічні, локальні та периферичні.

Об’ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоут­ворюючого об’єкта в об’ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною та глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об’ єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується. Часто об’ємні сліди утворюються на 60

слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об’ємний слід дає змогу уявити зо­внішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об’єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверх­ні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення.

Поверхневі (площинні) сліди виникають у результаті змін, що від­буваються на поверхні слідосприймаючого об’єкта (за двома виміра­ми — довжиною і шириною). Обидва об’єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть належати, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора тран­спортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашаруван­ня і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об’єкт речовини, яка має на собі слі- доутворюючий об’ єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої виокремлюються від слідосприймаючого об’ єкта і залишаються на слідоутворюючому об’єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).

Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об’єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають у момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприй- маючого об’єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. В більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоут­ворюючого об’єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками. Типовими прикладами статично­го сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерун­ка та відбиток підошви взуття на ґрунті. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються при прокатуванні слідоутворюючого об’ єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транспорт­ного засобу, утворений при поступально-обертальному русі по якій- небудь поверхні).

Динамічні сліди виникають у результаті руху одного або обох об’ єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть належати сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об’єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.

Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об’єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев’яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об’ єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилом) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Сліди можуть бути механічного, хімічного, біологічного, термічно­го походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механіч­ної дії як найбільш поширені об’єкти трасологічного дослідження.