§ 2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об’ єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи та способи судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні способи, методи та види зйомки становлять систему судової фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фото­графії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обран­ня фототехнічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме­тодів і способів (прийомів) зйомки щодо особливостей криміналістич­них об’єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставлять­ся такі вимоги: 1) порядок фотозйомки та порядок процедури огляду місця події є взаємопов’язаними; 2) фотозйомка має передувати іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати повне та чітке уяв­лення про обстановку злочину, його сліди та деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну (рис. 2). Цей поділ певною мірою є умовним.

44

Рис. 2. Види фотографічної зйомки на місці події: а — орієнтуюча; б — оглядова; в — вузлова; г, ґ — детальна

г ґ

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на тлі оточуючих предметів чи місцевості.

Місце події слід фотографувати на тлі предметів, що можуть слу­гувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно обрати напрямок і точку зйомки. Орієнтуюча зйомка про­вадиться звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка ви­конується ширококутовим або звичайним об’єктивом зі значної від­стані.

У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце події і при­леглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розта­шування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне розташування важли­вих об’єктів обстановки. Та частина простору, яка не може бути від­творена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок має такі зони.

Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одно­го, — оглядової серії. Така серія дає змогу скласти з одержаних знімків зображення деякого розгорнутого простору таким чином, що зобра­ження на одному знімку є продовженням зображення на іншому. Огля­дова серія може належати також до різних ізольованих один від одно­го об’єктів. У тісних приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.

Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлено сліди злочину. При такій зйомці ве­ликим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинено крадіжку, це можуть бути зламані двері, по­шкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’ єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів на місці події.

Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці підлягають насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця по­дії, швидко змінюють свої властивості або існує небезпека їх знешко­дження. При виборі ракурсу зйомки виходять із поставлених завдань — виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповнюють одна одну та забезпечують ілю­стративність і об’єктивне уявлення про місце події.

Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При фото­графуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова та детальна зйомки. Фотозйомка трупа на місці його виявлення прова­диться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.

Для фіксації загального вигляду, положення та пози труп на місці його виявлення фотографують у взаємозв’язку з навколишнім оточен­ням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують із двох бічних сторін (рис. 3, а). Фото­зйомку щодо осі трупа бажано здійснювати під кутом 45°. Не рекомен­дується без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, та з боку голови.

Фотозйомку трупа призначено для фіксації його положення і пози (рис. 3, б). Зображенням трупа по можливості слід займати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа у великому плані застосовується спо­сіб фотографування панорамою з точок, де оптична вісь А-В повинна проходити по колінних суглобах, а вісь Б-Г — по середині грудної клітини.

Сліди та ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім — великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотогра­фувати масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локаліза­цію, напрямок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів та ушко-

В

а

б

Рис. 3. Схеми фотозйомки трупа: а — з охопленням навколишнього оточення; б — двобічна фотозйомка трупа

Г

джень на трупі можуть використовуватися світлофільтри. Детальні знімки ран, синців, саден бажано фіксувати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх колір має істотне криміналістичне значення.

Фотографування слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуаль­них особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на тлі оточуючих об’єктів, потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці події рекомендується така послідовність дій: спочатку фотографують предмет, на якому ви­явлено сліди, потім взаємне розташування слідів, і останнє — кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.

Фотозйомку слідів рук на місці події можна виконати в різні спо­соби. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, використовуючи подовжувальні кільця. Чітко ви­димі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за правилами репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозорому склі можна сфотографувати при проникаючому штучному освітленні, спрямованому під кутом до оптичної осі об’єктива. При цьому вико­ристовується «маска» із чорного паперу з отворами, що повторюють форму слідів.

При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід правильно вста­новити освітлення, для чого застосовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освітлювачі. Фотокамеру зазвичай встановлю­ють на спеціальний штатив.

Упізнавальна (сигналітична) фотозйомка застосовується для фік­сації зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у кримі- 48

налістичному обліку, під час розшуку та ідентифікації, а також щодо невпізнаних трупів для їх обліку та встановлення осіб загиблих.

При зйомці живих осіб звичайно виготовляють три погрудні знім­ки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить також четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним — із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зобра­жена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, в якому її було затримано. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене об­личчя трупа попередньо відновлюють і здійснюють його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» — у припудренні шкіри, підфарбовуванні губ та ін. Обличчя трупа повин­но бути сфотографоване до відновлення і «туалету» та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявлено, а оголений труп прикривають шматком тканини.

Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографують з розплющеними очима.

Фотозйомка при відтворенні обстановки та обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки показань на місці) застосо­вується для фіксації найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв’язку з конкретною матеріальною обстанов­кою. Так, залежно від виду і умов слідчого експерименту існує необ­хідність шляхом фотографічної зйомки зафіксувати місце, обстановку та умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій. При слідчому експерименті через велике розмаїття дослідних дій та умов їх виконання використовуються різні способи і методи зйомки. Причому зйомка провадиться до і після реконструкції. Зокрема, при слідчому експерименті по встановленню можливості бачити подію, що сталася, доцільно зафіксувати фотозйомкою місце перебування особи в момент спостереження і місце, на якому відбувалася подія. Якщо потрібно перевірити можливість переміщення якогось предмета крізь певний отвір, спочатку слід сфотографувати окремо отвір, потім об’єкт, який переміщуватимуть, і послідовно моменти цього процесу.

Фотографування при проведенні перевірки показань на місці про­вадиться з метою наочної фіксації дій учасників на місцевості та у приміщеннях, де згідно з показаннями раніше допитаної особи від­бувалася подія злочину чи її окремі обставини. За допомогою фото­зйомки фіксують об’єкти, розташування, стан і ознаки яких можуть об’єктивно підтвердити чи спростувати показання, що перевіряються. Шлях пересування, який показує особа, слід фіксувати панорамним методом або частинами — за напрямком руху.

У криміналістичній літературі містяться рекомендації щодо про­цедури і послідовності застосування фотозйомки під час перевірки показань на місці. Так, фотозйомкою рекомендується фіксувати:

1. місце або вихідну точку, звідки починається перевірка показань;

2. окремі ділянки маршруту і розташування учасників слідчої дії;

3. орієнтири, на котрі вказує особа, показання якої перевіряються;

4. місця, де виявлено сліди і предмети;

5. особливості слідів і предметів, виявлених при перевірці.

Фактична обстановка фіксується з урахуванням одержаних пояс­нень. Якщо такі пояснення супроводжуються діями, котрі мають зна­чення для справи, то вони також підлягають фотозйомці.

Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає використання орі­єнтуючої, оглядової, вузлової та детальної зйомок. Фотозйомка при обшуку є доцільною для фіксації місця розташування об’єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку, тайників, їх особливостей, будови. У разі необхідності застосовують масштабну зйомку. Докумен­ти фіксують за правилами репродукційної зйомки.

Фотозйомка при пред ’явленні для впізнання провадиться з метою фіксації запропонованих для впізнання об’єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об’ єктів і дозволяє за­фіксувати низку ознак, за якими об’єкт був упізнаний.

Запропоновані для впізнання речі фотографують пронумерованими. До них прикріплюють (або біля них розміщують) бирки з чіткими контрастними номерами. Спочатку фотографують усі пред’явлені пред­мети, а потім — упізнаний предмет із биркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі) ознаки об’єкта, за якими він був упізна­ний. Індивідуальні особливості фотографуються великим планом із масштабною лінійкою (сліди зносу або ремонту, перероблення, по­шкодження тощо).

При пред’явленні для впізнання людей доцільно сфотографувати всіх пред’явлених осіб (спочатку на повний зріст, а потім крупнішим 50

планом — по груди). Після цього окремо фіксують впізнану особу. Якщо особа була впізнана за якими-небудь індивідуальними ознаками, то їх необхідно зафіксувати за допомогою масштабної фотозйомки (наприклад, родимку або шрам на обличчі).

Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але осно­вними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомки.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідовному фото­графуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вер­тикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об’єктів, що не вміщуються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафік­сованих частин складають одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову та ярусну панорами.

При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії уздовж об’єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього.

Кругова панорамна зйомка є доцільною у тих випадках, коли необ­хідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об’єкти. Фотогра­фування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру по­вертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат реко­мендується встановлювати на штатив, використовувати спеціальну голо­вку з градуйованою шкалою. При зйомці треба забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що пере­кривається наступним, повинна становити 10-15 % його площі. Повна кругова панорама є зображенням місцевості по колу (360°).

На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється поворотом фото­камери навколо її горизонтальної осі; застосовується для фіксації високих об’єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним уна­слідок збільшення відстані до частини об’єкта, що знімається.

Для того щоб панорамний знімок мав високу якість, усі фрагменти повинні мати однакову щільність. Тому рекомендується фотографува­ти всі частини об’єкта в однакових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму провадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином, аби на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі.

Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об’ єктів і відстані

між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Сутність масштабної зйомки полягає в тому, що об’єкт фотографу­ється разом із масштабною лінійкою. Лінійку розміщують поруч зі слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фік­сує співвідношення предмета і лінійки у тому вигляді, яким воно було насправді, і не потребує будь-яких пояснень. При зйомці об’ ємних предметів лінійку піднімають за допомогою підкладок до рівня пло­щини, що фотографується. Оптична вісь об’єктива фотоапарата має бути перпендикулярна площині об’єкта і спрямована в його центр.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом (метрична зйомка) у слідчій практиці не одержала поши­рення через незручність розрахунків при зйомці. Проте її рекоменду­ється застосовувати у тих випадках, коли при огляді місця події осо­бливо важливе значення має фіксація відстаней між предметами в глибину і за фронтом.

Простим способом метричної фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного масштабу у вигляді стрічки з чіткими поділками. Фотоапарат встановлюють так, щоб на­прямок його оптичної осі був паралельним підлозі приміщення (або поверхні місцевості). Глибинний масштаб розміщують на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно його оптичній осі. Нульову точку шкали розташовують точно під об’ єктивом.

Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дає змогу повніше сприймати обсяг сфотографованих предметів. Об’єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

Застосування стереоскопічної зйомки в слідчій практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка якої являє собою склад­не нагромадження значної кількості речей і предметів.

Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації пло­щинних об’єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічни­ми способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, рисунків та ін.). При такому фотографуванні додержуються пра­вил масштабної зйомки, що забезпечує високу точність копії. У про­цесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освітлювати всю поверхню об’єкта; б) забезпечити паралельність взаємного розташу- 52

вання негативного матеріалу та об’єкта; в) оптична вісь об’єктива повинна проходити через центр об’єкта.

Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або звичайної фотоапаратури, для чого застосовують репродукційні установки: пор­тативні (РУ-2, РДУ, С-64) та стаціонарні (МРКА, УРУ «Бєларусь СБ-2», «Уларус»).