Тема1.

Класифікація інформаційних систем.

За предметною сферою застосування розрізняють економіко-організаційні автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) та проектно-конструкторські системи (САПР). Конкретні класи систем можна розглядати залежно від предметної галузі.

Відмінності між АСУ та АСУ ТП зумовлюються різницею в характері об’єкта управління (колективи людей і, відповідно, машини, прилади, обладнання) та формах передавання інформації (документ і, відповідно, сигнал). Водночас сьогоднішній етап розвитку ІС характеризується високим ступенем їхньої інтеграції — способу організації окремих компонентів в одну систему, яка забезпечує узгоджену та цілеспрямовану взаємодію цих компонентів.

За ступенем централізації оброблення інформації виокремлюють централізовані ІС, децентралізовані, колективного використання.

За ступенем автоматизації процесів управління розрізняють інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі системи, СППР, інтелектуальні ІС.

За рівнем розрізняють державні ІС, територіальні (регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

Державні ІС призначені для розв’язування найважливіших проблем країни. Це, наприклад, інформаційно-аналітичні системи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Держказначейства.

Територіальні ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Це ІС області, міста, району.

Галузеві ІС призначені для управління відомчими підприємствами та організаціями.

ІС управління підприємствами (організаціями, установами) становлять одну з найчисленніших категорій. Єдину характеристику таких систем подати неможливо, бо дуже різноманітні системи та об’єкти, де вони використовуються, — це банки і підприємства, суди і прокуратури, податкові органи і страхові компанії та багато інших. Але існують два терміни, актуальні для будь-якої предметної галузі, — «корпоративна ІС» (КІС) та «автоматизоване робоче місце» (АРМ).

Економічна інформація – інформація, яка характеризує цифри, факти, відомості та інші дані, що базуються на показниках господарської діяльності. Економічну інформацію можна кількісно виміряти та якісно оцінити у процесі аналізу, планування, прогнозування, управління соціально-економічного розвитку. Вона відображає суспільно-економічні явища і процеси, що відбуваються в державі, а тому є водночас результатом розвитку економічної науки і невід'ємною складовою та вихідною базою розвитку науки. Розрізняють соціально-економічну і техніко-економічну інформацію. Дані економічної інформації використовуються як основний матеріал теоретичних узагальнень і представлені у цифровому вираженні, що має місткі характеристики явищ, процесів, переконливо, коротко й чітко характеризує стан і перспективи розвитку. Цифрова інформація значно лаконічніше й краще відображає сутність явищ, процесів, ніж словесна.

Вміння отримати і використати економічну інформацію, не порушивши зв'язків історичної, логічної, територіальної, часової єдності, – головна вимога до її узагальнення, зіставлення та аналізу. Важлива вимога до економічної інформації – її зіставлюваність, реальність, достовірність.

Для полегшення обробки і використання економічної інформації здійснюють уніфікацію інформації й стандартизацію існуючих локальних класифікацій і номенклатур. Такий підхід дає змогу забезпечити автоматизовану обробку економічної інформації на основі єдиної класифікації, що значно здешевлює її отримання та обробку.

Економічна інформація ще поділяють на прогнозовану, планову й облікову. Чіткий розподіл праці, єдина інформаційна політика зводять до мінімуму різноплановість і незіставлюваність інформації.

Показники економічної інформації виражають у натуральних і вартісних одиницях вимірювання.

За призначенням розрізняють планову, оперативну, бухгалтерську, статистичну, проектно-конструкторську, нормативну, управлінську економічну інформації Для прискорення пошуку необхідної інформації розробляють інформаційно-пошукові системи економічна інформація повинна відповідати таким вимогам повнота і достовірність, надійність, зіставлюваність, безперервність оновлення, узгодженість, адекватність явищам і процесам, що вивчаються.

Головна вимога до економічної інформації – як найповніше відображати сутність предмета.

Структура економічної інформації визначається її показниками тобто певними змінними величинами, які характеризують або одну з якостей відображуваного об'єкта, або конкретне кількісне його значення. Якісно будь-який показник визначається певними ознаками, що характеризують його зміст, а кількісно – методикою виміру.

Показники економічної інформації об'єднуються в певну систему, яка є методологічною основою всієї системи збирання та обробки економічної інформації, забезпечує можливість їх зведення та порівняння. Ці показники є вартісними і натуральними, абсолютними і відносними, народногосподарськими галузевими і регіональними, плановими і звітними, обсяговими і якісними, фіксованими і розрахунковими тощо.

Основні вимоги до економічної інформації

До якісної економічної інформації висунуто низку вимог. Розглянемо основні із них.

• Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта.

• 3містовність інформації дорівнює відношенню кількості інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає пропускна здатність інформаційної системи, оскільки щоб дістати одні й ті самі відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.

• Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, так і надмірна інформація знижує ефективність управління.

• Доступність інформації забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

• Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

• Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.

• Стійкість - це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних зберігати необхідну точність.

• Точність інформації визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра та його істинного значення. Для економічних показників, які відображують цифрові коди, відомі чотири класифікаційні поняття точності: 1)формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа; 2)реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа; 3)досяжна точність - максимальна точність, якої можна досягти за даних конкретних умов функціонування системи; 4)необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

• Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

• Цінність інформації - комплексний показник її якості.

Класифікатори економічної інформації

Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код. Класифікатор може бути призначений: а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів; б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів; в) для передавання інформації по каналах зв’язку. За сферою дії розрізняють класифікатори: а) особисті — особистого користування; б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі; в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі; г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави. На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати: ЄСКК ТЕІ = КТЕІ + АС + НД. Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи: 1) класифікатори ресурсів; 2) класифікатори предметів праці і діяльності; 3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління. 4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін. ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення:

• загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП);

• системи позначення органів державного управління (СПОДУ);

• класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції (ЗКП);

• системи визначення об’єктів адміністративного поділу (СПАТО);

• класифікаторів галузей народного господарства (ЗКГНГ);

• класифікатор підприємств та організацій (ЗКПО);

• системи позначення одиниць вимірювання тощо.

ЄСКК забезпечує: обмін даними між різними рівнями управління народним господарством; узгодження техніко-економічних показників; можливість агрегування даних на різних рівнях управління; мaксимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації. Наявність певних систем класифікації та кодів визначає можливість виконання машинних операцій з упорядкування даних, отримання проміжних результатів (підсумків), а також операцій пошуку й відбору елементів масивів.

Отже, використання класифікаторів ЄСКК забезпечує до того ж однакові можливості з обробки даних в АІС різних установ і організацій. Зауважимо, що існує стійка тенденція проникнення класифікації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це, скажімо, кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів платників податків і т.ін. Більш того, завдяки кодуванню та створенню єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації принципово дає змогу лише один раз ідентифікувати особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різних функціональних системах — медичних, адміністративних виробничих, юридичних і т.ін.

Інформаційна система

Інформаційна система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.

У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:

1. Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

2. Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.

3. Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.

4. Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем. Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління даними.

Інформаційні потоки ЕІС(ек інф с-ми))

Інформаційний потік — сукупність інформації (зовнішньої, внутрішньої), необхідної для управління логістичними операціями і їх контролю.

ЕІС пов'язує об'єкт і систему управління між собою та з зовнішнім середовищем через інформаційні потоки.

1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.

2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище - звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.

3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління - (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.

4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління - (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесів

База даних — це інтегроване сховище взаємопов'язаних даних конкретної предметної області.

Система управління базами даних (СУБД) — це комплекс програмних засобів, призначений для інтегрованого зберігання та обробки даних.

Система управління базами даних Microsoft Access відноситься до реляційних баз даних. База даних Access (фізична структура) міститься в одному файлі з розширенням MDB. Логічна структура СУБД Access складається з таких об'єктів: таблиць, запитів, форм, звітів, макросів та модулів. Доступ до цих об'єктів відбувається за допомогою відповідних вкладинок вікна Access.

Логічна модель відображує логічні зв’язки між елементами даних, незалежно від їх змісту та середовища збереження. Логічна модель може бути: ієрархічною, реляційною, мережною.

Фізична модель визначає розміщення даних, методи доступу та техніку індексування. Рішення проблем проектування на фізичному рівні багато в чому залежить від СУБД, що використовується. Воно автоматизовано і сховане від користувача.

Збережені в базі дані мають визначену логічну структуру, тобто представлені деякою моделлю, що підтримує СУБД. До числа найважливіших відносяться такі моделі даних:

• ієрархічна;

• мережна;

• реляційна;

• об’єктно - орієнтована.

Тема2

1. Банківська інформаційна система, яка більше відома під назвою автоматизована банківська система (АБС), — це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для вирішення задач управління банківською діяльністю.

Автоматизована банківська система повинна бути інтегрованою. Інтегрована — це така система, що побудована на загально-системних принципах і охоплює не фрагментарне сукупність банківських задач, а вирішує питання автоматизації комплексно з урахуванням інформаційних і функціональних зв'язків.

2. Структура АБС. До складу АБС входягь забезпечуючі та функціональні підсистеми.

Забезпечуючі підсистеми об'єднуюсь в собі всі види ресурсів, які необхідні для функціонування системи. До їх складу відносяться такі підсистеми: інформаційного, програмного, математичного, технічного, лінгвістичного та організаційно-правового забезпечення.

Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрімашинне) — це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації і кодування та методів їх застосування в банківській діяльності, а також файли даних, що зберігаються у базі даних і використовуються для автоматизованого вирішення функціональних задач.

Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів, який включає до свого складу обчислювальну техніку та засоби збору і передачі даних, для інформаційного обміну як всередині банку так і при взаємодії з іншими банками та клієнтами.

Математичне забезпечення — сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують процедури обробки даних та формування бухгалтерської і статистичної звітності.

Організаційно-правове забезпечення — це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних мате ріалів, які регламентують права та обов'язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС.

Лінгвістичне забезпечення включає до свого складу мовні засоби, що використовуються в системі: мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови опису метаданих, мови запитів та спілкування користувачів з системою та інші мовні засоби.

Функціональні підсистеми об'єднують блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна розділити на дві частини обов'язкові та допоміжні. До перших слід віднести ті функції, які мають місце у будь-якому комерційному банку, набір допоміжних функцій залежить від спеціалізації банку.

Функціональні підсистеми виділяються виходячи із якихось ознак управління. Враховуючи багатоаспектність банківських задач виникає проблема декомпозиції АБС на функціональні підсистеми. Функціональна підсистема — це деяка частина загальної системи управління, яка виділена у відповідності зі спільністю функціональних ознак управління. Основою для функціональної декомпозиції можуть бути характеристики: функція, період і об'єкт управління.