69. Цивільно-правові способи захисту прав ів.

Наслідком порушення права ІВ є настання цивільно-правової відповідальності. Способи захисту цивільних прав, зокрема прав ІВ, перераховані у ст. 16 ЦК України. Крім цивільно-правової відповідальності за порушення права ІВ в окремих випадках може наставати також кримінальна та адміністративна відповідальність.

Згідно з Конституцією України кожна особа має право звернутися до суду за захистом порушених прав. Суб'єкт права ІВ може вибрати один або кілька способів захисту особистих немайнових чи майнових прав ІВ, встановлених ст. 16 ЦК України. Зокрема, способами захисту порушених прав ІВ можуть бути: визнання права припинення дій, якими порушується суб'єктивне право, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та ін.

Загалом всі способи захисту майнових прав у сфері охорони ІВ можна звести до відшкодування витрат, яких зазнав володілець таких прав, витрат, які зроблені для відновлення порушених прав (так звані реальні збитки), а також доходів, які особа могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Останнє в юридичній літературі і законодавстві трактується як упущена вигода.

Принцип цивільного права полягає в повному відшкодуванні збитків. Це стосується і відшкодування збитків у сфері регулювання ІВ. Суб'єкт права ІВ має право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду у разі порушення його права. Крім цього, у спеціальних законах про охорону об'єктів авторського і патентного права передбачені норми, які конкретизують особливості захисту майнових прав стосовно окремих об'єктів ІВ.

Одним зі способів захисту майнових прав на об'єкти ІВ є самозахист. Він полягає в неюрисдикційному порядку, тобто особа, право якої порушено, без звернення до суду може захистити його. Такий спосіб дає змогу швидко здійснити захист порушених прав. У разі порушення майнових прав суб'єкта ІВ він може застосувати міри самозахисту.

70. Міжнародні договори у сфері авторського права.

Однією з перших конвенцій, спрямованих па охорону АП, була Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів 1886 р. Вона була пізніше багаторазово змінена і доповнена (Париж 1896 p., Берлін 1908 р., Брно 1914 p., Рим 1928 p., Брюссель 1948 p., Стокгольм 1967 p., Париж 1971 p.). Наслідком підписання – створення Бернського союзу, учасниками якого є понад 150 країн. Україна стала учасницею 25 жовтня 1995р. Адміністративним органом Бернського союзу є Всесвітня організація ІВ. Бернська конвенція затвердила концепцію територіалізму щодо охорони об'єктів АП. Цей принцип закріплено у ст. 5 Бернської конвенції, відповідно до якої автори будь-якої країни-учасниці мають в інших країнах-учасницях щодо власних творів (як опублікованих, так і не опублікованих) права, які надаються нині чи будуть надані у майбутньому відповідними законами цих країн власним громадянам, а також права, спеціально передбачені Конвенцією. Редакція Бернської конвенції 1971 р. Надає право на переклад твору; право дозволяти його відтворення, дозволяти публічне виконання драматичних і музичних творів по радіо і телебаченню, переробку творів одного виду в інший, запис механічним способом музичних творів тощо.

Угодою з торговельних аспектів прав ІВ (TRIPS) посилена охорона прав володільця об'єкта ІВ. У цій угоді передбачено, що країни-учасниці будуть застосовувати матеріально-правові норми Бернської конвенції за винятком положень, регулюючих особисті немайнові права.

Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право розроблялася під егідою ЮНЕСКО, підписана 6 вересня 1952 р. Побудована на засадах принципу територіалізму. Мета її підписання: створити умови для забезпечення достатньої та ефективної охорони прав автора та інших володільців авторських прав. Передбачає перелік майнових і немайнових прав автора. Сформульовано поняття «випуск твору в світ»; передбачено знак охорони авторських прав, шляхом встановлення символу ©.

Для забезпечення охорони, прав авторів у країнах СНД 24 вересня 1993 р. було укладено багатосторонню Угоду про співробітництво у галузі охорони авторського права і суміжних прав. Учасницями цієї Угоди є 11 країн, зокрема Україна. 6 березня 1998 р. в Москві країни СНД уклали Угоду про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності.