
- •1. Основні структурні елементи світогляду. Історичні типии світогляду.
- •2.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •3. Предмет і структура філософії.
- •4. Основні функції філософії:
- •5. Основне коло філософських питань.
- •6. Місце філософії в системі культури. Що дає вивчення філософії людині?
- •7. Свідомість як вища форма відображення дійсності.
- •8. Соціально-історична проблема свідомості.
- •9. Особливості матеріалістичної та ідеалістичної розробки проблеми свідомості.
- •10. Філософський зміст проблеми буття.
- •11. Діяльність як спосіб існування людини. Типологія видів практики.
- •12. Проблема єдності світу.
- •13. Категорії рух і розвиток у філософії. Різноманітність форм руху та проблема їх класифікації.
- •14. Сучасні філософські уявлення про простір і час.
- •15. Діалектика як загальна теорія розвитку.
- •16. Діалектика як загальна теорія розвитку.
- •17. Категорії діалектики. Приклади філософського аналізу.
- •18. Основні закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей.
- •19. Основні закони діалектики: закон взаємного переходу кількісних змін в якісні.
- •20. Основні закони діалектики: закон заперечення заперечення.
- •21. Сутність альтернативних концепцій: діалектика та метафізика
- •22. Проблема пізнання філософії
- •23. Об’єкт та суб’єкт пізнання. Неподільність у пізнавальному процесі.
- •25. Проблема істини у філософії
- •26. Відносність, об’єктивність і абсолютність істини в процесі пізнавальної діяльності.
- •27. Практика як єдиний достовірний та універсальний критерій істини
- •28. Рівні та форми пізнання
- •29. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання та їх методи
- •31. Світоглядні ідеї та філософські школи Стародавнього Китаю
- •30. Світоглядні ідеї та філософські школи Стародавньої Індії
15. Діалектика як загальна теорія розвитку.
Діалектика, як обґрунтував Гегель, одночасно проявляється в ролі теорії розвитку, гносеології та діалектичної логіки. Як теорія розвитку вона досліджує сутність, загальні закони всякого розвитку, в системі своїх понять дає концептуальну модель розвитку, осягнутому в його сутності.
16. Діалектика як загальна теорія розвитку.
Слово «діалектика» походить від грецького dialektike, що означало вести розмову, бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. У сучасному розумінні — це спосіб світорозуміння, теорія і метод пізнання. До основних принципів діалектики відносять принцип розвитку й принцип взаємозв'язку.
Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Зміст цього принципу виражається категоріями відношення, зв'язку, відокремлення, взаємодії, співіснування. Принцип взаємозв'язку є першим і основним правилом наукового дослідження загалом і матеріалістичної діалектики зокрема.
Принцип розвитку вказує нате, що матерія не просто існує і рухається в просторі й часі, але й змінюється в певному напрямку (це ж стосується і духовного життя). При найближчому розгляді цього принципу виявляється, що він перебуває в тісному зв'язку з попереднім принципом взаємозв'язку. Адже зв'язки існують завдяки руху (переносу матерії, енергії, інформації), а рух, в свою чергу, реалізується у взаємозв'язках.
17. Категорії діалектики. Приклади філософського аналізу.
Категорії – це універсальні форми людського мислення. Для діалектики характерним є формування парних категорій, які відображають "полярні" сторони цілісних явищ, процесів. Серед розмаїття зв'язків реального світу філософське пізнання виділяло різні типи всезагальних зв'язків. Поняття про такі зв'язки можуть бути об'єднані в дві групи категорій.
Перша група поєднує детермінаційні зв'язки. До неї належать категорії: "сутність – явище", "причина – наслідок", "необхідність – випадковість", "можливість – дійсність". Другу групу становлять категорії, що відображають "організацію", "побудову" буття. Це такі категорії, як "одиничне – загальне", "форма – зміст", "частина – ціле" тощо.
18. Основні закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей.
Закони діалектики — загальні форми суттєвого зв'язку в процесі розвитку, які виконують важливу методологічну функцію в побудові теорії. Вони (закони), власне, формують предмет теорії як спосіб зв'язку між категоріями, що є фундаментальними поняттями, які відображають різноманітні аспекти процесу розвитку.
Закон єдності і боротьби протилежностей посідає в матеріалістичній діалектиці особливе місце як закон, що відображає джерело розвитку.
Зважаючи на світоглядне, методологічне і практичне значення закону єдності і боротьби протилежностей, філософи вважають його «ядром» діалектики.
Протилежності — це взаємозв'язані сторони єдиного, які одночасно покладають і виключають одна одну, знаходяться у відношенні єдності і «боротьби»;
єдність протилежностей—це їх взаємна приналежність до однієї і тієї ж суті, їх взаємопокладання, взаємопроникнення, нероздільність;
боротьба протилежностей—це процес їх взаємови-ключення у рамках єдності, конкретний механізм якого визначається природою явища, що розвивається;
суперечність—це відношення протилежностей як сторін єдиного цілого. Суть його в тому, що сторони, які взаємовиключають одна одну, не можуть існувати одна без одної.