Виділяють такі форми бюджетного фінансування:

1) бюджетні інвестиції, які можуть здійснюватись у вигляді фінансування капітальних вкладень, проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством;

2) бюджетні кредити – надання коштів з бюджету суб’єктам підприємництва на поворотній і платній основі, вони відрізняються від банківських кредитів порівняно нижчим рівнем процентних ставок та наданням на більш пільгових умовах;

3) кошторисне фінансування означає виділення бюджетних асигнувань на основі спеціального планово-фінансового документа – кошторису, визначає у безповоро-тному і безоплатному порядку обсяги коштів на фінансування певних об’єктів (програм, заходів) з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування;

4) державні трансферти – це невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу; державними трансфертами є державне субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) і державна допомога населенню.

Відомо два методи фінансування з бюджету: відкриття кредитів; перерахування коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів.

Різні методи надання бюджетних коштів обумовлені особливостями виконання бюджетів у різних ланках бюджетної системи.

Метод відкриття кредитів полягає в тому, що фінансовий орган через спеціальні документи – видаткові розписи – повідомляє відповідну установу банку про встановлені суми та терміни видання коштів з рахунків бюджету головним розпорядникам кредитів.

Сутність другого методу фінансування полягає в перерахуванні грошових коштів з рахунка бюджету на рахунки головних розпорядників коштів. Воно здійснюється лише за наявності коштів на відповідному рахунку в цей момент. Підставою для переказування на рахунки головних розпорядників коштів є затверджені в бюджеті суми видатків (призначень) – асигнування на певний період, передбачені у річному розписі бюджету.

4.1. Сутність і принципи кошторисного фінансування

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ та організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання на підставі фінансових документів – кошторисів.

Кошторисне фінансування здійснюється на основі таких принципів:

1) Принцип цільового спрямування коштів полягає в тому, що всі витрати бюджетних установ згруповані відповідно до економічної класифікації видатків, яка визначає цільову спрямованість коштів. Тому вони плануються, виділяються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи.

2) Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету та місцевих бюджетів визначаються кожного року відповідно законом про Державний бюджет України та рішенням сесії відповідної ради.

3) Принцип ефективного використання коштів передбачає одержання максимального суспільно необхідного результату за мінімальних витрат грошових коштів.

4) Принцип здійснення постійного контролю, який дає можливість реалізувати всі наведені вище принципи. Фінансовий контроль дає можливість перевірити обґрунтованість планів, виявити недоліки та помилки у фінансовій діяльності, проаналізувати їх виконання, вжити заходів з їх усунення, надати інформацію для планування державних витрат.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення – це повноваження, надане головному розпоряднику коштів Бюджетним кодексом України, Законом України про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис має два складники:

— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

— спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань упродовж року.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Форма кошторису та плану асигнувань затверджується Мінфіном України.

План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Кожна установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси та плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Головний розпорядник коштів, розпорядник вищого рівня для подання Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам складають зведені кошториси та зведені плани асигнувань, що становлять зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією. Зведені кошториси не затверджуються.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти тільки на ті цілі і в тих межах, які встановлені затвердженими кошторисами та планами асигнувань.

У бюджетному плануванні, крім індивідуальних кошторисів (для кожної бюджетної установи), виділяються кошториси на централізовані заходи, які проводяться відповідними органами управління, і зведені кошториси, тобто злиті воєдино індивідуальні кошториси для окремого органу управління та кошториси на централізовані заходи. У такі кошториси входять видатки за всіма установами даного органу управління.