
- •Філософія, її об’єкт і предмет.
- •Функції філософії, розділи філософії.
- •Гуманістична спрямованість філософії.
- •Виникнення філософського знання; основні проблеми філософії.
- •Світогляд, його сутність і структура.
- •Характеристика історичних типів світогляду.
- •Роль філософії у формуванні культури сучасного спеціаліста.
- •Основні функції філософії та їх роль у суспільстві.
- •Ортодоксальні філософські школи Давньої Індії.
- •Неортодоксальні філософські школи Давньої Індії.
- •Філософські та етико-політичні позиції Конфуціанства.
- •Філософія Даосизму.
- •Філософія Легістів та моїстів.
- •Характерні риси Античної філософії.
- •Філософські погляди Сократа.
- •Атомізм Левкіппа — Демокріта — Епікура.
- •Філософія Платона.
- •Філософські погляди Аристотеля.
- •Мілетська філософська школа.
- •Піфагорійська філософська школа.
- •Елейська школа філософії та її представники.
- •Філософія софістів.
- •Філософія Геракліта і Кратіла.
- •Філософія Парменіда та Зенона.
- •Епікуреїзм: характеристика філософських позицій.
- •Скептицизм: філософські погляди.
- •Філософські ідеї школи Стоїцизму.
- •Загальна характеристика філософії Середньовіччя.
- •Філософія апологетиків.
- •Патристика як напрям Середньовічної філософії.
- •Філософія напряму схоластика.
- •Проблема універсалій. Середньовічна боротьба між реалізмом та номіналізмом.
- •Філософія Августина Аврелія.
- •Філософія т. Аквінського. Неотомізм.
- •Характерні риси філософії епохи Відродження.
- •Природничо-наукові погляди н. Кузанського.
- •Філософські погляди Дж. Бруно.
- •Філософські погляди м. Фічіно.
- •Філософські погляди ф. Патриці.
- •Соціальний утопізм. Т. Кампанелла та т.Мор.
- •Характерні риси філософії Нового часу.
- •Два напрями епохи Нового часу: емпіризм і раціоналізм.
- •Проблема методу пізнання у філософії емпіризму ф. Бекона.
- •Проблема методу пізнання у раціоналістичній філософії р. Декарта.
- •Проблема субстанції й пізнання у філософії б. Спінози.
- •Проблема пізнання у філософії б. Паскаля.
- •Проблема субстанції й пізнання у філософії г.В. Лейбница.
- •Сенсуалізм Дж. Локка.
- •Теорія “договірної держави” т. Гоббса.
- •Загальна характеристика філософії епохи Просвітництва.
- •Філософія Шарля Луї де Монтеск'є.
- •Філософія Франсуа Марі Аруе Вольтер.
- •Філософія Жан Жак Руссо.
- •Філософія Жюльєна Офре де Ламетрі.
- •Філософія Дені Дідро.
- •Філософія Поля Гольбаха.
- •Філософія Клода Адріана Гельвеція.
- •Філософія і. Канта докритичного періоду.
- •Філософія і. Канта критичного періоду.
- •Філософська система г.В.Ф. Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф. Гегеля.
- •Філософія й.Г. Фіхте.
- •Філософія ф.В. Шеллінга.
- •Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •Перший позитивізм: загальна характеристика філософських ідей .
- •Другий позитивізм: загальна характеристика філософських ідей.
- •Третій позитивізм: загальна характеристика філософських ідей.
- •Прагматизм: загальна характеристика філософських позицій.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •Києво-Могилянська Академія. Філософія Просвітництва в Україні.
- •Філософські погляди г. Сковороди.
- •Філософія Кирило-Мефодіївського товариства.
- •Соціально-філософські погляди т. Шевченка.
- •Соціально-філософські погляди м. Драгоманова.
- •Соціально-філософські погляди і. Франка.
- •Ірраціоналістична філософія а. Шопенгауєра.
- •Філософія ф. Ніцше.
- •Філософія о. Шпенглера.
- •Філософія а. Бергсона.
- •Марксистська філософія.
- •Екзистенціалізм: загальна характеристика напряму.
- •Філософія к. Ясперса.
- •Філософія ж.-п. Сартра.
- •Філософія а. Камю.
- •Аналітична філософія.
- •Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Характеристика школи філософської антропології.
Філософія а. Бергсона.
Найхарактернішим для філософії Бергсона є ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ — «тривалість», тотожна відчуттям, — перебуває в позбавленому закономірностей процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання, за Бергсоном, можливе лише через інтуїцію. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзму. Філософські погляди Бергсона мають значний вплив на сучасну філософію.
В кінці XIX — на початку XX ст. найбільший інтерес становлять погляди прихильників філософії життя і екзистенціалізму. У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана французьким філософом Анрі Бергсоном. У творі «Творча еволюція» Анрі Бергсон розглядає творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, складає суть життя. Та творчість розглядається переважно за аналогією з природно-біологічними процесами і через це протиставляється технічному раціоналізму. Творчість, стверджував Анрі Бергсон, це дещо об'єктивне, що звершується. У природі -у вигляді виникнення нових зразків і переживань. Діяльність інтелекту, за Бергсоном, не здатна створювати нове, а лише комбінує старе. Екзистенціалізм, навпаки, підкреслює духовно — особистісну природу творчості. Носієм творчого початку прихильники екзистенціалізму вважають особистість, пояснювану як екзистенцію, тобто як дещо ірраціональне, початок свободи, прорив природної необхідності і розумної доцільності, через яку «в світ проходить дещо». Саме екзистенція як вихід за межі природного і соціального, взагалі «поцейбічного» світу, вносить у світ те нове, що звично називається творчістю.
Марксистська філософія.
Марксизм, зокрема його філософське вчення, увійшов в історію як найголовніше досягнення суспільної думки другої половини XIX і першої половини XX століть. Його популярність значною мірою пояснювалася відповідністю умовам того часу, настроям революційних борців проти капіталу. Та в нашому столітті він досяг не лише апогею, а й зазнав глибокої кризи, яка обумовлюється тим, що в ряді положень марксистської теорії були незрозумілі чи перебільшені або навіть зведені в абсолют такі положення, котрі не мали значення абсолютних істин, особливо в його економічній і соціально-політичній теоріях. Тому ставлення до марксизму різних соціальних і політичних сил було й залишається різним: марксизм — це абсолютна істина, придатна на всі часи й для всіх народів; марксизм — це суцільна помилка; соціалістична ідея повністю тупикова; практика соціалістичного будівництва неадекватна теорії марксизму і таке ін.
На прохання лідерів робітничих партій і спілок К.Маркс і Ф.Енгельс написали для них програму "Маніфест Комуністичної партії". В ньому і наступних своїх працях вони створили вчення, яке одержало назву марксизму. Воно складалося з діа-лектико-матеріалістичної філософії, політичної економії і наукового соціалізму. Можна вважати, що головною умовою його виникнення були потреби класової боротьби пролетаріату. Та й сам розвиток капіталізму виявив матеріальну основу суспільного прогресу, його об'єктивні закономірності — його діалектику. Це було передумовою формування історико-ма-теріалістичної концепції і того розуміння діалектики, яке характерне для марксизму і ленінізму.
Багато уваги аналізу марксистської філософії приділяли М.Бердяев і угорський марксист Д.Лукач. Та найбільше увагу вони акцентували на його екзистенційно-гуманістичних аспектах.
Марксистська філософія привернула до себе увагу й таких сучасних філософів як Е.Фромм, Г.Маркузетаін. Перший вважав, що вона зазнала найбільших спотворень серед усіх філософських шкіл сучасності. Та найбільше це стосується матеріалістичної позиції Маркса. Вона в більшості тлумачиться так, нібито головним мотивом людської діяльності Маркс вважав прагнення людини до матеріальної вимоги, що начебто Маркс не виявляв свого інтересу до індивіда, не розумів духовних потреб людини. Насправді ж, вважає Фромм, мета Маркса полягала в духовній емансипації людини, звільненні її від економічної залежності, відновленні її особистісної цілісності, яка могла б перебувати в єдності з природою та іншими людьми. В цілому ж, вважає Фромм, філософія марксизму — це духовний екзистенціалізм.