Тема 6. Виробнича програма підприємства

та її ресурсне обґрунтування

Мета заняття: засвоїти особливості планування виробничої програми підприємства та її ресурсного обґрунтування на стадії розробки

Питання для обговорення

1. Поняття виробничої програми підприємства та порядок її розроблення.

2. Ресурсне обґрунтування виробничої програми за допомогою виробничої потужності підприємства.

3. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

4. Особливості замкненого обслуговування виробничої програми.

5. Оптимізація виробничої програми підприємства.

Методичні рекомендації

Виробнича програма – кількість виробів, які необхідну виготовляти для якомога повного завантаження наявних потужностей та отримання якомога позитивніших результатів.

Оцінка виробничої програми підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - сукупність продукції певної номенклатури (конкретного виду), яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми (Q_Ф) наявним на підприємстві потужностям (П_В) по виготовленню обумовленого виду продукції, необхідно віднайти останню за показниками роботи підприємства, наведеними в Додатку А за формулою (1):

, тонн

(1)

де N – кількість агрегатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатку А), одиниць;

Р_ПАСП – паспортна потужність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатку А), тонн на годину;

Т_Р – фактичний фонд робочого часу обладнання;

Т_Д – кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, на тиждень (дані Додатку А), днів;

Т_ЗМ – тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства (дані Додатку А), годин на день;

n_ЗМ – кількість робочих змін на добу, встановлена за графіком роботи підприємства (дані Додатку А), штук;

k_т – кількість робочих тижнів на рік (k_т = 52);

Т_ТНП – технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік;

Т_ПЗР – планово-запобіжні ремонти основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік;

Ступінь сформованості виробничої програми слід оцінити за коефіцієнтом використання виробничих потужностей підприємства (k_ВП) за формулою (2):

, частка одиниці

(2)

Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготовленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (k_ЕКС), коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (k_ІНТ), інтегральний коефіцієнт (k_ІНТЕГР) та резерв потужності (R_П) за формулами (3-6):

, частка одиниці,

(3)

, частка одиниці,

(4)

, частка одиниці,

(5)

, частка одиниці,

(6)

де Т_К – календарний фонд робочого часу за рік, Т_К = 8760 годин ;

Р_Ф – фактична потужність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатку А), тонн на годину.

На основі отриманих показників слід зробити висновок щодо ефективності сформованої за ринковими потребами виробничої програми підприємства.

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

При цьому студенту необхідно оцінити ресурсний потенціал підприємства, зокрема ступінь його забезпеченості трудовими і сировинними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіку його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Т_ЕФ) за формулою (7):

, годин

(7)

де Д_к – календарний період, днів (365 або 366 залежно від року);

Д_с – кількість часу, який припадає на святкові дні (10 днів);

Д_в – кількість часу, який припадає на вихідні дні (104 дні);

Д_відп – тривалість відпустки працівника (28 календарних днів);

Д_ХВ – відсутність працівника через хворобу (не більше 4 днів);

Д_ДО – виконання державних обов'язків (1 день);

Д_ЦП – цілодобові простої (1 день);

Д_УВ – період учбової відпустки (1 день).

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу у вигляді таблиці (характерний його приклад наведено в табл. 1):

Таблиця 1. Баланс робочого часу одного облікового працівника

(на прикладі однозмінного графіку роботи підприємства)

Показники	днів	годин
1. Календарний фонд	365	2920
- вихідні дні	104	832
- святкові дні	10	80
2. Номінальний фонд робочого часу	251	2008
Планові невиходи по причинам:
- основні відпустки	24	192
- хвороби	4	32
- виконання державних обов'язків	1	8
- цілодобові простої	1	8
- учбова відпустка	1	8
Разом невиходів	31	248
3. Ефективний фонд робочого часу	220	1760
Тривалість зміни		8

Розрахунки облікової чисельності основних виробничих робітників (Ч_ПР), їх заробітної плати (ЗП_ПР) та загального річного фонду заробітної плати виконуються за вихідними даними, наведеними у Додатку Б. За формулою (8) обчислюється штат основних виробничих працівників (облікова чисельність):

осіб

(8)

де t_м – повна трудомісткість виробничої програми (дані Додатку Б), людино-годин;

k_вн – коефіцієнт виконання норми виробітку (дані Додатку Б), частка одиниці.

Обчисливши потрібну чисельність виробничих працівників, їх необхідно розподілити на відповідні категорії, тобто на основних виробничих працівників, допоміжних робітників та молодший обслуговуючий персонал за даними, наведеними в Додатку Б.

Для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості виробництва трудовими ресурсами чи визначити можливу потребу для залучення додаткових працівників, необхідно скласти штатний розклад основних виробничих працівників за професійно-кваліфікаційною ознакою та графік змінності (за умов багатозмінного режиму роботи підприємства) згідно із даними, наведеними в Додатках А і Б.

Заробітну плату виробничих працівників (ЗП_ПР) слід розраховувати за формулою (9):

, грн.

(9)

де Т_ст – годинна тарифна ставка за виконувану роботу (дані Додатку Б), грн. / годину;

Т_ЕФ – річний ефективний фонд роботи працівника (табл. 2), годин;

β_ПР – відсоток премії, встановлений за якісне виконання плану до тарифного заробітку працівника (дані Додатку Б), частка одиниці.

Річний фонд заробітної плати за категоріями працівників обчислюється за методикою, наведеною в табл. 2.

Таблиця 2. Склад, чисельність та фонд заробітної плати

виробничих працівників підприємства

Групи та професії працівників	Наявна чисельність, осіб		Тарифна ставка за розряд виконуваних робіт , грн. / годину	Ефективний фонд часу, годин	Тарифний заробіток, грн.	Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %	Розмір премії, грн.	Річний фонд заробітної плати, грн.
	за зміну	на добу
Виробничі працівники, в тому числі: 1. Основні робітники
Разом
2. Допоміжні робітники
Разом
3. Черговий та ремонтний персонал
Разом
Всього виробничих робітників

Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (Ч_К) необхідно скористатися формулою (10), отриманою експериментальним шляхом для підприємств хімічної промисловості:

, осіб,

(10)

де λ – коефіцієнт галузевої специфіки виробництва (для підприємств хімічної промисловості λ = 0,6);

Ф_СР – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.; вона розраховується за даними Додатку Д по формулі (11):

, грн.

(11)

де Ф_ПГ – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатку Д), грн.;

Ф_ВВ – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн.;

Ф_ВИБ – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн.;

Т₁ – строк служби основних виробничих фондів по групах з моменту їх залучення у виробництво (дані Додатку Д), місяців;

Т₂ – строк служби основних виробничих фондів по групах від моменту їх вилучення з виробництва до кінця року (дані Додатку Д), місяців.

Обчисливши загальну чисельність керівників, спеціалістів і службовців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії, скориставшись наведеними в Додатку В даними.

Заробітну плату керівників, спеціалістів і службовців (ЗП_К) розраховують, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (12):

, грн.

(12)

де О – місячний оклад керівника, спеціаліста чи службовця (дані Додатку В), грн. на місяць;

Т_М – кількість відпрацьованих за рік місяців; Т_М =12 місяців;

δ_П – процент премії до посадового окладу за належне виконання своїх службових обов'язків (дані Додатку В), частка одиниці.

Для оцінки ступеня забезпечення виробництва керівниками, спеціалістами та службовцями необхідно скласти їх штатний розклад за обійнятою посадою відповідно до наведених в Додатку В даних.

Результати розрахунків слід звести до табл. 3.

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки собівартості обсягу виробленої продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході виробництва та реалізації продукції і заносяться до табл. 4 на основі інформації, що міститься у Додатку З.

Таблиця 3. Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників,

спеціалістів і службовців

Посада	Кіль-кість осіб	Місячний оклад, грн.	Тарифний фонд заробітної плати, грн.	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн.	Річний фонд зарплати, грн.
1. Керівники
Разом
2. Спеціалісти
Разом
3. Службовці
Разом
Всього управлінців

Таблиця 4

Калькуляція собівартості продукції (фактична)

Найменування продукції ___________________

Обсяг виробництва за рік (фактичний) ________

Калькуляційна одиниця – 1 тонна

№ з/п	Калькуляційні статті	Ціна за одиницю ресурсів, грн.	Витрати
			На одиницю продукції		На річний обсяг виробництва
			у натуральному вимірюванні	сума, грн.	у натуральному вимірюванні	сума, грн.
1	Сировина (за видами)
2	Основні матеріали (за видами)
3	Допоміжні матеріали (за видами)
4	Напівфабрикати (за видами)
5	Зворотні відходи (відраховуються)
	Разом за відрахуванням відходів (статті 1÷5)
6	Паливо
7	Електроенергія
8	Пара
9	Вода
10	Стисле повітря
	Разом (статті 6÷10)
11	Заробітна плата основних виробничих робітників
12	Відрахування від зарплати основних виробничих робітників
13	Витрати на підготовку та освоєння виробництва
14	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
15	Цехові витрати
	Цехова собівартість
16	Загальновиробничі витрати
17	Попутна продукція (відраховується)
	Виробнича собівартість

Для того щоб знайти загальні витрати на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію в собівартості продукції (С_СМ), необхідно скористатися формулою (13):

, грн.

(13)

де Н_СМі – норми витрат сировини та матеріалів на виробництво продукції, в натуральних одиницях (дані наведені в Додатках З і К);

Ц_СМі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн. за одиницю (дані наведені в Додатках З і К);

Q_Ф – обсяг вироблюваної продукції в натуральних одиницях, тобто виробнича програма підприємства (дані наведені в Додатку А).

Методика розрахунку матеріальних витрат та витрат на оплату праці основних та допоміжних працівників була наведена вище. Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробничих працівників» необхідно обчислили всі передбачені виплати до фондів соціального страхування, зайнятості та пенсійного фонду, тобто сума відрахувань складе 38,8% від нарахованої суми їх зарплати.

Калькуляційна стаття «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» містить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформлення нормативів по труду, норм витрат сировини і матеріалів, на корегування технічної документації при переході на масове виробництво (їх сума наведена в Додатку Л).

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає заробітну плату допоміжного і чергового та ремонтного персоналу підприємства (табл. 3) з відрахуваннями, сума яких складе 38,8% від суми їх зарплати; амортизаційні відрахування (А_і) по нормам від середньорічної вартості виробничого обладнання (Ф_СРі), транспортних засобів та цінного інструменту (тобто по ІІ, ІІІ та IV групах основних виробничих фондів), які обчислюються за формулою (14) за даними Додатку Д; витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (ІІ та ІІІ груп основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості, обчисленої за даними Додатку Д по формулі (11).

, грн.

(14)

де Н_Аі – норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства.

При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують витрати на заробітну плату керівників, спеціалістів та службовців (табл. 4) з відрахуваннями у відповідні фонди за ставкою 38,8% від суми нарахованої їм заробітної плати; амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), обчислені за формулою (14) за даними Додатку Д; витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленій за даними Додатку Д по формулі (11), а також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства, наведені в Додатку Л.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції.

До складу статті «Загальновиробничі витрати» відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи; витрати на охорону навколишнього середовища, геологорозвідувальні роботи; витрати на стандартизацію та сертифікацію продукції тощо. Їх сума наведена в Додатку Л.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції.

На підставі внесеної до табл. 4 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (С_ЗМ) у собівартості продукції за формулою (15):

, грн.

(15)

де В_Зi – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію, пару, воду, стисле повітря тощо, заробітну плату виробничих працівників з відрахуваннями;

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (С_УП) у собівартості продукції за формулою (16):

, грн.

(16)

де В_Пj – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять заробітну плату керівників, спеціалістів, службовців з відрахуваннями, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загальновиробничі витрати.

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити внутрішню ціну виготовленої підприємством продукції (Ц_ОД) за формулою (17), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності продукції (R_Н):

,

(17)

де С_ОД – виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (табл. 4).

R_Н – рентабельність продукції (дані Додатку Л).

На основі обчислених показників робиться висновок щодо матеріалоємності (М_Є), енергоємності (Е_Є), зарплатоємності (ЗП_Є) досліджуваного виробництва за формулами (18-20):

, грн. / грн.,

(18)

, грн. / грн.,

(19)

, грн. / грн.,

(20)

де Σ С_СМі – сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (табл. 4);

С_Е – витрати на енергію при виробництві певної продукції (табл. 4);

Σ ЗП_і – витрати на заробітну плату всього виробничо-промислового персоналу (табл. 2 і табл. 3).

Індивідуальні завдання

Для виконання індивідуального завдання студенту спочатку необхідно визначитися з напрямком виробничих процесів на підприємстві та охарактеризувати досліджуване виробництво. Варіанти завдань побудовано наступним чином: всі досліджувані виробництва пов'язані з лакофарбовою галуззю хімічної промисловості (табл. 5).

Для узагальнення, систематизації та перевірки рівня знань з дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства» студентам пропонується розв'язати перелік запропонованих поваріантно завдань щодо оцінки існуючого внутрішнього економічного механізму підприємства і визначення заходів щодо удосконалення та підвищення його ефективності в кожному конкретному випадку. Отже, студентам належить виконати комплексну роботу, яка включає розгляд переліку питань згідно з наведеним тематичним планом дисципліни. Індивідуальна робота з дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства» передбачає 30 варіантів. Номер варіанта обирається студентом за його порядковим номером в журналі викладача.

Обравши номер варіанта і визначившись із завданням, студент розпочинає виконання лабораторної роботи з формулювання мети, визначення задач і напрямків їх вирішення.

Таблиця 5. Досліджуване виробництво

№ варіанта	Вироблювана продукція
1, 16	Емаль ПФ-133 чорна
2, 17	Емаль ПФ-115 біла
3, 18	Емаль НЦ-132 червона
4, 19	Емаль ХВ-16 чорна
5, 20	Емаль ХВ-785 жовта
6, 21	Емаль МЛ-242 біла
7, 22	Емаль ПФ-115 світло-блакитна
8, 23	Емаль ПФ-115 сіра
9, 24	Емаль ПФ-115 блідо-жовта
10, 25	Емаль ПФ-133 світло-димчаста
11, 26	Емаль ПФ-133 світло-жовта
12, 27	Емаль ПФ-133 фісташкова
13, 28	Емаль ПФ-133 червоно-коричнева
14, 29	Емаль ПФ-133 біла
15, 30	Емаль ПФ-115 чорна

Метою здійснення комплексної роботи є опрацювання заходів, спрямованих на підвищення ефективності чинного на підприємстві внутрішнього економічного механізму.

Досягти поставленої мети можливо, вирішивши наступні задачі:

• визначивши місце підприємства в ієрархічному ринковому середовищі згідно з його галузевою приналежністю;

• охарактеризувавши його ринковий потенціал;

• здійснивши аналіз ефективності чинного на підприємстві внутрішнього економічного механізму;

• винайшовши резерви щодо його поліпшення та удосконалення;

• опрацювавши дієві напрямки підвищення ефективності внутрішнього економічного механізму;

• сформувавши ефективний вмотивований механізм стимулювання діяльності підприємства.

Після визначення задач студенту необхідно визначитися з порядком і напрямками здійснення його роботи.

Хід виконання роботи має виглядати наступним чином:

1. Коротка характеристика підприємства.

2. Моніторинг виробничої програми підприємства.

3. Ресурсне обґрунтування діяльності підприємства.

Для виконання кожної з визначених частин студенту слід скористатися формулами (1-20). За отриманими результатами студенту обов'язково потрібно зробити концептуальні висновки щодо витратності досліджуваного виробництва та обґрунтувати свою відповідь за допомогою відповідних критеріїв.

Ключові терміни і поняття

• ресурсне обґрунтування виробничої програми;

• собівартість продукції;

• витратність виробництва;

• матеріаломісткість продукції;

• зарплатоємність продукції;

• енергоємність виробництва;

• постійні витрати;

• змінні витрати.

Питання для повторення

1. Забезпечення виробничої програми природно-сировинними ресурсами.

2. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

3. Забезпечення виробничої програми капітальними ресурсами.

4. Значення оборотних коштів у відтворювальному циклі.

5. Напрямки зменшення ресурсоємності виготовлення продукції (надання послуг) на засадах раціонального їх використання та впровадження новітніх здобутків науки і техніки у виробництво.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Особливості розробки виробничої програми в допоміжних підрозділах підприємства.

2. Визначення ступеня завантаження та пропускної спроможності устаткування, яке бере участь у виробництві товарів.

3. Критерії оптимізації роботи виробничої системи на основі раціонального обґрунтування виробничої програми підприємства.

4. Формування виробничих процесів на засадах партіонних процесів.

5. Обґрунтування трудомісткості виробничої програми.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.