Тема 9. Механізм стимулювання діяльності підприємства

Мета заняття: засвоїти особливості стимулювання праці та мотивації діяльності виробничо-промислового персоналу підприємства

Питання для обговорення

1. Поняття мотиву й мотивації діяльності.

2. Роль, форми і джерела стимулювання ефективної діяльності підприємства. Стимулююча функція оплати праці.

3. Преміювання як заохочувальний засіб для підвищення результативності виробництва.

4. Стимулювання діяльності працівників через участь у прибутках.

5. Система мотивації на підприємстві.

Методичні рекомендації

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація сприяє більш повному заохоченню працівників, а відтак – підвищенню ефективності виробництва на конкретному підприємстві.

Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства. Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування системи оплати праці на конкретному підприємстві необхідно забезпечувати підвищення заробітної плати тільки у зв'язку зі збільшенням кількості виготовлюваної працівниками продукції, більш ефективним використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.

Заробітна плата є дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 р. зі змінами і доповненнями заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Функції заробітної плати:

• відтворювальна функція полягає в тому, що вона є джерелом відтворення робочої сили і засобом залучення людей до праці;

• стимулююча функція відіграє вирішальну роль при встановленні залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

• регулююча функція проявляється в тому, що заробітна плата є мобілізуючим засобом розподілу і перерозподілу працездатних кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;

соціальна функція заробітної плати відтворює її призначення щодо забезпечення соціальної справедливості, соціальних пільг та гарантій, а також належну винагороди за виконувану працю.

Ставлення людини до трудової діяльності визначають різні внутрішні і зовнішні спонукальні сили. До внутрішніх сил відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали, мотиви.

До зовнішніх сил відносять різноманітні методи економічного та морального впливу (стимули), які використовуються підприємством для підвищення трудової активності працівників.

Таким чином, мотивація представляє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості і залучення до її здійснення.

Мотивація має багато аспектів, а тому має свою типологію, представленою класифікацією на рис. 4.

Мотивація праці як механізм представляє собою систему, яка узгоджує багатономенклатурні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації й настанови, мотиви і мотиваційну структуру поведінки (рис. 5). Спрощена модель мотивації поведінки через споживання складається в такий ланцюжок: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсутність задоволення).

Рис. 5. Формування механізму мотивації праці

Найвпливовішим елементом у визначеному механізмі мотивації є мотиви, які представляють собою спонукальну силу, яка передує дії.

До функцій мотивів відносяться:

• орієнтуюча (спрямовує працівника під час вибору варіанта поведінки);

• змістоутворююча (визначає суб’єктивну значимість поведінки працівника);

• опосередкована (визначає спонукальні чинники);

• мобілізуюча (мобілізує працівника при необхідності здійснення значущої для нього діяльності).

Ставлення до праці визначається соціально-економічним середовищем, в якому здійснюються трудові процеси і яка визначає стан людини як в суспільстві в цілому, так і в окремих групах. До числа факторів, які впливають на трудову активність людини, входять фактори макросередовища, загального та локального мікросередовища.

До факторів макросередовища відносяться: система соціальних відносин суспільства, умови життя людини в ньому, які створюють належні передумови для духовного і творчого розвитку особистості.

Фактори загального мікросередовища характеризують специфічні умови діяльності працівників у виробничому колективі, особливості його соціальної орієнтації. До них відносять організаційну структура колективу, систему соціального управління, стимулювання праці, загальні, розв'язувані колективом задачі, галузеву специфіку, змістовність і умови праці, побуту і дозвілля працівників, рівень соціального й економічного розвитку колективу.

Фактори локального мікросередовища діють в межах первинного колективу, обмеженої групи і здебільшого обумовлені факторами загального мікросередовища, оскільки є їх конкретним проявом. Роль кожного фактора у формуванні трудової мотивації залежить від значення при здійсненні процесу трудової діяльності окремих соціальних груп, задоволення їхніх потреб, реалізації інтересів.

Фактори формування відносин до праці розподіляють на об'єктивні, обумовлені особливостями виробничого і невиробничого середовища, та суб'єктивні, пов'язані з відображенням зовнішніх умов в свідомості працівників, з їхніми індивідуальними особливостями. Більш детальна класифікація наведена на рис. 6 у вигляді системи факторів активізації трудової діяльності працівників.

Рис. 6. Система факторів активізації трудової діяльності працівників

Комплексна система мотивації праці повинна відповідати ряду вимог:

• враховувати всі потреби й інтереси кожного окремого працівника в трудовому колективі;

• формувати мотиваційно-стимуляційну основу діяльності як в макро-, так і в мікросередовищі;

• впливати на мотиваційну свідомість працівника.

Система мотивації праці включає наступні групи методів:

1. організаційно-виробничі;

2. соціально-економічні;

3. адміністративні;

4. правові;

5. соціально-психологічні;

6. інформаційно-роз'яснювальні.

Організаційно-виробничі методи направлені на створення сприятливих передумов для трудової діяльності працівників, сприяють ритмічній роботі, викликають позитивні емоції.

Соціально-економічні методи спрямовані на створення гнучкої системи стимулювання працівників, зокрема на забезпечення відвідних передумов для вибору різних форм власності на підприємстві, на розробку науково обґрунтованої системи тарифних ставок та посадових окладів, на узгодження системи оплати праці з кінцевими результатами виробництва, напруженістю і складністю праці, завантаженістю працівника протягом зміни та умовами роботи.

Адміністративні методи ґрунтуються на властивих системі управління відносинах підпорядкування. Керівник, наділений відповідними повноваженнями, координує діяльність підпорядкованих йому осіб та підрозділів за допомогою комплексу організаційно-розпорядницьких і нормативних документів (наказів, розпоряджень, інструкцій, положень, стандартів тощо), які носять обов'язковий і адресний характер.

Правові методи являють собою систему правил, дотримання яких повинно гарантуватися правовими нормами, що містять відомості про посадову, дозволену, стимулюючу, заохочувальну, чи заборонну поведінку працівників. Правові розпорядження вносять порядок та організованість до системи соціальних зв'язків, визначають правові положення посадових осіб і колективів, надають їм права й обов'язки відносно один одного й у кінцевому рахунку спонукують людей до активної поведінки.

Соціально-психологічні методи спрямовані на створення сприятливого клімату в колективі, де працівник почувається зручно. Створенню таких умов сприяють стиль керівництва, розуміння керівником соціально-психологічних процесів, які відбуваються в колективі, знання потреб, інтересів людей та вміння впливати на них, спілкуватися з різними соціально-демографічними групами в колективі, підтримка ініціативи та заповзятливості працівників, прагнення знайти нові ефективні форми організації виробництва, підвищити якість продукції.

Інформаційно-роз'яснювальні методи призначені для підвищення рівня інформованості працівників у виробничій та невиробничій сферах. Інформація потрібна відповідати ряду вимог, характеризуватися такими властивостями:

• стислість;

• точність;

• оперативність;

• порівнянність;

• доцільність;

• неупередженість;

• адресність;

• своєчасність;

• корисність.

Реалізація визначених методів підсилення вмотивованості праці передбачає:

• відповідність матеріального винагородження працівника з діяльністю, яка сприяє високі продуктивності та ефективності роботи підприємства в цілому;

• широке визнання заслуг тих людей, чиї результати праці перевищують середні показники, характерні для працівників даної категорії;

• виплату працівнику частки прибутку від підвищення продуктивності праці;

• участь працівників в розробці показників, за якими оцінюють результати діяльності співробітників підприємства;

• запобігання ситуаціям, де інтереси працівників суперечать інтересам підприємства;

• уточнення посадових обов'язків працівників;

• відсутність будь-яких соціальних привілеїв для керівництва, які поглиблюють диференціацію між ним і рядовими працівниками.

Ключові терміни і поняття

• механізм стимулювання;

• оплата праці;

• преміювання;

• методи заохочення;

• мотивація праці;

• мотиви;

• система вмотивованості праці.

Питання для повторення

1. Що представляє собою процес стимулювання праці?

2. Визначте форми і джерела матеріального стимулювання праці.

3. Які передумови преміювання передбачені чинним законодавством для різних умов оплати праці?

4. Які методи нематеріального заохочення використовуються в практиці господарювання вітчизняних підприємств?

5. Які є види виплат із прибутку і в чому полягають їх особливості?

6. Яким чином працівники можуть приймати участь в розподіленні прибутків підприємства?

7. Яким чином держава стимулює діяльність різних одиниць бізнесу?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Роль, форми і джерела стимулювання діяльності внутрішнього економічного механізму підприємства.

2. Стимулююча функція оплати праці.

3. Оплата праці за кінцевими результатами і її стимулююча роль.

4. Стимулююча роль оплати праці через участь у прибутках підприємства.

5. Теорії мотивації та їх практичне застосування.

6. Формування ефективного механізму стимулювання на підприємстві.

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.