31. Розрахунки готівкою.

Обсяг готівкових розрахунків в Україні законодавчо обмежується. Сума готівкових розрахунків п-ства з іншою юридичною особою протягом одного дня неповина перевищувати 3 000 грн. Кількість п-ств, організацій, установ з якими ведуться готівкові розрахунки протягом дня не обмежується. При проведенні готівкових розрахунків п-ства-одержувачі зобов’язані подавати п-ствам-платникам обліковий розрахунковий документ, який підтверджував би здійснення платежу готівкою.Обмеження суми готівкових розрахунків не стосується: розрахунків з фізичними особами, з бюджетом та іншими державними цільовими фондами, за спожиту енергію.

32. Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету. Прибуток, який одержують підприємства, є, з одного боку, основним фінансовим джерелом розвитку їх матеріально-технічної бази і соціального розвитку трудових колективів, з другого — важливим джерелом формування державного бюджету країни. На цьому й побудована система розподілу і використання прибутку. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", розмір податку на прибуток залежить від розміру прибутку як об'єкта оподаткування, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів і нематеріальних активів. Законом установлена основна ставка оподаткування для підприємств — суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності: вона становить ЗО відсотків об'єкта оподаткування (винятки — оподаткування за ставкою 15 відсотків прибутку від реалізації інноваційного продукту, 9 відсотків — тимчасова ставка для деяких підприємств гірничо-металургійного комплексу). Підприємства зобов'язані щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, що настає по закінченні звітного кварталу, сплатити до державного бюджету податок на прибуток за звітний квартал. Щомісяця здійснюються авансові платежі з податку, розмір яких визначається за результатами діяльності підприємства за перший і другий місяці кварталу. Авансові платежі зараховуються при визначенні остаточного розміру платежу за квартал. Для розрахунку податку на прибуток за квартал підприємство зобов'язане не пізніше як через 40 днів після закінчення кожного звітного кварталу подавати органам державної податкової адміністрації декларацію про прибутки за звітний квартал і підсумком, що наростав з початку року. До декларації додаються 19 спеціальних типових таблиць-розрахунків, які розшифровують, пояснюють окремі показники доходів, видатків і коригуючих сум, показаних у декларації. Основною інформаційною базою для складання декларації про прибуток підприємства є дані спеціального податкового обліку, який значною мірою не збігається з бухгалтерським обліком. До витрат, пов'язаних із придбанням матеріальних активів та іншими матеріальними витратами, не входить податок на додану вартість, сплачений у складі ціни на ці матеріальні активи. Податкове зобов'язання зменшується, якщо у звітному кварталі мали місце, зокрема:витрати на вартість торгових патентів; сплата до бюджету податку на дивіденди; сплата податку на прибуток, отриманий за кордоном; переплата податку на прибуток, яку було перенесено з минулих податкових періодів у рахунок наступних платежів.

33. Використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток, який залишається після сплати податку на прибуток до державного бюджету, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне — то в розпорядження трудового колективу підприємства. Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення: 1.фонд коштів, які спрямовуються на розвиток та вдосконалення виробництва; 2.фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби;3. фонд коштів для матеріального заохочення; 4.резервний (страховий) капітал; 5.фонд коштів, які спрямовуються на фінансові інвестиції. Фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, використовується на витрати, що сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме: будівництво, реконструкція, інші форми поліпшення об'єктів основних засобів соціально-культурної сфери. Резервні фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійного лиха тощо. Прибуток, що залишається у підприємств після сплати податку на прибуток, повинен враховуватися як джерело й інших витрат його власниками або трудовими колективами. Дуже важливо правильно оцінити потенціал цінних паперів, в які вкладаються кошти підприємства. В ході прийняття інвестиційних рішень підприємства можуть звертатися по допомогу до організацій і приватних осіб — брокерів, які на професійному рівні виконують роботу, пов'язану з аналізом ринку цінних паперів, стану конкретних емітентів, прогнозують ціни на акції та облігації.

34. Контроль фінансової служби підприємства за прибутковістю і рентабельністю. Основні напрями організації фінансової роботи підприємства значною мірою будуються в розрахунку на забезпечення рентабельності, зростання прибутку, який є в сучасних умовах по суті єдиним джерелом розвитку матеріально-технічної бази і соціального розвитку колективу підприємства. Завдання фінансової служби полягає в тому, щоб підприємство мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Багато підприємств, користуючись даними, які надходять з банку про виручку від реалізації (продажу) продукції, ведуть позасистемний щоденний облік прибутку від реалізації продукції для управлінських цілей, виходячи з середнього планового відсотка рентабельності продукції за валовим прибутком і середніми відсотками адміністративних витрат. Володіючи щоденними даними про одержаний прибуток керівництво підприємства має змогу, по-перше, оперативно впливати на цей процес; по-друге, оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку для першочергових потреб підприємства. У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба в координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо зменшують прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства. Водночас фінансова і юридична служби повинні контролювати функціональні підрозділи підприємства на предмет того, як вони користуються наданими чинним законодавством правами щодо захисту майнових прав підприємств. Підприємства повинні постійно знати, яка сума одержаного прибутку залишається в їхньому розпорядженні, тобто оперативно визначати суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету.

35. Підприємство і державна податкова служба. Відповідальність за стягнення податків та обов'язкових платежів з усіх підприємств, організацій, фізичних осіб покладена на Державну податкову адміністрацію України, яка має свої органи в усіх областях, містах, адміністративних районах. Основними законодавчими актами, які регулюють відносини між державою і господарюючими суб'єктами в Україні у сфері оподаткування й відповідальності за порушення податкового законодавства, є Закони України "Про систему оподаткування" та "Про державну податкову службу в Україні". Саме в них визначені обов'язки і права платників податків та інших обов'язкових платежів. Однією з найважливіших сторін діяльності фінансової служби підприємства є така організація взаємовідносин з податковою службою, іншими контролюючими органами, яка б виключала порушення чинного податкового законодавства і сплату різного роду штрафних санкцій, що веде до зменшення чистого прибутку й погіршення фінансового стану. На підприємстві відповідні посадові особи повинні насамперед досконало знати всі положення про податки й неподаткові платежі, що діють у той чи інший період, перешкоджати намірам будь-кого з персоналу підприємства приховувати об'єкти оподаткування. За неподання або затримку подання податковим органам декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних фондів, підприємства несуть матеріальну відповідальність: за кожний випадок такого неподання або затримки сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо податковий орган, не одержавши декларацію, самостійно визначає суму податкового зобов'язання, платник податку, крім того, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків за кожний місяць затримки податкової декларації. Органи Державної податкової адміністрації мають право перевіряти грошові документи, стан податкового обліку, звіти, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані зі стягненням податків і неподаткових платежів на підприємствах незалежно від форм власності. Якщо в ході перевірки виявляється заниження платежу до бюджету чи до інших централізованих державних цільових фондів, сума заниження підлягає стягненню у беззаперечному порядку. Державні податкові органи застосовують фінансові санкції до платників податків і зборів незалежно від причин, з яких платник занизив суму податку. Не з'ясовується, чому допущено помилки: через незнання, недбалість чи вони зроблені навмисне.

36.Суть і функції ПДВ. Податок на додану вартість (ПДВ) — це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг Запрoваджeння в Україні податку на додану вартість (далі – ПДВ) можна вважати важливим крoком на шляху фoрмування сучасної податкової системи, oскільки ПДВ вважається найбільш дoскoналою формою непрямого oпoдаткування і він є оснoвним джерелом напoвнення Держбюджету. Сутність ПДВ розкривається через систему функцій, які йoму притаманні. Найпoширенішою є думка прo те, що дана податкова форма викoнує фіскальну та регулювальну функції. Фіскальна функція ПДВ пoлягає в мoбілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності – він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує. Oднак крім фіскальнoї функції існують ще й регулятивні властивості ПДВ. Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже її застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Воднoчас, крім цін , ПДВ стосується й інших сторін економічного життя: розподілу доходів, процесу нагромадження та інвестицій, ефективності виробництва, зовнішньої торгівлі, рoзвитку держaвнoго сектора, управління економікою – тобто має дoсить чітко виражену екoнoмічну функцію. Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розпoдільчу – суть її полягає в тому, що дo бюджету вилучається частина дoходів від висoкорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери eкoнoміки. За дoпомoгою системи податкових пільг реaлізується стимулюючa функція ПДВ. Вoна, насамперед, прoявляється в зoвнішньоекoномічній діяльності,шляхом застосування нульової ставки ПДВ на eкспoртну продукцію. Пoдaтoк на додану вартість є зaгaльнодeржaвним непрямим пoдатком на спoживчу вaртість, який сплaчується юридичними й фізичними особaми.

37.Суть і функції акцизного збору. Значне місце в сучасних податкових системах займає акцизний податок і по значенню і по обсягах поступлень до бюджету. Акцизний податок набагато менше впливає на зaгальний рівень цін в країні, оскільки перелік підaкцизних товaрів менший, на відміну від ПДВ, яким oподатковуються прaктично всі тoвари, робoти і пoслуги. Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:- вплив на обсяги виробництва і споживання підакцизних товарів; - вплив на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик продукту; - регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів. Відповідно до чинного законодавства підакцизними товарами є: тютюнові вироби; спирт етиловий;алкогольні напої; деякі транспортні засоби;пиво солодове; нафтопродукти. У залежності від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому виразі на одиницю товару. Вони не залежать ні від ціни, ні від якості товару. Пропорційні ставки акцизів встановлюються у відсотках до обігу реалізації. На відміну від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку. В залежності від охоплення товарів податком пропорційні акцизи поділяються на індивідуальні (специфічні) і універсальні. Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари. Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки.

38) Сутність поняття «земельна ділянка» і її особливості, як засобу виробництва. Земля, виступаючи ресурсом(фактором виробництва), має особливе значення і вміщує всі природні блага, які можуть бути використані у фінансово-економічній діяльності підприємства. Значення даного фактора виробництва багатогранне: земля виступає одночасно операційним базисом виробництва(у промисловості)., природною основою сільськогосподарського виробництва(землі для вирощування рослинних культур, ліси, водні ресурси) та скарбницею природних ресурсів(корисні копалини, мінерали, нафта, газ).

Згідно Закону України «Про оцінку земель» земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

39) Документи нормативно – правового регулювання оцінки земельних ділянок в Україні. Принципи землеоціночної діяльності. Правове регулювання оцінки земель здійснюються відповідно до Конституції України(254к/96-ВР), ЗКУ(2768 – 14). ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658 – 14) , ЗУ «Про оцінку земель», законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання земле оціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Оцінка земель проводиться на основі принципів:

• Законності, додержання законів України, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки земель;

• Єдності методологічного та інформаційного простору у сфері оцінки земель;

• Безперервності процесу оцінки земель;

• Доступності використання даних з оцінки земель;

• Рівності перед законом суб’єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель;