4. Впровадження

В цьому розділі аналітичної записки може бути запропоновано проект розпорядження відповідного керівника суб’єктам забезпечення національної безпеки щодо реагування на загрози у відповідній сфері.

Використані джерела: у списку повинні бути зазначені тільки ті джерела, на які є посилання в тексті. Посилання даються на всі використані нормативні акти, статистичні дані, публікації та ін.

Додатки: таблиці, вітчизняний досвід та досвід інших країн у вирішенні подібних проблем; досвід інших країн доцільно висвітлити у відповідних пунктах аналітичного документа.

Як приклад і зразок аналітичного документа, що висвітлює проблему, дуже актуальну для України, яка прямо пов’язана з зовнішньоекономічною діяльністю і являє собою пряму загрозу для економічної безпеки України, наводжу запозичену з сайту Національного Інститут стратегічних досліджень аналітичну записку, підготовлену науковими співробітниками А.Сухоруковим і Т.Крупельницькою.

Перспективні напрями та інструменти політики імпортозаміщення у промисловості України." Аналітична записка

Анотація

Подано аналіз економічних наслідків залежності країни від імпорту промислової продукції, запропоновано шляхи імпортозаміщення та вдосконалення управління цим процесом.

 

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ У ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Проблема імпортозаміщення актуалізується у зв’язку із високим рівнем дефіциту зовнішньоторговельного балансу України та ймовірним сповільненням динаміки експорту в умовах світової економічної депресії. Дефіцит зовнішньоторговельного балансу України виник у 2006 р. у розмірі 2,89 млрд дол., у 2011 р. сягнув 6,75 млрд дол. Дефіцит у зовнішній торгівлі товарами виник раніше і нарощувався більш динамічно. Від’ємне сальдо у зовнішній торгівлі товарами, що становило у 2005 р. 1,91 млрд дол., у 2011 р. сягнуло 14,2 млрд дол. (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників зовнішньої торгівля України*

млрд дол. США

	Обсяг зовнішньої торгівлі	Експорт	Імпорт	Сальдо
Усього (товари і послуги)
2000	33,17	18,06	15,11	2,95
2004	69,04	37,98	31,06	6,92
2005	79,43	40,36	39,07	1,29
2006	94,63	45,87	48,76	-2,89
2007	123,94	58,34	65,6	-7,26
2008	170,71	78,71	92	-13,29
2009	99,89	49,29	50,6	-1,31
2010	129,35	63,16	66,19	-3,03
2011**	170,97	82,11	88,86	-6,75
Товари
2000	28,53	14,57	13,96	0,61
2004	61,67	32,67	29,00	3,67
2005	70,37	34,23	36,14	-1,91
2006	83,41	38,37	45,04	-6,67
2007	109,92	49,30	60,62	-11,32
2008	152,50	66,97	85,53	-18,56
2009	85,12	39,69	45,43	-5,74
2010	112,14	51,40	60,74	-9,34
2011**	151,02	68,41	82,61	-14,20

*«Зовнішня торгівля України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

**Розраховано за даними «Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2011 р.», «Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за 2011 р.» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Рекордним дефіцит зовнішньоторговельного балансу України був у 2008 р., коли загальне від’ємне сальдо склало 13,29 млрд дол., по товарах – 18,56 млрд дол. У 2009 р., в умовах економічної кризи, відбулося зниження від’ємного сальдо торгівлі товарами, що пояснюється швидшим зменшенням імпорту (на 46,9 %), ніж експорту (на 40,7 %). Між тим, відновлення економічного зростання супроводжувалося відновленням прискореного приросту імпорту і нарощуванням дефіциту.

Пріоритети політики імпортозаміщення визначаються за результатами аналізу частки продукції окремих галузей вітчизняної промисловості у структурі внутрішнього споживання, а також аналізу галузевої, географічної і продуктової структури імпорту промислової продукції.

Частка промислової продукції вітчизняного виробництва у структурі внутрішнього споживання в післякризовий період скоротилася з 61,2 % у 2010 р. до 51,0 %. в 2011 р.[1]. Зокрема, частка вітчизняної продукції машинобудування у 2010 р. склала 30,1 %, у 2011 р. – 20,0 %, у т. ч. машин та устаткування, відповідно, - 29,1 % та 17,9 %, електричного та електронного устаткування - 13,6 % та 2,0 %, транспортного устаткування – 44,1 % та 34,9 %. Частка вітчизняної продукції хімічної та нафтохімічної промисловості становила у 2010 р. –25,9 %, у 2011 р. – 21,8 % внутрішнього споживання; коксу та продуктів нафтопереробки, відповідно, – 60,6 % та 40,7 %; харчової промисловості – 89,6 % та 85,6 %.

Продукція зазначених секторів промисловості зазнає дедалі більшого тиску з боку аналогічних імпортних товарів[2]. Наприклад, імпорт продукції машинобудування у вартісному виразі зріс у 2010 р. проти 2009 р. на 40,2 %, у 2011 р. проти 2010 р. – на 57,4 %, у т.ч. імпорт машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання в 2010 р. зріс на 30,7 %, у 2011 р. – на 56,5 %; імпорт електричних машин у 2010 р. зріс на 56,1 %, у 2011 р. – на 57,6 %; імпорт засобів наземного транспорту, літальних апаратів та плавзасобів у 2010 р. зріс на 69,4 %, у 2011 р. – на 69,3 %. Імпорт продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості у 2010 р. зріс на 21,7 %, у 2011 р. – на 23,9 %; імпорт мінерального палива, нафти і нафтопродуктів у 2010 р. зріс на 33,9 %, у 2011 р. – на 45,9 %; імпорт готових харчових продуктів у 2010 р. зріс на 23,2 %, у 2011 р.  – на 20,8 %.

Аналіз географічної структури імпорту товарів в Україну дозволяє виявити зміни, що сталися у торговельних відносинах з різними регіонами світу, коло країн, виробники яких створюють найбільшу конкуренцію вітчизняним виробникам на внутрішньому ринку України. В останні роки склалося від’ємне сальдо у торгівлі з країнами СНД, Європи, Америки, Австралії і Океанії, утримується позитивний баланс лише у торгівлі з країнами Азії та Африки (табл. 2).

Найбільші потоки імпорту Україна отримує з країн СНД, Європи, Азії. Частка СНД у географічній структурі імпорту товарів з 2005 р. по 2011 р. змінилася незначним чином – з 47 % до 45 %. Основними партнерами лишилися РФ (у 2011 р. 35,3 % у структурі українського імпорту), Білорусь (5,1 %), Казахстан (2 %). За період з 2005 р. по 2011 р. частка Білорусі в українському імпорті зросла з 2,6 % до 5,1 %, Казахстану – з 0,5 % до 2 %.

 

Таблиця 2

Динаміка зовнішньої торгівлі України товарами за регіонами світу*

(млрд дол. США)

				у тому числі
	Всього	СНД	Iншi країни	Європа		Азiя	Аф-рика	Аме-рика	Австралія і Океанія	Інші
				Всього	ЄС-27
Експорт
2000	14,57	4,46	10,11	4,68	4,56	3,47	0,73	1,22	0,01	0,00
2005	34,23	10,53	23,70	10,88	10,23	8,58	2,39	1,83	0,01	0,00
2011	68,41	26,18	42,23	18,44	17,97	17,75	3,34	2,55	0,03	0,11
Імпорт
2000	13,96	8,03	5,93	4,31	4,04	0,84	0,14	0,58	0,06	0,00
2005	36,14	16,99	19,15	12,67	12,19	4,69	0,43	1,27	0,10	0,00
2011	82,61	37,21	45,39	27,06	25,75	13,28	0,94	3,91	0,19	0,00
Сальдо
2000	0,61	-3,57	4,18	0,37	0,52	2,63	0,59	0,64	-0,05	0,00
2005	-1,91	-6,46	4,55	-1,79	-1,96	3,89	1,97	0,57	-0,09	0,00
2011	-14,20	-11,03	-3,16	-8,62	-7,78	4,47	2,40	-1,36	-0,16	0,11

*Складено за інформацією «Географічна структура експорту-імпорту товарів», «Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за 2011 рік», експрес-випуску “Зовнішньоторговельний баланс України” від 15.02.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Частка країн Європи у географічній структурі імпорту товарів в Україну з 2005 по 2011 рр. зменшилася з 35,1 % до 32,8 %. Основними партнерами є Німеччина (у 2011 р. 8,3 % у структурі українського імпорту), Польща (3,9 %), Італія (2,4 %), Франція (1,8 %).

Частка країн Азії у географічній структурі імпорту товарів в Україну з 2005 р. по 2011 р. зросла з 13 % до 16,1 %. Основними партнерами України щодо імпорту з Азії залишаються КНР (у 2011 р. 7,6 % у структурі українського імпорту), Туреччина (1,8 %), Республіка Корея (1,5 %), Японія (1,2 %), Індія (1 %). При цьому КНР нарощує присутність на ринках України (з 2005 р. по 2011 р. його частка в імпорті зросла з 5 % до 7,6 %).

Географічна структура імпорту свідчить про зменшення частки імпорту з розвинутих країн та збільшення частки імпорту з транзитивних країн і країн, що розвиваються, зокрема з Білорусі, Казахстану, КНР. Отже, техніко-економічний рівень значної частки імпортних товарів є досяжним для України в разі активної реалізації нею політики імпортозаміщення.

Досвід інших країн свідчить, що в процесі вибору проектів з імпортозаміщення слід брати до уваги критерій відповідності імпортозамінюючих товарів світовому техніко-економічному рівню аналогічних товарів. Локальними критеріями мають бути: ступінь використання місцевих ресурсів і конкурентних переваг, перспектива опанування внутрішнього ринку, створення додаткових робочих місць, ефект в суміжних галузях. Більшість країн починали імпортозаміщення зі складання продукції на основі імпорту, проте успіх мали лише ті країни, які створили власне виробництво комплектуючих і готових товарів. Зокрема, в нових індустріальних країнах спочатку заміщувався імпорт товарів широкого вжитку, потім імпортозаміщення поширювалося на товари виробничого призначення. Отже, пріоритети імпортозаміщення мають уточнюватися відповідно до кон’юнктури ринку, еколого-економічних обмежень та науково-технічних можливостей країни.

Галузеві пріоритети імпортозаміщення можна класифікувати по трьох напрямках: заміна імпортованих ресурсів, насамперед енергетичних; заміна імпорту товарів широкого вжитку; заміна імпорту товарів виробничого призначення. Кожен з напрямків має особливості, що залежать від наявності власних ресурсів і можливостей, швидкості обігу оборотних фондів, потреби в інвестиціях і терміну окупності проектів.

Вагомими чинниками імпортозаміщення в енергетичній сфері є використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ), збільшення власного видобутку паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), використання досвіду виробництва рідинних палив з вугілля, енергозбереження. В сфері використання НВДЕ найбільшого розвитку в Україні набуває вітроенергетика, про що свідчить введення в останні роки Новоазовської вітроелектростанції у Донецькій області потужністю 22 МВт та Очаківської вітроелектростанції у Миколаївській області потужністю 25 МВт. Водночас розширення використання НВДЕ та видобутку енергоносіїв вимагає власного виробництва добувного обладнання і енергоустановок.

Суттєвий потенціал імпортозаміщення міститься у галузях харчової промисловості. Україна має можливості захисту ринку від надмірного імпорту харчових продуктів. Зокрема, важливим напрямом імпортозаміщення є запровадження міжнародних стандартів щодо харчової продукції, що сприятиме підвищенню якості і безпечності продуктів, запобіганню неякісного дешевого імпорту. Виходячи з структури імпорту харчових продуктів, перспективним на сьогодні є зменшення імпорту в Україну цукру; тютюнових виробів; небезпечних для споживачів есенцій, концентратів, пальмової олії; плодоконсервної і овочеконсервної продукції; дитячих і дієтичних продуктів.

Напрямами імпортозаміщення у легкій промисловості є збільшення виробництва текстильного і трикотажного одягу, взуття, обмеження імпорту товарів, що були у використанні, зниження залежності від імпорту сировини та матеріалів проміжного споживання, розширення виробництва традиційної для України сировини для легкої промисловості. Потенціал імпортозаміщення у легкій промисловості підтверджують статистичні дані, які свідчать про те, що фізичні обсяги виробництва пряжі вовняної у 2011 р. проти 2009 р. зросли на 93,8 %, взуття – на 17,7 %[3].

У металургійній промисловості необхідно заміщувати імпорт металопродукції з більшою доданою вартістю (виробів з високоякісної конструкційної сталі, плаского прокату з покриттям, продукції з корозійностійкої неіржавіючої та легованої сталі). В умовах кризи імпорт металопродукції в Україну скоротився, проте тепер знову починає зростати. Імпорт чорних металів зумовлений вузьким асортиментом та невідповідністю ціни і якості вітчизняної продукції, неефективною системою її збуту. Машинобудівні та метизні підприємства імпортують сортамент (високоякісні, леговані та спеціальні марки сталі), що не виготовляється в Україні. Трубні підприємства та металоторговельні компанії надають перевагу імпортній металопродукції через її нижчу вартість при вищій якості. Зростає імпорт гарячекатаного листа, трубної заготовки, арматури, хоча їх здатні виробляти вітчизняні підприємства.

Пріоритетними напрямами імпортозаміщення у хімічному та нафтохімічному виробництві є виробництво пластмас та гумових виробів, фармацевтичне виробництво. Під час кризи збільшився продаж вітчизняних ліків, обсяг фармацевтичного виробництва в Україні за 2010-2011 рр. зріс на 35,2 %³. Між тим, за експертними оцінками, лише біля 30 % фармацевтичного ринку у вартісному виразі посідають вітчизняні та 70 % – імпортні ліки[4]. Стратегічними напрямами імпортозаміщення є відновлення виробництва вакцин, збільшення виробництва гормональних препаратів. Згідно нормативів ВОЗ, країна з населенням понад 30 млн повинна мати власне виробництво вакцин. Зменшенню імпорту вакцин сприятиме їх виробництво в Україні у кооперації з іноземними виробниками.

У машинобудуванні потенціал імпортозаміщення міститься у виробництві автомобілів, складної побутової техніки, сільськогосподарської техніки (зернозбиральних комбайнів, тракторів, сівалок, косарок та зубових борон). Фізичні обсяги вітчизняного виробництва тракторів для сільського господарства у 2011 р. проти 2009 р. зросли в 4,2 разу, сівалок – на 92,2 %, косарок – на 44,9 %, зубових борон – в 2,2 разу, машин пральних – на 90,4 %3. В ОПК і цивільних галузях України недостатньо використовується такий напрям імпортозаміщення як офсетна діяльність, що може сприяти налагодженню власного виробництва аналогів продукції виробничого призначення із залученням досвіду та інвестицій іноземних партнерів. Нормативно-правова база офсетної діяльності[5] має бути вдосконалена і узгоджена з міжнародним законодавством.

Висновки і рекомендації

1. Для «запуску» процесів імпортозаміщення слід комплексно задіяти наступні заходи першочергового характеру, що враховують галузеву специфіку:

а) в енергетиці головну увагу слід приділити формуванню альтернативної енергетики та збільшенню власного видобутку ПЕР, для чого: звільнити від ПДВ операції з постачання обладнання для енергоустановок на основі НВДЕ; на офсетній основі мотивувати організацію виробництва вітчизняних енергоустановок; внести зміни до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» щодо підвищення прозорості тендерних процедур, впорядкування видачі і контролю виконання ліцензій, визначення відповідальності держави у цих угодах; оптимізувати державні програми щодо ефективного використання енергії; передбачити реалізацію пілотних проектів щодо енергозбереження у побуті;

б) у харчовій промисловості пріоритетом імпортозаміщення має бути виробництво харчових продуктів на основі власної сировини, для чого необхідні: удосконалення контролю якості на основі адаптації вітчизняного законодавства до європейських санітарних та фітосанітарних вимог; запровадження на підприємствах АПК систем управління якістю на основі гармонізованих стандартів ДСТУ ISO 9000-2001, 9001-2001, 9004-2001, систем управління безпечністю (ДСТУ 4161-203 на НАССР), систем екологічного менеджменту (ISO 14001:2004), інтегрованих систем управління безпечністю харчової продукції (ДСТУ ISO 22000:2007); сприяння розвитку сільськогосподарського виробництва та системи закупівлі і зберігання сировини за рахунок дотацій, доплат і субсидування; запобігання контрабанді харчових виробів на стадії митного оформлення;

в) у легкій промисловості пріоритетом імпортозаміщення слід вважати сприяння розширенню виробництва традиційної для України сировини – льону, вовни, хімічних волокон, натуральної шкіри; здійснення моніторингу ефективності пільг для цієї галузі, зокрема щодо звільнення від ПДВ операцій з імпорту необроблених шкір та звільнення від оподаткування прибутку підприємств легкої промисловості, що не використовують давальницьку сировину;

г) у металургійній промисловості необхідне посилення контролю за виконанням зобов’язань власників приватизованих заводів щодо будівництва нових прокатних станів та виробництва дефіцитних видів металопродукції (більшість з цих зобов’язань не виконується); налагодження моніторингу цінової політики імпортерів з РФ, Казахстану, Білорусі для запобігання демпінгу; посилення боротьби с тіньовими схемами імпорту, передусім з РФ і Казахстану; введення симетричних тарифів для імпорту з країн, які всупереч вимогам СОТ, або користуючись передбаченими СОТ захисними інструментами, блокують доступ українського прокату на свої ринки;

 

д) у хімічному та нафтохімічному виробництві необхідними є збільшення виробництва пластмас та гумових виробів за рахунок розвитку галузей, що споживають зазначену продукцію на вітчизняному ринку; залучення інвестицій в фармацевтичну промисловість, створення спільних підприємств для виробництва вакцин та гормональних препаратів, адаптація наукової бази фармацевтики до сучасних реалій, сертифікація вітчизняних фармацевтичних компаній на відповідність стандартам GMP і надання преференцій при державних закупівлях ліків вітчизняним сертифікованим компаніям та вітчизняним компаніям, що виробляють препарати за повним технологічним циклом;

е) у машинобудуванні слід розширити використання офсетних угод для заміщення імпорту продукції виробничого призначення, що вимагає вдосконалення нормативно-правової бази офсетної діяльності у напрямку впровадження ефективного контролю офсетних угод, залучення іноземних інвестицій та забезпечення цільового використання коштів, розподілу прав на інтелектуальну власність; передбачити мотивацію розвитку сільськогосподарського машинобудування через держзамовлення і здешевлення кредитів на купівлю української техніки, обмеження на імпорт вживаної продукції.

2. У регіонах України необхідно реалізувати програмні заходи щодо імпортозаміщення, орієнтовані на місцеві потреби; систематизувати інформацію щодо зарубіжного і внутрішнього імпорту; провести маркетинг попиту на регіональну промислову продукцію. Слід спрямувати роботу регіональних центрів інвестицій та розвитку і ради інвесторів на формування інвестиційного потенціалу політики імпортозаміщення.

3. Реалізація політики імпортозаміщення вимагає поліпшення ділового середовища в цілому за рахунок комплексного запровадження інституційних, регуляторних, преференційних, податкових, митних та інвестиційних заходів.

В рамках політики імпортозаміщення потребує вдосконалення механізм державних закупівель, зокрема: врахування переваг імпортозамінюючих товарів при проведенні закупівель; врахування при оголошенні тендерів критеріїв, що відповідають цілям імпортозаміщення. Особливу увагу слід звернути на використання імпортозамінюючих товарів у будівництві та житлово-комунальному господарстві, надання переваги лікарським засобам вітчизняного виробництва за повним технологічним циклом.

Регуляторні заходи, що сприятимуть імпортозаміщенню, мають орієнтуватися на зниження транзакційних витрат при створенні імпортозамінюючих виробництв за рахунок вдосконалення дозвільної системи (спрощення процедури відведення ділянок та підключення до інфраструктури, визначення граничних термінів розгляду проектної документації тощо). Важливим інструментом удосконалення умов конкуренції для вітчизняних виробників має бути надання державними органами інформаційного та методичного забезпечення шляхом поширення інформації щодо кон’юнктури ринків та переваг національних товарів і виробників.

Активним учасникам реалізації політики імпортозаміщення необхідно надавати наступні преференції: компенсація відсоткових ставок за кредитами для суб'єктів господарювання, що реалізують проекти імпортозаміщення; забезпечення дольової участі держави у реалізації імпортозаміщення на етапі запуску піонерних проектів, забезпечення доступу промислових підприємств до довгострокових і порівняно дешевих кредитів через Укрексімбанк та інші банки, що використовують канали співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями і отримують кредити під державні гарантії.

 

Заходи в податковій сфері мають передбачати внесення змін до Податкового кодексу України щодо: запровадження пільгового оподаткування прибутку, що реінвестується в модернізацію основних фондів; запровадження інвестиційних податкових кредитів через відтермінування сплати податку з нарахуванням складних відсотків за користування цими коштами за умов їх спрямування у проекти з імпортозаміщення.

Заходи в митній сфері мають передбачати: запровадження сучасних технічних та правових інструментів митного контролю та оцінки митної вартості імпортованих товарів; запобігання контрабанді та ввезенню контрафактної продукції; застосування антидемпінгових та спеціальних заходів насамперед щодо товарів кінцевого виробництва для захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції імпортних товарів; реалізація ефективної митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняних виробників товарів відповідно до міжнародних договорів, угод і правил СОТ; запровадження пільг для проектів з імпортозаміщення щодо сплати ввізного мита на обладнання, яке не виробляється в Україні.

4. Слід у повній мірі використовувати протекціоністські заходи, передбачені нормами СОТ для захисту внутрішніх ринків від надмірного та неякісного імпорту. Такими заходами є: застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів у разі недотримання правил СОТ торговельним партнером; захист внутрішнього ринку від нерівноправної конкуренції з боку імпортних товарів; захист внутрішнього ринку від товарів, що загрожують здоров’ю та безпеці суспільства; надання субсидій згідно переліку субсидій у природоохоронній і науковій сферах та для регіонального вирівнювання; застосування надзвичайних дій щодо імпорту окремих товарів, якщо це може завдати шкоди вітчизняним виробникам; заходи щодо гармонізації технічних регламентів і стандартів з міжнародними нормативами для врахування вимог національної безпеки, національних технічних та природних особливостей, захисту життя, здоров’я людей, довкілля тощо; винятки з режиму найбільшого сприяння в рамках митних союзів, зон вільної торгівлі та прикордонної торгівлі; введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Відділ секторальної економіки

(А.І. Сухоруков, Т.П.Крупельницька)

[1] Післякризовий розвиток економіки України: засади стратегії модернізації / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська, Я. В. Бережний [та ін.]. – К. : НІСД, 2011. – С. 54-55.

[2]Розраховано за даними статистичного збірника “Зовнішня торгівля України”, інформації “Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2011 р.” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

[3] Розраховано за даними статистичного збірника “Промисловість України у 2007-2010 роках”, статистичного бюлетеня “Виробництво промислової продукції за видами в Україні за січень-грудень 2011 року” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

[4] Лаба Г. “Фармацевтичний ринок України в 2012 році продовжить зростання”. – 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrinform.ua/ukr/news

[5] Постанова КМУ від 20 квітня 2011 р. № 432 «Про затвердження Порядку компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсації, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами».

32