Тема: ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ

Основні питання

1. Поняття про просте ускладнене речення.

2. Речення, ускладнені однорідними членами.

   1. Однорідність і однорідні члени речення.

   2. Однорідні присудки та головні члени односкладних речень.

   3. Однорідні й неоднорідні означення.

   4. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

   5. Узгодження присудка з однорідними підметами та компонентами складеного підмета.

   6. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами.

3. Речення, ускладнені відокремленими членами речення.

   1. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення.

   2. Відокремлення означень.

   3. Відокремлення прикладок.

   4. Відокремлення обставин.

   5. Відокремлення додатків.

   6. Уточнювальні слова і звороти у складі речення.

4. Речення, ускладнені вставними і вставленими одиницями.

   1. Вставні слова, словосполучення, речення.

   2. Вставлені слова, словосполучення, речення, тексти.

5. Речення, ускладнені звертаннями.

Література:

1. СУЛМ /за ред. М. Я. Плющ. – § 184–192.

2. СУЛМ /за ред. І. К. Білодіда. – С. 224–231, 483–504.

3. Слинько І. І. та ін. –§ 41–54.

4. Вихованець І. Р. –§ 14.

5. Кулик Б. М. – § 65–87.

6. Шульжук К. Ф. – С. 150–175.

7. Бевзенко С. П. та ін. – § 49–63.

8. Загнітко А. П. – С. 211–270.

9. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наук. думка, 2008. – 288 с.

10. Савченко І. С. Пунктуація сучасної української мови. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2006. – С. 62–102.

1. Поняття про просте ускладнене речення

Ускладнене речення не є самостійною синтаксичною одиницею. За структурою воно постає простим реченням, протиставленим складному як одиниця монопредикативна одиниці поліпредикативній. Сам характер ускладнення може бути різноманітним, тому поняття „ускладнене речення” об’єднує неоднорідні синтаксичні побудови (структурне й семантичне ускладнення).

У сучасній українській мові наявні декілька семантико-синтаксичних моделей ускладнення: 1) речення з однорідними членами (речення із сурядними рядами (І. І. Слинько та ін.)), напр.: Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер, Цілувались при зорях ночами, На крутих узбережжях озер (В. Симоненко); 2) речення з відокремленими членами (напівпредикативними конструкціями (І. І. Слинько та ін.)), напр.: Доба наша, підіймаючись на висоту духовної напруги, іншими очима бачить теж Україну, ніж це бачили кількадесят літ тому (О. Ольжич); 3) речення зі звертаннями (кличні комунікати (І. І. Слинько та ін.)), напр.: Де зараз ви, кати мого народу? (В. Симоненко); 4) речення із вставними словами або конструкціями (речення із суб’єктивно-модальними формами (І. І. Слинько та ін.)), напр.: Не стану вам наводити відгуки про Стефаника його сучасників, – цитат ви ще наслухаєтесь у ці дні, – хоча, власне, думка про нього давно вже склалася одностайна (О. Гончар); 5) речення з опосередкованими (уточнювальними) другорядними членами (цей різновид ускладнення виокремлюють І. Р. Вихованець, А. П. Загнітко, хоч здебільшого уточнювальні члени аналізують серед відокремлених): Отут в роздоллі, біля гаю, Хороші дні пливуть мої (М. Стельмах).

Формально елементарне й формально ускладнене просте речення розрізняються: 1) складом другорядних членів речення; 2) характером семантико-синтаксичних відношень; 3) типами синтаксичного зв’язку; 4) формальними засобами побудови речення.