Пред'явлення для впізнання трупів

Тактичні особливості цього різновиду пред'явлення для впізнання є такими:

• пред'явлення для впізнання проводиться або в морзі, або на місці події;

• з огляду на специфіку об'єкта впізнання закон не вимагає пред'явлення для впізнання трупа людини з однорідними об'єктами.

Не буде порушення цієї тактико-етичної вимоги і тоді, коли внаслідок аварії чи іншої масової загибелі людей на місці події в процесі впізнання перебуває багато трупів людей, оскільки спеціальних дій з боку слідчого для підбору однорідних об'єк­тів пред'явлення для впізнання не проводилося;

- коли виявляють труп невідомої особи, передовсім із вико­ристанням ЗМІ та криміналістичних обліків намагаються вста­новити, хто з місцевих мешканців останнім часом зник безвісти.

Коли є заявники зникнення людини, їх допитують як про обставини зникнення, так і про зовнішність зниклого. Тільки за умови збігу цих ознак з ознаками виявленого трупа останній пред'являється заявникам для впізнання, яке відбувається зде­більшого у морзі. За такої ситуації працівники моргу також є учасниками впізнання;

• якщо на трупі є ушкодження (внаслідок посмертних явищ чи дій злочинця), за вказівкою слідчого судмедексперт виконує «туалет» і реставрацію трупа, максимально можливо надаючи йому зажиттєвого вигляду;

• спершу труп пред'являється заявникам, за негативного ре­зультату - іншим особам. Хоча можлива ситуація, за якої труп пред'являється мешканцям довколишніх населених пунктів на місці його виявлення ще до його відправлення в морг. Це ро­биться з метою економії часу та можливості оперативного вста­новлення особи трупа. Зрозуміло, що попередній допит таких впізнавачів не проводиться, оскільки невідомо, про кого пови­нен розповідати допитуваний;

• труп пред'являється для впізнання на місці його виявлення, зазвичай у тому ж одязі, в якому він був одягненим на момент виявлення, хіба що є інформація про перевдягнення злочинцем трупа, з метою ускладнити встановлення особи загиблого;

• коли слідча дія відбувається в морзі (особливо за участі осіб, які могли добре знати загиблого), то труп пред'являється без одягу та предметів і речей, що були в момент його виявлен­ня при ньому. Ці об'єкти (сумки, прикраси, протез, тростина тощо) пред'являються для впізнання окремо, за правилами пред'явлення для впізнання предметів тощо;

• під час впізнавання трупа людини відкритим залишається тільки його обличчя, інші частини накриваються простирад­лом. Впізнавач у разі потреби може оглянути й інші (частини трупа, особливо якщо він заявляє, що на них можуть бути інди­відуалізуючі ознаки (родимки, шрами, татуювання, стоматоло­гічні сліди тощо).

Своєчасне пред'явлення трупа людини для впізнання слугує основною тактичною передумовою, яка забезпечує оперативне встановлення особи загиблого.

Якщо труп пред'явити для впізнання неможливо (немає осіб, котрим є сенс його пред'явити), або коли проведені пред'явлен­ня виявилися безрезультатними, то до дання дозволу на похо­вання трупа слідчий повинен виконати ще такі дії:

• труп фотографують за правилами сигналетичного знімання (причому до і після «туалету» і реконструкції трупа); коли на тру­пі є особливі прикмети, вони також детально фотографуються;

• труп дактилоскопують;

• вилучають і зберігають одяг, взуття, речі та предмети, знайдені при трупі, протези зубів і кінцівок та деякі інші біоло­гічні об'єкти (у разі потреби). Інколи практикують виготовлен­ня посмертної маски трупа;

• детально описують у протоколі огляду зовнішність і при­кмети загиблого, його носильних речей та ін.

Копії відповідних процесуальних документів скеровуються в інформаційні центри для постановки невпізнаного трупа в криміналістичні обліки, а оригінали документів, предмети тру­па зберігаються до можливого їх пред'явлення для впізнання та відновлення процедури встановлення особи загиблого тощо.