3. Тактика пред'явлення для впізнання

Для всіх видів пред'явлення для впізнання існують загальні правила щодо проведення цієї слідчої дії:

• особою, яка буде впізнавати, може бути лише людина (сві­док, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний), котра особисто, тобто безпосередньо, відповідним способом (зором, слухом, на дотик, за запахом, на смак тощо) сприймала об'єкт і може його впізнати;

• об'єкт пред'являється для впізнання якомога скоріше і в натурі (скоріше - щоб уникнути забування його суб'єктом впі­знавання і щоб уникнути видозмінення об'єкта. Будь-яка модель (копія) об'єкта так чи інакше звужено відображає оригінал);

• обов'язковою є участь понятих, яких повинно бути не мен­ше двох, а конкретна їх кількість визначається слідчим виходя­чи з тактики і виду пред'явлення для впізнання;

• як уже наголошувалося, об'єкт пред'являється в групі од­норідних;

• до пред'явлення для впізнання особа не повинна бачити у присутності слідчого чи дізнавача об'єкт впізнання.

Коли ж свідок або потерпілий побачить людину, котру рані­ше спостерігав у зв'язку із вчиненням злочину, наприклад, під час переслідування злочинця «по гарячих слідах» разом із пра­цівниками міліції або в ході «прочісування» певної території негайно після злочину, слідчий може прийняти такі рішення:

а) якщо працівники слідства чи дізнання передбачали таку ситуацію, допитали таку особу, взяли з собою понятих, а сам по- шук відбувався у людних місцях (аеропорт, вокзал тощо), то піс- ля вказівки з боку свідка чи потерпілого на конкретну людину може бути виконано процесуальне пред 'явлення для впізнання;

б) якщо з певних причин умови для процесуального оформ- лення впізнавання відсутні, однак свідок чи потерпілий пере- конливо вказує на конкретну людину чи інший об'єкт як на тих, які спостерігав за обставин злочину, необхідно негайно допита- ти свідка, потерпілого про всі обставини впізнавання, зазначив­ши, у ході яких дій це мало місце і хто з працівників міліції був присутнім при цьому;

• потерпілий і свідок попереджаються про кримінальну від­повідальність (свідок за статтями 384, 385, а потерпілий лише за ст. 384 КК);

• впізпавачеві не можна ставити навідні запитання та оголо­шувати дані ним раніше показання (щодо прикмет, ознак, вигля­ду об'єкта впізнання), після огляду впізнавач обов'язково пови­нен заявити, чи він когось або щось впізнає і за якими ознаками;

• повторне пред'явлення для впізнання не є доцільним, окрім випадків, про які вже йшла мова раніше.

А зараз детальніше розгляньмо особливості тактики прове­дення власне робочого етапу пред'явлення для впізнання.

Будь-який вид пред'явлення для впізнання містить комп­лекс певних дій, що провадяться в такій послідовності:

• розміщення об'єктів на місці проведення слідчої дії за від­сутності виізнавача, але в присутності понятих, захисника чи представників впізнаваної та впізнавальної особи (коли такі бе­руть участь у слідчій дії);

• роз'яснення учасникам слідчої дії їхніх прав та обов'язків, передбачених законом, а також сутності слідчих дій, що прово­дяться;

• виклик впізнавача до місця проведення пред'явлення для впізнання. Якщо ця особа є потерпілим або свідком, вона попе­реджається про кримінальну відповідальність, відповідно до статей 384, 385 КК;

• пропозиція впізнавачеві оглянути об'єкти і вказати серед них той, про якого він раніше допитувався;

• фіксація ходу і результатів слідчої дії.

А зараз розгляньмо особливості тактики проведення пред'явлення для впізнання залежно від об'єкта, що впізнається.