Роль Російської імперії в анти-наполеонівських коаліціях

Якщо говорити про мотиви Росії щодо вступу в анти французьку (анти наполеонівську коаліцію) варто сказати те, що вони очевидні. Хоча, на початку ми можемо побачити, що в Росії не було жодних стратегічних інтересів у боротьбі з узурпатором, яку вона затіяла спільно з Австрією. Її метою тоді було "провчити нахабу, який посмів стати імператором" .

Особиста неприязнь імператора Російської імперії Олександра І змусила його все таки втрутитися у справи Європи. Він запропонував допомогу Пруссії, і вона згодилася. Але, щоразу, об’єднуючись з країнами Європи, він не надіявся на успіх цих коаліцій. Уже після підписання Тільзітського мирного договору Російський імператор виношував ідею особисто помститися Наполеону.

Олександр почав вести переписку з братом вбитого короля Франції графом Лілльським, який в 1806 році, в кінці жовтня запропонував йому конкретний план боротьби з Наполеоном. Він заключався в тому, щоб перенести війну проти Наполеона на територію Франції, користуючись тим, що його основні сили зайняті війною з Пруссією та на Балканах. З цією метою претендент на французький престол пропонував висадити одночасно на півдні і півночі змішаний англо-російський десант з включенням в нього загонів емігрантів-роялістів. Але Олександр відмовився від цього плану, пропонуючи почекати розвитку подальших подій [3: c. 64].

А події розвивалися таким чином, що Наполеон все далі і далі просувався вглиб Європи та підійшов до кордонів Російської імперії. Росія опинилася на порозі війн з найсильнішою державою Європи. Перемогу у війні 1812 року забезпечило Росії і те, що імператор послухався думки своїх друзів (Чарторийського, Строганова, Новосильцева), які відстоювали англо – російський союз. Пізніше, бачачи відмову Англії і Австрії підтримати Росію у війні, вони стали на шлях укладення миру з цими державами, боячись погіршення англо – російських відносин.

Висновок. Отже, анти-наполеонівські коаліції зазнали невдач і ще більше погіршили становище європейських країн. Кожен наступ наполеонівської Франції на кожну з цих держав буквально знищував їх або виводив з війни, відбираючи території чи підкорюючи. Але вони мають право на існування в історії.

Вони показують, якими ж насправді були відносини Наполеона і Олександра, становище країн під наполеонівським ігом. Вони є багатоплановими і різнобічними, тобто на них можна подивитися і розглянути з різних боків, як і політичного, так і економічного. Але в більшості точка зору істориків зводиться до одного: коаліції існували для того, щоб хоч якось зупинити наступи і завоювання Наполеона [2, c. 71].

Роль у коаліціях Російської імперії до речі також є суперечливою. То вона намагалася допомогти прихильникам колишньої влади встановити режим, який був до революції, то повністю знищити режим Франції і Наполеона.