12. Походження та розвиток гаївок, їх класифікація, поетика.

Весняний фольклор на Україні побутує зараз у двох основних пісенно-ігрових формах: веснянок і гаївок. Гаївки виконуються лише протягом кількох днів на Великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі. Веснянки співаються з ранньої весни і до завершення сівби – аж до Зелених свят. Цей різновид побутує на Лівобережжі, в Подніпров'ї, на Поліссі.

Веснянки і гаївки мають спільну родову і жанрово-тематичну основу, однак щодо виконавсько-стильових особливостей і літературно-музичної побудови цих творів, то тут є певні розбіжності. Адже гаївки – це танково-ігрові пісні, а веснянки охоплюють ширше коло різнотипних молодіжних ігор на пісень в тому числі і такі, що виконуються без танцю.

Усі весняні обряди, пісні танки та ігри можна умовно класифікувати і такій послідовності: - пантомімічні сценки та ігри

• спів весняних пісень- закличок

• водіння танків та ігор (із співом)

Ті, кому доводилося спостерігати пантомімічні сценки та ігри, були зворушені великою поетичністю, правдивістю і неповторним колоритом виконання.

З давніх-давен у багатьох регіонах України існував звичай випікати із тіста «жайворонків». Діти з «жайворонками» вилазили на дерева і паркани і кликали весну. Цікавий факт існування обряду «закликання птахів» був зафіксований у Поліському районі Київської області. Старожили свідчили, що у 1930-і роки тут мала місце така гра: дівчата низько прихилившись, ставали ключем, брали одна одну за руки ( перша просувала праву руку між коліньми назад. Друга бралася за неї лівою, а праву так само просувала назад і т. д. і бігли навколо села, імітуючи крики журавлів. Такі обряди вказують на глибоку давнину обряду зустрічі весни. В них збереглися відгомони слов'янських язичницьких вірувань. Жаль тільки, що з плином часу усе менше маємо шансів бути свідками виконання цих древніх реліктів нашої культури.

В окремих місцевостях існував звичай палити вогнища на весняне рівнодення, а також робити опудала (Мару, Марену, Кострубоньки), які були символами немічної зими, що відходить. Під співи і танці їх кидали у вогонь, або у воду…

На початку весни, коли починав танути сніг, дівчата збиралися групками і співали пісні-заклички. Їх роль таж, що і пантомімічних сценок-ігор – прискорити настання весни і випрохати у природи щедрого літа. Але окрім цього у веснянках-закличках з'являються нові мотиви у змісті – кохання і парування молоді. До початку весняних співів дівчата готували заздалегідь гарне нове вбрання і прикраси. У призначений час, вдягнувшись, вони виходили на край села, ставали на узвишші і співали. Рухами заклички не супроводжувалися: іноді їх починали співати рано, коли ще лежав сніг, або було грузько. Це досить давній пласт веснянок. Найцікавіші зразки збереглися на українсько-булорусько-російському пограниччі.

Весняні танки та ігри – найбільша група творів, вона об’єднує східноукраїнські веснянки і західноукраїнські гаївки. Їх типова ознака – нерозривна єдність наспіву, тексту, руху (танець, крок, біг), виконання (сильний звук, строга обрядова манера, приуроченість, колективність общинно-ритуального характеру). Такий поглиблений сенкритизм був властивий первісному мистецтву взагалі, у веснянках він зберігся найкраще через їх ігрові форми. Більшість ігрових веснянок виконуються як кругові (дівчата утворюють коло, або еліпс) та ключові (ставши шнурком, виконавиці йдуть одна за одною, виконуючи різні фігури і криві лінії). Вчені припускають, що кругові веснянки виникли в епоху поклоніння сонцю (коло, круг – це символ сонця).

Весняна обрядовість має багатотисячний шлях розвитку. Тому закономірно, що на тематиці пісень цього жанру а також на самому характері виконання їх позначається вплив багатьох минулих епох. )  

1    тотемічно-культові;

2)      міфологічні;

3)      господарсько-вегетаційні;

4)      любовно-еротичні;

5)      лицарсько-княжі;

6)      військово-історичні;

7)      родинно-побутові;

8)      жартівливо-іронічні;

9)      християнсько-великодні.

13. Художні особливості веснянок.

 Веснянки, їх тематика, художні особливості     Веснянки  -  хорові пісні на честь приходу весни. В різних місцевостях    України  ці  пісні  називаються  ще гаївками, яголойками, ягілками. На    Поділлі  поширені назви: веснянки й маївки. Веснянки тісно пов'язані з     календарем сільськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників.    Більшість з них засвідчують давність української мови. Відома веснянка    "А ми просо сіяли" існувала в Україні вже в І тисячолітті до н.е.    При  аналізі  веснянок  звернемо  увагу  на  їхні  жанрові  різновиди,    синкретичні  елементи  в  побутуванні  пісень-супроводу  до хороводів,    танців  та  ігор,  тематику, характерні образи й мотиви (див. „Просо",     „Мак", „Льон", „Подоляночка" та ін.)    Сучасні умови життя не дають можливість наочно побачити, почути в діях    веснянки; пісні цього циклу збереглись лише у виконанні людей старшого    віку, раніше ж їх виконували дівчата.     Виконувалися  веснянки  на Стрітення (середина лютого), продовжувалось    цілий  весняний  цикл  аж  до Трійці (Зелених свят), гаївки звучали до    Великодніх свят.    У  піснях  запрошувалися  на  гостину  Весняночка-паняночка,  сонечко,     птахи:  горобчик, перепеличка, журавель, горлиця, сокіл, сива зозуля і    Майра.    Серед величальних пісень виділяються веснянки-благословіння. Зазвичай,    такі веснянки мають постійний рефрен - перший рядок повторюється тричі     через рядок, а два останні рядки виконуються у швидкому темпі.    Благослови, мати,    Весну викликати!    Благослови, мати    Весну закликати,    А зиму проводжати,    Благослови, мати,     Зимочка в возочку,    Літечко в човночку    (Закувала   зозуленька.   Антологія   української  народної  поетичної    творчості. - К.: Веселка, 1998. - C. 77).    Більшість   веснянок   присвячені  коханню  („Качається  горщик  через     дорогу",  „Коло діжечки сироїжечки", „Ой на городі сніг упав", „Сокіл,    мамцю,  сокіл",  „Ой  весно,  весно,  весняночко"). Головний зміст цих    пісень - вибір коханої дівчини, судженого.    Емоційно наснаженими є пісні, що виконувалися на Великдень.     Христос воскрес! Христос воскрес!    Радість з неба нам являє,    Паска красна день вітає,    Радуйся щиро нині.    Бог дав радість всій родині,    Бог дав радість всім з небес     Христос воскрес ! Христос воскрес!    Христос воскрес! Христос воскрес!    Земелька зі сну збудилась,    В трави й квіти замоїлась,    Звір і птичка веселиться,    Миром Божим світ краситься.     Люди! Мир дав Бог з небеc.    Христос воскрес ! Христос воскрес!    (Записано  від  О.Л.Панчук  у  c.Іванівці  Барського району Вінницької    області у 2000 р. студенткою ГДПУ Г.Карчевською)    На  Буковині  виконувались  також  юр'ївські  пісні.  Вони стосувались    святого  Юрія  як  опікуна рільництва, свійських тварин і виконувались    шостого травня.