80

РОЗДІЛ 1

СУТНІТЬ ПДВ ТА ЙОГО РОЛЬ В ПОДАТУОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

1.1 Роль податку на додану вартість у системі непрямого оподаткування України

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

ПДВ був введений в 1992 році і, разом з акцизним збором, кількісно замінив раніше діючі податки з обороту та з продажів. Цей податок є бюджетоутворюючим, оскільки сплачується тільки до державного бюджету

Сучасна економічна ситуація в Україні зумовлює необхідність ефективного управління державними фінансами. У центрі уваги знаходиться процес оподаткування, виступаючи головною умовою формування фінансово-бюджетних ресурсів держави. При цьому значної уваги потребує податок на додану вартість як один з основних бюджетоутворювальних податків .

ПДВ – це складний податок з економічної точки зору, оскільки сплачується на всіх етапах руху товарів (робіт, послуг). В той же час, ПДВ є непрямим загальнодержавним податком, тому фактичним суб’єктом оподаткування виступає кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Будь-яке підприємство у виробничому ланцюжку при сплаті ПДВ є лише податковим агентом кінцевого споживача і фактично не сплачує власних коштів, за винятком випадків, коли воно є власне кінцевим споживачем. Саме тому важливо максимально зменшити деструктивні аспекти цього податку у відношенні до суб’єктів господарювання. (2)

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1. Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

2. Ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення (пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;

3. Вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Відповідно до чинного законодавства. ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодувати свої втрати із сплаченого податку за рахунок податку , отриманого з покупця. Об’єктом оподаткування є операції з реалізації продукції в Україні, експортування продукції (товарів, робіт, послуг) та її імпортування. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам. На сьогодні ПДВ застосовують понад 135 держав світу. Ставки податку на додану вартість дуже часто корегуються і зазнають змін залежно від макроекономічної умови.

Зазначений метод дає можливість платникам податку , придбавши сировину і ще не виготовивши з неї продукцію, отримати з бюджету суму податку на додану вартість, сплачену у складі ціни цієї сировини.

«-»

Рис. 1 Структурно – логічна схема оподаткування ПДВ

Як видно зі схеми сума податку на додану вартість,що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою з продажу товарів, робіт, послуг (податковим зобов’язанням) та сумою ПДВ по придбаних ресурсах (податковим кредитом). Також зі схеми видно, що і для підприємств, що займаються виробничою діяльністю і для підприємств торгівлі, громадського харчування та посередників об’єктом оподаткування є обсяги продажу товарів (робіт, послуг).

Податкові зобов’язання – це загальна сума податку отримана (нарахована) платником податку в звітному періоді та визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених, нарахованих платником податку в звітному періоді, в зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг.

Поширеними способами завищення податкового кредиту з ПДВ та неправомірного завищення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, в Україні є:

1) оформлення продажу товару через декілька фіктивних підприємств перед здійсненням експортної операції за межі митної території України для збільшення

ціни товару та відшкодування податку на додану вартість;

2) імпорт товарів на митну територію України за заниженими цінами;

3) фіктивний експорт, тобто експорт товарів за межі митної території України лише на папері і без фактичного вивезення товару;

4) реалізація товарів на митній території України за цінами, які є меншими від цін придбання;

5) експорт товарів, які повертаються контрабандним шляхом на митну територію України з подальшим оформленням їх повторного експорту;

6) створення фіктивного податкового кредиту за допомогою фіктивних підприємств.

Сума ПДВ, що сплачується до бюджету, дорівнює різниці сум податкових зобов’язань та податкового кредиту. Якщо податковий кредит перевищує податкове зобов’язання, то підприємству належить на різницю бюджетне відшкодування. Бюджетне відшкодування може здійснюватися двома шляхами: поверненням коштів на банківський рахунок платника (при цьому обов’язкове проведення перевірки платника податків, строк якої не повинен перевищувати 30 днів); в рахунок податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.

Крім цього, платники податку, реалізуючи товари (роботи, послуги), отримують податок з покупців і залишають його в своєму розпорядженні до кінця податкового звітного періоду, тобто певний час (у деяких випадках значний) платники податку користуються коштами, належними перерахуванню до бюджету.

Разом з тим ПДВ є основним джерелом формування доходної частини Державного бюджету, і як загальнодержавний податок спрямовується на забезпечення вирішення завдань соціально-економічного розвитку України. фінансування бюджетної сфери, підвищення життєвого рівня населення, в тому числі здійснення соціальних виплат малозабезпеченим верствам населення.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ

ПДВ займає значну питому вагу в доходах Державного бюджету України, має стрімку тенденцію до збільшення в абсолютних розмірах.

Але не завжди цей податок в повному обсяг досягає бюджету. Існує проблема багатої чисельності посередників, досить довгий проміжок у часі оборотних операцій від першого постачальника до останнього споживача, велика географія ланцюга угод. Щоб якісно проконтролювати та перевірити великі суми відшкодування податкового кредиту, досить важко простежити всіх посередників та агентів ланцюга. Враховуючі виявлені проблеми, розробляються і жорстко контролюються схеми ухилення від сплати податку на додану вартість. Ставки податку на додану вартість в Україні – 20 % та 0 %. Нульова ставка є пільговою та застосовується до товарів, виробництво та реалізацію яких стимулює держава. У Податковому кодексі України зазначено, що ставка ПДВ залишається без змін і у 2011-2013 рр. Буде становити 20 %, а також поставка металобрухту, відходів та зернових культур до 1 січня 2014 р. взагалі звільнені від оподаткування. Головним є те, що з 1 січня 2014 р. Ставка ПДВ становитиме 17%.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання, а інша його частина використовується на нагромадження. Велика база оподаткування ПДВ сприяє значному зростанню доходів держави від податків на споживання . Розглянемо динаміку зростання ролі ПДВ у бюджетній системі України в табл.

Таблиця 1

Динаміка зростання ролі пдв у бюджетній системі України за

2003-2012 Роки

Роки	Доходи державного бюджету
	Податкові надходження, тис.грн	Податок на додану вартість, тис. грн	Частка ПДВ у податкових надходженнях державного бюджету, %
2003	34397413,1	13652000,0	39,9
2005	73180893,9	33702686,0	46,1
2007	115357403,7	65122466,3	56,4
2008	170890786,2	98628605,7	57,7
2009	178654444,7	94839598,9	53,1
2010	202957498,0	119034191,3	58,6
2011	261605000,0	169400000,0	64,75
2012	289577000,0	182946200,0	63,18

Динаміку зростання ролі ПДВ у бюджетній системі України яскраво демонструє сформована за фактологічними даними таблиця. За даними таблиці можна зробити висновок, що з кожним роком частка податкових надходжень до державного бюджету зростає, що беззаперечно є позитивним явищем. Зокрема у 2003 р. Частка надходжень до держбюджету становила 39,9 %, але вже у 2005 р. Вона становила 46,1 %, а у 2008 р. – 57,7 %. З даних таблиці видно, що у 2009 р. Відбувся незначний спад надходження ПДВ до держбюджету (на 4,6 %, порівнюючи з попереднім роком), як наслідок загального економічного спаду в економіці держави, але вже в кінці 2010 р. Частка податкових надходжень знову значно зростає і становить 58,6 % , продовжує зростати у 2011 р. 64,75% та незначно спадає у 2012 р. 63,18% (на 1,57 %, порівнюючи з попереднім роком) це зниження відбулося за рахунок зростання обсягів відшкодування ПДВ.

Істотною проблемою в Україні є відшкодування ПДВ. Сумніви щодо потреби цього податку для країни виникають з огляду на те, що:

1. Відбуваються масові зловживання під час нарахування ПДВ;

2. Виникають труднощі з відшкодуванням ПДВ;

3. Відбувається лобіювання фінансових інтересів первинних олігархових сил.

У Податковому кодексі України міститься процедура автоматичного відшкодування податку на додану вартість. Запровадження такої процедури допоможе податковим органам здійснювати відшкодування сумнівним платникам податку на додану вартість в оперативному режимі. Це значно прискорить процес відшкодування і позбавить від контакту з податковою службою. Але право на бюджетне відшкодування мають не всі платники. Якщо аналізувати ключові зміни, які прийняті у Податковому кодексі, то можна стверджувати, що в Україні законодавство передбачає необхідність гармонізації податкової системи з європейськими стандартами, відтак ПДВ у Податковому кодексі був очікувано збережений. Дещо змінилося лише його адміністрування. Розробники документа намагалися вирішити комплекс завдань: перекрити найпоширеніші схеми мінімізації оподаткування, вирішити проблему з відшкодування податку, а також знизити внутрішні ціни на зерно та металобрухт. Декілька ключових новацій Податкового кодексу виділяє О. Молдаван :

1) Обмеження можливості добровільної реєстрації платником ПДВ. Підприємства, сума постачання товарів і послуг яких не перевищує 300 тис. грн, зберегли право на добровільну реєстрацію. Проте обов’язковою вимогою реєстрації став загальний обсяг постачання за останні 12 календарних місяців іншим платникам ПДВ, який повинен бути не меншим ніж 50 % від сукупного постачання. Тобто, щоб стати платником ПДВ, новій фірмі потрібно пропрацювати, як мінімум, рік.

2) Заборона реєстрації платниками ПДВ суб’єктів господарської діяльності, що є платниками єдиного податку. Це рішення, очевидно, обумовлене намаганнями звузити практику використання фірм-одноденок, які часто є платниками єдиного податку для мінімізації ПДВ.

3) Виведення з об’єктів оподаткування ПДВ операцій з надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних, бухгалтерських послуг, а також послуг із розробки, постачання і тестування програмного забезпечення.

Ця норма повинна перекрити схеми мінімізації сплати ПДВ та прибутку підприємств. Без права виписувати податкові накладні, обсяг оплати названих послуг повинен зменшитися до економічно обґрунтованого.

4) Обмеження терміну дії податкових накладних, які дають право на зарахування сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Згідно з Податковим кодексом, фірма має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплату якого підтверджено податковою накладною, виписаною не пізніше, ніж за 365 днів. Для тих платників податку, що застосовують касовий метод, – 60 днів.

5) Поетапне запровадження розширення реєстру податкових накладних.

Податковий кодекс детально регламентує реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Тільки внесена в Єдиний реєстр податкова накладна є підставою для включення “ вхідного ” ПДВ до податкового кредиту.

Дуже багато дискусій і розмов про необхідність ліквідації чи зниження ставки з ПДВ, які ведуться в Україні вже з десяток років, українські уряди сприймають посвоєму і роблять з точністю до навпаки – частка ПДВ у податкових надходженнях Державного бюджету постійно зростає. Більшість науковців стверджують, що шляхи вирішення проблем податкової сфери лежать у Податковому кодексі України. Хоча, на нашу думку, повної перебудови потребує кожен податок.

Деякі фахівці, обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру ставки, пропонують встановити диференційовані ставки ПДВ. Такі пропозиції містилися, зокрема. у проекті Податкового кодексу України, розробниками якого були О.Сергієнко та Ю. Кармазін . У ст. 168 проекту зазначеного кодексу міститься чотири ставки ПДВ: 5% -для продуктів харчування без будь-якої переробки, що належать до товарів першої необхідності, дитяче взуття та одяг; 10% - для продуктів харчування. що пройшли переробку; 15% - для всіх інших товарів, які реалізуються на території України; "нульова" ставка - для товарів, що експортуються.

Іншу точку зору мають В. Мельник та О. Солдатенко, які вважають що встановлення диференційованих ставок ПДВ "може лише ускладнити процес Його обчислення й адміністрування та призвести до численних зловживань" . Підтримуючи позицію "Уряду та ДПА України щодо обов'язкового збереження у податковій системі держави одного з найнейтральніших податків - ПДВ, який є важливим доходним джерелом бюджету ", вони висловлюються за більш обережній підхід до вирішення питання про зменшення розміру ставки ПДВ . На їх погляд, ".„зниження ставки податку лише на 2% призведе до зменшення доходів державного бюджету на більш як 2 млрд. грн„ тобто зниження ставки ПДВ можливе, але її оптимальний розмір маг бути економічно обґрунтований та підтверджений прогнозом соціальних наслідків".

Інша група фахівців вважає, що "величина ставки ПДВ в Україні (20%) є досить прийнятною у порівнянні з величиною ставок даного податку в країнах ЄС" [9]. Вони висловлюються за збереження нині існуючого рівня стандартної ставки ПДВ та "запровадження диференціації ставок ПДВ" .