Нафтогазоносні регіони України

У межах України наявні три нафтогазоносні регіони: східний - Дніпровсько-Донецька западина; західний - Західно-Український регіон та Кримська нафтогазоносна провінція.

Дніпровсько-Донецька западина (ДДЗ). Розміри западини - 630x210 км, площа - 100 тис.км². Вона охоплює територію Чернігівської, Полтавської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Луганської і Донецької областей. В ДДЗ відкрито 180 родовищ нафти і газу, в яких газ становить 74,5, нафта — 18,6 і конденсат - 6,9 %, а саме: Качанівське, Леляківське, Чутівське, Гнідинцівське, Глинсько-Розбишівське, Рибальське, Перевозівське, Шебелинське, Західно-Хрестищенське, Волошківське, Юліївське, Сорочинське, Червонозаводське, Єфремівське, Погарщинське, Південноафанасівське, Бугруватівське, Чернетчинське, Нарижнянське, Коробочківське, Хухрінське, Великобубнівське, Яблунівське, Комишнянське, Михайлівське, Зачепилівське Глибина залягання продуктивних горизонтів змінюється від 680 до 4050 м.

Західно-Український регіон. Загальні розміри регіону - 300x320 км. Він охоплює частину Волинську, Тернопільську і Чернівецьку, Львівську, Івано-Франківську і Закарпатську області. В основному нафта та газ видобуваються у Передкарпатській нафтогазоносній провінції. Найбільшими родовищами, які виявлені в мезозої, являються Більче-Волицьке, Рудківське, Угерське, Залужанське, Опарське, Пинянське, Хідновицьке, Бориславське, Долинське, Битків-Бабченське, Солотвинське і Русько-Комарівське.

Причорноморсько-Кримська провінція. Загальні розміри провінції ще не оцінені, так як з кожним роком відкривається все більше родовищ і територія нафтогазового регіону постійно зміщується в глиб моря. Провінція охоплює весь півострів Крм та прилеглий до нього морський шельф Чорного і Азовського морів. Великими родовищами є Субботінське, Одеське, Східно-Казантипське, Штормове та ін.

1.2 Способи буріння глибоких свердловин

Руйнувати гірські породи можна механічним, термічним, фізико-хімічним, електроіскровим та іншими способами. Проте в даний час промислове застосування знайшли тільки способи механічного руйнування породи, а інші поки що знаходяться в стадії експериментальної розробки.

Механічне буріння здійснюється такими способами:

1) ударним:

а) ударно-штанговим;

б) ударно-канатним;

2) обертальним:

а) роторним;

б) із застосуванням вибійних двигунів (турбобурів, електробурів, гвинтових двигунів);

3) ударно-обертальним.

1.3 Поняття про свердловину та її елементи

Свердловиною називають гірську циліндричну виробку, що споруджується без доступу в неї людини і діаметр якої в багато разів менший від довжини (рисунок 1.1).

Початок свердловини називається устям, циліндрична поверхня - стінкою або стволом, а дно - вибоєм. Відстань від устя до вибою по осі ствола визначає довжину свердловини, а по проекції осі на вертикаль - її глибину.

Свердловини бурять вертикальні і похилі. В останньому випадку свердловину примусово викривляють згідно з раніше запроектованим профілем.

Свердловини бурять ступенево, зменшуючи діаметр від інтервалу до інтервалу. Глибини свердловин коливаються в широких межах: від декількох сотень до декількох тисяч метрів.

Поглиблення свердловини здійснюється шляхом руйнування породи на всій площі вибою (без відбору керну) або на його периферійній частині (з відбором керну).

Буріння свердловини здійснюється за допомогою спеціальних бурових установок як на суші, так і на морі.

а, б-вертикальні; в-похила; а, в- буріння без відбору керна;

б-буріння з відбором керна;

1-устя; 2-стінка (ствол); 3-вісь; 4-вибій; 5-керн

Рисунок 1.1 — Схема свердловини