37. Урбоекоаогічне планування і проектування

У межах містобудівельних планів, проектів і програм, які виконують-ся в Україні, закладаються екологічні чи природоохоронні розділи, які немовби наскрізь пронизують ці документи.

Вирішення екологічних проблем охоплює всі ієрархічні рівні системи державного планування.

Загальною вимогою для всіх рівнів і для конкретних робіт є урахуван¬ня містоформувальних факторів, раціональне використання території, її функціональне зонування, найбільш ефективне взаємне розташування виробництва і житлових зон. Усі ці заходи спрямовані на екологічну оптимізацію міського середовища

Містоформувальні фактори. Історія містобудування дає можливість з'ясувати, яким місгоформувальним факторам була надана перевага у місті, в якому ми сьогодні живемо. Якщо це місто із давньою історією, то воно могло міняти свої основні функції (замки, фортеці, порти, торгові, про¬мислові, адміністративні, курортні центри тощо). Молоді ж міста, особ¬ливо індустріальні, мають своє промислове обличчя.

Отже, містоформувальшши факторами називають ті, яхі є голов¬ними в створенні тог<\ чи іниюго міста і безпосередньо впливають на його ріст. Відповідно підприємства, які стали причиною виникнення міста

27*

і значення яких виходить за його межі, називають містоформувальнима підприємствами (заводи, фабрики, електростанції, крупні транспортні вузли, аеро- і морські порти, урядові установи, музеї, бібліотеки, театри, санаторії, будинки відпочинку та ін).

Установи і підприємства, які здійснюють культурно-побутове обслуго¬вування населення, називають обслуговуючими (адміністративні устано¬ви, магазини, підприємства місцевої легкої і харчової промисловості, му¬зеї, театри, школи і т.д.). Усі вони обслуговують працюючих містоформу- вальної групи підприємств.

Планувальна структура міста і його функціональне зонування

Планувальна структура міста — це взаємне розташування основ¬них функціональних зон і системи зв’язків між ними. По суті, це основа міста, яка визначає транспортну силу, зовнішній вигляд міста і відобра-жається в його генеральному плані.

Сільбищна зона — територія, яка призначається для житла. В її ме¬жах розташовуються мікрорайони і житлові квартали, культурно-побу¬тові підприємства, окремі нешкідливі виробництва, площі, об’єкти озеле-нення, склади», транспортні об’єкти, резервні території.

Промислова зона включає промислові підприємства, культурно-побу-тові установи, що їх обслуговують, площі, зелені насадження.

Санітарно-захисна зона — зелені насадження завширшки 50—1000 м, які захищають сільбищні території від шкідливого впливу промисловості

і транспорту.

Транспортна зона — об’єкти зовнішнього транспорту (водного, по-вітряного, залізничного).

Складська зона — територія різного роду складів.

Розрізняють такі форми планувальної структури: розчленовані, розо-середжені, розосереджені з переважаючим районом і лінійну.

В містах є об’єкти, які населення відвідує найчастіше. їх називають міськими центрами тяжіння — це промислові підприємства, установи, об’єкти культурно-побутового обслуговування, вищі навчальні заклади, спортивні комплекси, парки культури і відпочинку, вокзали тощо. Ви-щим елементом планувальної структури є загальноміський центр, який найчастіше розташовується у центрі території міста на перетині голов-них планувальних осей. У найбільших містах планети, де дуже високий рівень автомобілізації, важливою проблемою є транспортне розванта-ження центру.

Визначення розрахункової чисельності населення. Розробляючи генеральні плани міст (як нових, так і тих, що підлягають реконструкції),

необхідно мати дані про обсяги будівництва і площі території. Ці дані можна одержати, визначивши чисельність міста на перспективу.

Умовно все міське населення можна поділити на три групи:

1 група — містоформуюча. Її питома вага становить на першу чергу будівництва 33...38 %, а на перспективу — 25—35 %;

2 груші — обслуговуюча. Питома вага цієї групи населення залежить від величини міста і становить для крупних міст 23—26 %, а для крупних і малих міст та селищ — 19—22 %. З ростом міст зростає питома вага обслуговуючої групи населення, оскільки у великих містах найбільш роз¬винута система установ культурно-побутового обслуговування населення. При цьому питома вага містоформуючої групи зменшується;

3 група — мігруюче населення (діти, старі, інваліди). Цю групу назива¬ють несамодіяльною. Її питома вага коливається в межах 46—48 % і не залежить від величини міста.

Розрахункову чисельність населення встановлюють виходячи з пито-мої ваги основної містоформуючої групи в загальній чисельності населен¬ня міст. Для приблизного розрахунку користуються формулою

N—100 А/а,

де N — перспективна чисельність населення; А — абсолютне значення містоформувальної q■>yпи; а — питома маса містоформувальної групи населення, %:

а в 100 — (# + с),

де в — питома маса обслуговуючої групи населення, с — питома маса несамодіяльного населення.

Екологізація генеральних планів міст. Генеральний план міста роз-робляється на підставі народногосподарського плану розвитку країни і являє собою науково обґрунтований перспективний,план розвитку міста. Він визначає перспективу розвитку, загальнопланувальну структуру, ха¬рактер забудови, систему транспортного обслуговування, напрям заходів з інженерної підготовки міських територій, благоустрою й озеленення.

В.В. Владіміров (1999) на підставі узагальнення великої кількості місто¬будівельних досліджень акцентує увагу на необхідності врахування в еко- логізації генеральних планів міст таких моментів:

1. Екологічне обґрунтування функціонального зонування приміської зони, виділення на її території відповідних зон і секторів і встановлення в їх межах необхідних екологічних і господарських режимів.

2. Вихідна інформація, необхідна для визначення параметрів і конфі¬гурації природного каркасу міста, одержана внаслідок аналізу загальної

ландшафтно-екологічної обстановки в регіоні, врахування внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

3. Інформація, пов’язана з необхідністю винесення з міста ряду еколо¬гічно небезпечних виробничих об’єктів.

4. Стратегія охорони природи, якою визначені пріоритетні напрямки охорони повітряного і водного басейнів, ґрунтово-рослинного покриву тощо.