1, Багатокритеріальна оцінка просторової організації систем регіону

2 Відходи переробки деревини і напрямки їх утилізації

Відходи деревини утворюються на всіх стадіях її заготівлі і переробки. Одним з основних способів переробки й утилізації відходів деревини є одержання штучної деревини - міцного матеріалу. Представлений далеко не повний перелік напрямків утилізації промислових відходів свідчить про широкі можливості їхнього використання в народному господарстві.

Однак, незважаючи на різноманіття наявних методів і технологій утилізації відходів, найбільш розповсюдженим як і раніше залишається метод складування на спеціальних полігонах. Причина такого положення полягає в існуючому дефіциті бюджетних коштів, що не дозволяє вирішити проблему утилізації відходів виробництва і споживання]. Сформована ситуація в сфері звертання й утилізації промислових відходів ускладнюється відсутністю спеціальних полігонів для їхнього поховання. Найчастіше складування цих відходів здійснюється в не відведених місцях з порушенням вимог санітарних правил, що безсумнівно впливає на середовище існування і, зокрема, на стан підземних водоносних горизонтів, обумовлюючи тим самим еколого-гігієнічні проблеми утилізації відходів сучасних виробництв

Підвищеної уваги вимагають питання використання й утилізації токсичних відходів [12]. Тому при великому різноманітті технологічних рішень пріоритетними способами утилізації небезпечних відходів повинні стати технології, що забезпечують: - високу екологічну безпеку запропонованого технологічного процесу; - утилізацію небезпечних відходів безпосередньо на місці їхнього скупчення; - уніфіковану технологію для утилізації широкого діапазону небезпечних відходів, що мають різний хіміко-мінералогічний склад; - максимально низьку енергоємність самого процесу утилізації; - безвідхідний технологічний процес; - одержання вихідних продуктів, що мають комерційну цінність

3, Головні проблеми сучасних мегаполісів

Кожен з типів заселень має свої проблеми, що загострилися в період становлення ринкової економіки. У міських агломераціях, великих містах з високою концентрацією промислового виробництва та населення негативні процеси пов'язані з погіршенням санітарно-гігієнічних умов проживання, зростанням витрат часу на пересування до місця роботи чи навчання від місця проживання, перевантаженнями пасажирського транспорту, погіршенням соціальної сфери обслуговування, житлових умов та стану здоров'я населення. Для середніх і малих міст проблемою є зайнятість населення, залежно від профілю їх розвитку. У містах і селищах міського типу, що орієнтуються на розвиток окремих галузей машинобудування, легкої та харчової промисловості (європейський центр, південні регіони країни), зростає ступінь складності працевлаштуваннячоловічої частини населення. У міських поселеннях з переважанням видобувних і переробних галузей господарства (європейський Північ, Сибір і Далекий схід) гостро стоїть проблема працевлаштування жінок.Розвиток ринкових відносин вимагає значних змін у соціальній спрямованості трансформації суспільства та більш комплексного розвитку господарства міських поселень різного типу.

На відміну від міського населення, розміщення якого знаходиться в більшій залежності від рівня економічного розвитку й технічної оснащеності держави, на розміщення сільських населених пунктів великий вплив мають природно-географічні чинники.

Населення являє собою складну сукупність людей, що проживають в межах певних територій та діючих в існуючих суспільних формаціях. Вона характеризується системою взаємопов'язаних показників, таких, як чисельність і щільність населення, його склад за статтю та віком, національністю, мовою, сімейним станом, освітою, приналежності до соціальних груп і ряду інших. Вивчення динаміки цих показників у взаємозв'язку з особливостями соціально-економічної організації суспільства дозволяє прослідкувати зміни в умови тахарактер відтворення населення. Ці зміни визначаються законами розвитку суспільних формацій.

Чисельність населення є одним з важливих умов матеріальної і соціального життя суспільства.

В умовах постсоціалістичного суспільства люди з їх виробничим досвідом та трудовими навичками розглядалися тільки в якості головної продуктивної сили, творців матеріальних і духовних благ суспільства. Перехід економіки Російської Федерації на ринкові відносини змушує розглядати населення не тільки як активного учасника виробництва і основну продуктивну силу суспільства, але і як головного споживача, завершального процес виробництва і відтворювача самого населення.