Алергічний альвеоліт

Раніше вважалось, що в основі патогенезу екзогенного алергійного альвеоліту лежить імунокомплексна алергічна реакція. Основою для цього стало виявлення майже у всіх хворих в легенях фермера преципітуючих антитіл до екстракту прілого сіна. Однак подальші дослідження, в тому числі експерименти на тваринах, показали, що при екзогенному алергійному альвеоліті поряд з імунокомплексною розвивається також алергійна реакція сповільненого типу. Вже на ранній стадії захворювання, вслід за нейтрофільною інфільтрацією альвеол і дрібних дихальних шляхів, в вогнищі запалення з’являються лімфоцити. При довготривалому або багаторазовому потраплянні в легені алергену або речовин, що володіють адювантною дією, розвивається алергічна реакція сповільненого типу, що призводить до утворення гранулем. Результати дослідження рідини, отриманої при бронхоальвеолярному лаважі, що власне Т-лімфоцити і їх цитокіни відіграють основну роль в утворенні гранулем при екзогенному алергійному альвеоліті. По-перше, відмічається високі показники Т-лімфоцитів, що спостерігається також при інших гранулематозах з пошкодженням легень. Зразу після контакту з алергеном (при гострому екзогенному алергійному альвеоліті) рідина містить крім тучних клітин і нейтрофіли вміщує велику кількість лімфоцитів CD4. У хворих на стадії роз рішення від гострого екзогенного алергійного альвеоліту, а також у хворих з підгострою і хронічною формами захворювання переважають лімфоцити CD8.

Клінічна картина екзогенного алергійного альвеоліту характеризується ознаками, загальними для всіх інтерстиціальних пневмоній. Захворювання може протікати в гострій, підгострій і хронічній формах, що залежить від частоти і інтенсивності контакту з алергеном і реактивності організму.

Гостра форма розвивається через 6-8 годин після контакту з алергеном і проявляється лихоманкою, недомаганням, кашлем та задишкою. Після закінчення контакту з алергеном захворювання повністю протікає на протязі декількох днів.

Підгостра форма проявляється кашлем та задишкою, яка наростає повільно, на протязі декількох тижнів, але може досягати значної вираженості, аж до тяжких дихальних порушень і гострої дихальної недостатності. Тому при появі ціанозу на фоні тяжкої задишки показана госпіталізація. Деколи гостра форма переходить в підгостру, особливо якщо контакт з алергеном продовжується.

При гострому і підгострому екзогенному алергійному альвеоліті зміни в легких зворотні, і протягом декількох днів, тижнів або місяців після припинення контакту з алергеном симптоми повністю зникають. Якщо контакт з алергеном зберігається, захворювання може перейти в хронічну форму. Хронічна форма може розвиватися і самостійно, без передуючих гострих і підгострих проявах, на фоні тривалого контакту з невеликою кількістю алергену. Характерні постійний кашель, задишка при фізичній нагрузці і повільно-прогресуюча дихальна недостатність.

Лікування. Успіх лікування в значній мірі залежить від припинення контакту з алергеном, тому в першу чергу необхідно виявити його джерело. Дуже важливо ретельно зібрати анамнез, особливо професійний і побутовий, а також відбудування робочого місця і житла хворого. Самий простий спосіб уникнути контакту з алергеном – видалити його з навколишнього середовища. Це легко зробити, коли джерел алергену служить, наприклад, кімнатні птахи або кондиціонер.

Медикаментозна терапія. Бронходилататоры, кромолін і недокроміл попереджують ранню реакцію на антиген.

Десенсибілізація неефективна і небажана, так як підшкірне введення антигену може привести до підвищення рівня преципітуючих антитіл в сироватці і розвитку більш тяжкої реакції при послідуючому контакті з органічною пилюкою.

Кортикостероїди показані при тяжких і довготривалих загостреннях в тих випадках, коли уникнути контакту з алергеном неможливо. Кортикостероїди сприяють швидкому видаленню симптомів захворювання і попереджують подальший розвиток пошкодження легеневої тканини. Інгаляційні кортикостероїди при екзогенному алергійному альвеоліті в даний час не застосовуються.