Стадії імунологічних реакцій

І.Імунна стадія триває від моменту первинного контакту імунної системи з алергеном до розвитку сенсибілізації.

ІІ.Патохімічна стадія розвивається при повторному контакті імунної системи зі специфічним алергеном і характеризується вивільненням значної кількості біологічно активних речовин.

ІІІ.Патофізіологічна стадія характеризується порушенням функціонування клітин і тканин організму аж до їхнього ушкодження під впливом біологічно активних речовин, виділених імунною системою під час патохімічної стадії.

Можна говорити і про існування IV стадії – клінічної, що завершує патофізіологічну та є її клінічним проявом.

Загальні питання діагностики алергійних захворювань

У діагностиці алергійних захворювань можна виділити п’ять етапів: збирання алергологічного анамнезу; клініко-лабораторне обстеження; проведення шкірних алергійних проб; провокаційні тести; імунологічне обстеження.

Клітинно-опосередковані алергійні захворювання

Сироваткова хвороба – алергійне захворювання, що викликається введенням сироваток або препаратів із них та характеризується запальними ураженнями судин і сполучної тканини. Більшість сироваток виготовляють із крові гіперімунізованих коней. Білки цих сироваток і є антигенами, які викликають розвиток захворювання. При застосуванні різних способів очистки для вилучення баластних білків алергенні властивості сироватки зменшуються.

Клінічна картина характеризується різноманітністю симптомів. При первинному введенні сироватки несенсибілізованій людині розвиткові гострої реакції передує інкубаційний період тривалістю 7-10 днів. У продромальний період спостерігаються гіперемія шкіри, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Гострий період починається з підвищення температури тіла до 39-40С. З’являються поліартралгії, скутість у суглобах. Потім виникає висип, найчастіше множинний, відмічається сильний свербіж. Найчастіше висип з’являється в місці ін’єкції. Мають місце набряки обличчя, збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, задишка, біль у ділянці серця. Нерідко діагностується міокардит, може бути ішемія, аж до інфаркту міокарда. При легкому та середньому ступені тяжкості захворювання гострий період триває 5-7 діб, при тяжкому – 2-3 тижні. Ускладнення при сироватковій хворобі реєструються рідко. Описано поліневрити, синовіти, дифузні ураження сполучної тканини, некроз шкіри.

Феномен Артюса (N.М.Arthus, 1862-1945, франц. фізіолог) – при реакціях типу феномена Артюса некроз тканин виникає в ділянці введення антигену. Повторні введення антигену призводить до накопичення великої кількості преципітуючих антитіл в сироватці. Наступне введення того самого антигену приводить до формування великих комплексів антиген-антитіло, які осідають локально в маленьких кровоносних судинах, де вони активують комплемент, що супроводжуються розвитком тяжкої місцевої гострої запальної реакції з крововиливами і некрозом. Це явище спостерігається дуже рідко. Воно буває на шкірі після повторного введення антигену (наприклад, при вакцинації від сказу, коли робляться багаторазові введення вакцини). Ступінь вираженості запалення залежить від дози антигену. Гіперчутливість III типу, як вважають, відповідальна за виникнення гіперчутливого пневмоніту, хвороби легень, яке проявляється кашлем, диспное та лихоманкою через 6-8 годин після попадання в організм деяких антигенів. Якщо потрапляння антигену повторюються, то виникає хронічне гранулематозне запалення. I и IV типів гіперчутливості можуть існувати з III типом.

Клініка. Клінічно феномен Артюса характеризується гіперемією шкіри навколо місця ін’єкції алергену, що може бути єдиним симптомом. Також відмічається свербіж навколо місця введення препарату, потовщення і виражена болючість в місці ін’єкції. Якщо лікування не перервати, інфільтрати збільшуються в розмірах, стають різко болючими, підвищується температура тіла до субфебрильних цифр.

Лечение полягає у відміні даного препарату і призначають десенсибілізуючу терапію (антигістамінні середники).