Стадії імунологічних реакцій

І.Імунна стадія триває від моменту первинного контакту імунної системи з алергеном до розвитку сенсибілізації.

ІІ.Патохімічна стадія розвивається при повторному контакті імунної системи зі специфічним алергеном і характеризується вивільненням значної кількості біологічно активних речовин.

ІІІ.Патофізіологічна стадія характеризується порушенням функціонування клітин і тканин організму аж до їхнього ушкодження під впливом біологічно активних речовин, виділених імунною системою під час патохімічної стадії.

Можна говорити і про існування IV стадії – клінічної, що завершує патофізіологічну та є її клінічним проявом.

Загальні питання діагностики алергійних захворювань

У діагностиці алергійних захворювань можна виділити п’ять етапів:

1.Збирання алергологічного анамнезу.

2.Клініко-лабораторне обстеження.

3.Провдедення шкірних алергійних проб.

4.Провокаційні тести.

5.Імунологічне обстеження.

Збирання алергологічного анамнезу

Правильно зібраний алергологічний анамнез має важливе діагностичне значення. Під час збирання алергологічного анамнезу ставлять такі завдання:

1.Установлення алергійної природи захворювання, нозологічної форми.

2.Приблизне виявлення етіологічно значущого алергену.

3.Визначення факторів ризику, що сприяють розвиткові алергійного захворювання.

4.Виявлення супутньої патології.

5.Виявлення у хворого інших алергійних захворювань.

6.Вплив побутових факторів.

7.Установлення зв’язку загострень з іншими захворюваннями.

8.Вплив професійних шкідливостей.

9.Установленння зв’язку захворювання з прийманням їжі.

10.Оцінювання клінічного ефекту від застосування антиалергійних засобів і (або) елімінації алергену.

Клініко-лабораторне обстеження

Проводять огляд хворого і призначають дослідження крові, сечі, носового секрету, мокротиння, рентгенографія грудної клітки, при носових пазух, визначають наявність на ступінь обструкції дихальних шляхів. За результатами другого етапу можна встановити: локалізацію процесу (ніс, очі, шкіра, бронхи, травний тракт); нозологію (поліноз, бронхіальна астма, дерматит); фазу захворювання (гостра фаза або ремісія).

Проведення шкірних алергійних проб

Виділяють такі види шкірних проб: надшкірні (крапельні, аплікаційні); скарифікаційні; тест-уколом (prick-test); внутрішньошкірні.

Вибір методу шкірної проби залежить від передбачуваної етіології захворювання, ступеня сенсибілізації хворого.

Провокаційні тести

Це досить вірогідний метод діагностики, що дає змогу досягти контакту шокового органа з алергеном. Їх застосовують в разі розбіжності даних анамнезу і результатів шкірного тестування. Залежно від виду алергену і способу його введення в організм розрізняють наступні провокаційні тести: назальний, кон’юктивальний, інгаляційний, під’язиковий, пероральний. Протипоказання до їхнього проведення такі самі, що й для шкірного тестування.

Імунолабораторне обстеження хворого

Сьогодні імунолабораторні методи діагностики застосовують досить широко завдяки безлічі переваг: можливість проведення обстеження дітям до 2-3 років; можливість проведення дослідження в період загострення захворювання та при високому ступені сенсибілізації; безпечні для хворого, тому що не спричиняють додаткової сенсибілізації.

Для цього застосовують: радіоалергосорбентний тест (РАСТ), метод ПРІСТ, тест Шеллі, тест дегрануляції тканинних базофілів, реакцію лейкоцитолізу, тест ушкодження нейтрофілів, реакцію гальмування міграції лейкоцитів.

До сучасних методів дослідження належить метод визначення рівня триптази – специфічного протеолітичного ферменту тканинних базофілів, що виділяється під час дегрануляції останніх.