1.3.2. Форма роботи

Науково-дослідна робота повинна бути не тільки змістовою, а й відпрацьованою за формою. Майте на увазі, часом трапляється, що кращу оцінку отримує незмістовна, але добре оформлена робота, тоді як змістовна, проте неохайна, отримує низький бал.

Правила складання

Текст науково-дослідної роботи набирають на ПК у програмі Word, використовуючи гарнітуру Times New Roman 14 кеглю, з інтерліньяжем півтора інтервали.

Береги сторінки повинні бути такими: лівий ― не менше 20 мм, правий ― не менше 10 мм, верхній ― не менше 20 мм, нижній ― не менше 20 мм.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності можна підчищати або забілювати хімічним коректором, акуратно вписавши зверху правильний варіант. На одній сторінці допускається максимум два виправлення.

Обсяг роботи

Вимоги до обсягу робіт ми помістили у табл. 1 “Загальні параметри студентських науково-дослідних робіт”. Однак, слід зауважити, насправді робота може мати відмінний обсяг. Головне ― це її талановитість. Якщо науковий керівник і рецензент запевнять комісію, що ваша робота саме така,― можете сподіватися на успіх навіть з роботою на кілька сторінок. Утім, якщо ви самокритичні і хоч трохи у цьому сумніваєтесь ― орієнтуйтеся краще на вищезазначені норми.

Нумерація сторінок

Нумерація сторінок у науково-дослідній роботі повинна бути наскрізною, тобто не можна вести окрему нумерацію в кожному розділі. Таким чином, від титульної (першої) і до останньої сторінки бібліографії чи додатків ведеться послідовна нумерація, без пропусків і повторів порядкових номерів сторінок.

Нумерація, як ми уже зауважували, починає проставлятися зі сторінки „Вступу” (під номером 3), а на перший і другій сторінках, титульній і „Змісту”, цифри 1 і 2 не ставлять.

Нумерація ведеться арабськими цифрами, без знаку №. Колонцифри проставляють у правому верхньому кутку сторінки.

Оформлення назв структурних частин

Назви структурних частин “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ 1” та наступні розділи, “ВИСНОВКИ”, “БІБЛІОГРАФІЯ”, “ДОДАТКИ” складають із великої літери і вирівнюють посередині сторінки. Від тексту їх відбивають трьома-чотирма інтервалами.

Назви підрозділів і пунктів слід друкувати з маленької літери, крім, зрозуміло, першої. Їх подають у підбір до тексту розділу та обов’язково з абзацного відступу (див. Додаток Д).

Не рекомендуємо назви структурних частин виділяти жирним накресленням ― це виглядає неестетично, проте подавати жирним накресленням назви пунктів чи підпунктів вважається традиційним.

Посилання на використані джерела і цитування

У науково-дослідній роботі посилаються на джерела, з яких наводять певні дані, висновки, ідеї. Такі посилання допомагають у разі необхідності віднайти вказаний документ, статтю, книгу тощо і глибше ознайомитися з їх змістом. Отож оформлювати посилання слід надзвичайно ретельно.

Посилання в тексті науково-дослідної роботи слід оформлювати так: [4, 57]. Цей запис означає, що цитату чи думку, на яку спирається студент, можна знайти на 57-й сторінці. у книзі, розташованій на четвертій позиції бібліографії. Якщо студент посилається відразу на кілька книжок загалом, а не на певну тезу в котрійсь з них, то запис виглядатиме таким чином: [4, 7–9]. У даному разі студент апелює до видань, зазначених у списку літератури під четвертим, сьомим, восьмим і дев’ятим номером.

Обов’язковими у тексті науково-дослідної роботи також є посилання на таблиці. Наприклад, “...в табл. 3 ми подаємо дані про...”. Зверніть увагу, що слово “таблиця” у тесті записують скорочено, тоді як над власне таблицею ― повністю. Якщо посилатися на таблицю доводиться повторно, то пишуть “див. табл. 3”, тобто “дивись таблицю третю”.

Ознакою наукової етики студента є правильно оформлені цитування. Без них не буває жодної науково-дослідної роботи. Отож пам’ятайте: подаючи без змін чужу думку, не можна забувати про лапки. А після лапок поставте посилання на цитоване джерело, як це було рекомендовано вище.

Таблиці і виводи

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць або виводів, в яких дані зводять у певному порядку в колонки. Таблиця відрізняється від виводу тим, що у ній колонки графічно відмежовуються лінійками, тобто прографлюються. Далі подаємо приклад побудови таблиці:

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Заголовки граф

Голівка
				Підзаголовки граф
Рядки

Боковик (заголовки рядків)

Графи (колонки)

Як бачимо, слово “Таблиця” не слід скорочувати, підкреслювати і набирати усе з великої літери. Біля нього арабською цифрою позначають порядковий номер таблиці у роботі. Назву таблиці виключають посередині сторінки і набирають з малої літери, звісна річ, перша літера у назві ― велика.

Вивід (табличний матеріал, поданий у колонках, не розділених лінійками) тісніше пов’язаний з реченням, після якого він подається. Тому на нього не слід робити посилання, що необхідно у випадку введення таблиці.

Матеріальна конструкція роботи

Кваліфікаційна робота повинна мати класичний вигляд: її роздруковують на папері формату А4 і зшивають. Добірка аркушів, скріплена скріпкою чи розкладена по „файликах”, поміщених у м’яку папку,― це надто примітивне і неправильне оформлення.

Роботу потрібно спалітурувати у спеціальній майстерні. Там її „одягнуть” у цупку палітурку, з’єднуючи при цьому книжковий блок (власне саму роботу) з форзацами. Вибір кольору палітурки залежить від вашого смаку.

Крім того, на внутрішню сторонку палітурної кришки слід наклеїти конверт. У ньому зберігатиметься диск із записом вашої кваліфікаційної роботи.

У підготовлену таким чином роботу вкладають супровідні документи: відгук, рецензію, анотацію та інші.