Заступник директора філії

Технічний відділ

Кошторисно-договірний відділ

Відділ МТЗ і К

Господарсь-кий відділ

приладів, механо-технологічного обладнання; цех технічного транспорту і спеціальної техніки, який виконує вантажні перевезення, ремонт автотракторної техніки, а також спеціальні роботи для ремонтно-будівельного управління. Функціонують електротехнічна та метрологічна лабораторії, які акредитовані Держстандартом України.

Дрогобицьке нафтопровідне управління (ДНУ) створене у квітні 1971 року як районне нафтопровідне і входило до складу Кременчуцького нафтопровідного управління на правах юридичної особи. Тоді до складу управління увійшов нафтопровід Долина-Дрогобич, зданий в експлуатацію в 1962 році, з двома резервуарними парками на НПС “Долина” та пункті прийому-здачі “Дрогобич”, а також нафтопроводи Орів-Дрогобич і Борислав-Дрогобич.

У 1978 році ДНУ було передано в підпорядкування УМН “Дружба”. В даний час ДНУ також експлуатує нафтопровід Жулин-Дрогобич, який був збудований і зданий в експлуатацію в 1999 році, а з квітня 2004 року приступить до експлуатації першої черги нафтопроводу Жулин-Надвірна від НПС “Долина” до Надвірнянського нафтопереробного заводу.

Лінійно-виробнича диспетчерська станція (ЛВДС) “Броди” експлуатує нафтоперекачувальну станцію “Броди” – першу в системі магістральних нафтопроводів “Дружба” (заснована у вересні 1961 року). У грудні 1961 року резервуарний парк цієї станції прийняв залізницею першу нафту. А вже 5 лютого 1962 року на НПС “Броди” розпочато перекачування нафти новозбудованим нафтопроводом. До господарства ЛВДС “Броди” входять: два основні магістральні насосні цехи; підпірна насосна; наливна насосна; резервуарний парк об”ємом 172 тис. куб. м; вузли обліку нафти; акредитована Держстандартом України нафтохімічна лабораторія; дві залізничні нафтоналивні естакади; кінцеві споруди нафтопроводу Одеса-Броди; аварійно-ремонтна дільниця; автотранспортна дільниця; пожежна насосна і пождепо; дві котельні; електропідстанція; центральний склад; їдальня і готель. До складу цього підрозділу входить також НПС “Кам’яногірка” нафтопроводу Одеса-Броди.

Одночасно із здачею в експлуатацію НПС “Броди” була здана НПС “Карпати”, яка забезпечувала перекачування нафти до державного кордону. На базі НПС “Карпати” створено ЛВДС “Сколе”, яка має майже такі ж об’єкти, як і НПС “Броди”, а також напоропонижуючу станцію “Солочино”.

До виробничої структури філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба” також входять 4(чотири) нафтоперекачувальних станцій, а саме: “Плещівка”, “Чижівка”, “Куровичі” і “Жулин”. До складу кожної із НПС входять механо-технологічні і електротехнічні дільниці, дільниці КВП і А, транспортна служба, господарська група і група охорони. На кожній НПС по дві насосні здійснюють перекачування нафти. Крім цього, на НПС “Чижівка” функціонує аварійно-відновлювальна служба. При НПС “Куровичі” у 1979 році був створений цех гумово-технічних виробів, продукція якого постачалася в усі підрозділи Головтранснафти СРСР, а тепер у споріднені нафтотранспортні підприємства на території СНД.

Історія закарпатської дільниці розпочалася з аварійно-ремонтного пункту “Мукачево”, який був створений у 1961 році. Завданням цього підрозділу було забезпечення безаварійної роботи нафтопроводу “Дружба” від Верецького перевалу (Воловецький район Закарпатської області) до державного кордону з Чехословаччиною.

У 1974 році Закарпатська дільниця стала окремим підрозділом, а у 1975 р. перетворена в аварійно-відновлювальну службу (АВС), до складу якої входить: аварійно-відновлювальна служба, дільниця ЕХЗ та транспортна служба.

Наймолодший та один із стратегічно найважливіших структурних підрозділів філії - Морський нафтовий термінал “Південний” було створено як представництво Державного підприємства магістральних нафтопроводів “Дружба” у травні 1998 року, а з серпня 2000 року він має свою теперішню назву. Підрозділ було створено з метою оперативного вирішення питань будівництва нафтоперекачувального комплексу, а після закінчення будівництва - ефективного управління процесом експлуатації.

Морський нафтовий термінал “Південний” складається з двох комплексів: майданчика портових та причальних споруд (причал для танкерів, причал для ліквідації розливів нафти, операторна та пожежна насосна) та технологічного майданчика (магістральна насосна, підпірна насосна, резервуарний парк ємністю 200000 куб. м, комплекс для очистки стічних вод та інші споруди). Вони пов’язані між собою блокувальними нафтопроводами, інженерними мережами, електро-, газо- та водозабезпеченням, каналізацією, а також зв’язком.

Ремонтно-будівельне управління (РБУ) було створене 12 квітня 1972 року як ремонтно-будівельна дільниця у складі Рівненського нафтопровідного управління, з подальшим виділенням у самостійний структурний підрозділ філії.

Предметом діяльності РБУ є: житлове та промислове будівництво; ремонт ізоляції та будівництво нафто- і газопроводів; будівництво доріг; монтаж технологічного устаткування; облаштування зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж; берегозакріплювальні роботи; благоустрій, антикорозійний захист металевих конструкцій резервуарів; капітальний та поточний ремонт будинків та споруд. Всі ці завдання виконують 5 ремонтно-будівельних дільниць.

У січні 1985 року на базі Львівської дирекції магістральних нафтопроводів, що будуються, була створена центральна база виробничого обслуговування (ЦБВО) “Трансприлад”. ЦБВО займається виготовленням запасних частин до механічного обладнання, пресформ для цеху гумово-технічних виробів, ремонтом лінійного обладнання нафтопроводів, виготовленням очисних пристроїв, розробкою і виготовленням нестандартних пристроїв автоматики, ремонтом електрообладнання, метрологічним обслуговуванням вимірювальних засобів, виготовленням дослідних взірців і виготовленням консервних банок. З початку 90-х років підрозділ забезпечує транспортне обслуговування філії, також функціонує служба міжнародних транспортних перевезень.

Для забезпечення надійного та безперебійного зв’язку для всіх засобів автоматики та телемеханіки, телефонного та комп’ютерного зв’язку усіх підрозділів філії створено Управління зв’язку, у підпорядкуванні якого знаходиться 11 цехів електрозв’язку. Цехи електрозв’язку обслуговують 25 АТС і понад 2500 км магістральних кабелів зв’язку.

З метою ефективного використання допоміжних виробничих господарств та задоволення внутрішніх потреб філії у товарах широкого вжитку у грудні 1994 року створене Управління допоміжних виробництв. У складі управління знаходиться п’ять виробничих підрозділів: три м’ясопереробні цехи, цех з переробки шкірсировини та з виробництва цегли.