39

Тема 15. Фінансово-майновий стан підприємства та методи його оцінювання

Лекція 21. Фінансово-майновий стан підприємства та методи його оцінювання

План:

1. Поняття та складові елементи фінансово-майнового стану підприємства

2. Експрес-метод та фундаментальний метод діагностування фінансово-майнового стану підприємства

3. Характеристика основних елементів, що визначають фінансово-майновий стан підприємства

1. Поняття та складові елементи фінансово-майнового стану підприємства

Перехід до ринкової економіки, організація виробництва з різними формами власності потребують більш ретельного і системного підходу до аналізу фінансового стану підприємства, який є умовою для розробки фінансової стратегії.

Аналіз фінансового стану є частиною загального аналізу господарської діяльності підприємства. Він є способом оцінки і основою для прогнозування фінансового стану підприємства на базі бухгалтерської, статистичної звітності та оперативних даних:

• дані бухгалтерського балансу підприємства (форма № 1);

• звіт про фінансові результати (форма № 2);

• звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

• звіт про власний капітал (форма № 4);

• примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

• оперативні дані підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. В ньому, як в дзеркалі, відображаються у вартісній формі загальні результати діяльності підприємства, в тому числі й управління фінансовими результатами.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення надходжень коштів на рахунки підприємства і суми прибутку, а як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрат коштів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій у структурі капіталу (власного і позикового) та найбільш ефективного його використання.

Саме цим обумовлена необхідність і практична значимість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства – це комплексна оцінка його здоров’я та життєздатності, яка характеризується системою показників. На відміну від таких показників як прибуток та рентабельність фінансовий стан визначається в результаті розрахунку різних показників, які відображають лише окремі їх сторони, на основі їх вивчення, оцінки впливу кожного з них на загальну оцінку та ранжування показників за ступенем їх значимості.

В кінцевому рахунку фінансовий стан підприємства повинен свідчити про надійність, стійкість і перспективність підприємства в умовах конкуренції на ринку, яка витісняє слабких і нежиттєздатних.

Основною метою фінансового аналізу є об’єктивна оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства шляхом виявлення резервів покращення фінансовоно стану підприємства і його платоспроможності.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• визначення майнового стану підприємства та ефективності його використання;

• дослідження фінансової стійкості підприємства;

• оцінка динаміки стану ліквідності та платоспро­можності підприємства;

• аналіз ділової активності та прибутковості підприємства;

• визначення ефективності використання підприємством фінансових ресурсів.

Фінансовий менеджер повинен в процесі здійснення аналізу фінансового стану підприємства:

• вміти читати баланс підприємства;

• вивчати причинно-наслідковий взаємозв’язок між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності, давати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх виконанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

• прогнозувати можливі фінансові результати, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробляти моделі фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

• розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

• структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

• ефективності й інтенсивності його використання;

• платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

• запасу його фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівняльний вигляд. Відносні показники підприємства можна порівнювати із:

• загальноприйнятими “нормами” для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливостей банкрутства;

• аналогічними даними інших підприємств, що дозволяють виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

• аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення і погіршення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження коштів до бюджету і т.д.

За суб’єктами проведення аналізу фінансового стану поділяється на внутрішній та зовнішній.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу (табл. 10.1.).

Внутрішній аналіз – проводиться працівниками економічних і фінансових служб підприємства на основі залучення як офіційної фінансової звітності, так і внутрішньої інформації з метою використання отриманих результатів для планування, контролю і прогнозування фінансового стану. Метою внутрішнього аналізу є визначення розміщення власних коштів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і запобігання банкрутству підприємства.

Таблиця 10.1