Действие III

Явление 1-е

Театр представляет богатый деревянный дом Грицевого деда, возле — большой сад, пасека, рогатый скот и скирды хлеба. Гриць, ходя в беспокойстве, пасмурный, приложа руку ко лбу, останавливается.

Гриць

Ох!

Немає сил, немає мочі,

Ніщо мене не веселить;

Куди не кинуть смутні очі,

Все мені горенько сулить.

Нема мені ніде покою,

Зробився світ мені тюрмою.

Що ж мені, бідному, робить?

Кого мені піти просити

На серці рану залічити,

Кому свою біду одкрить?

(Подумавши)

К ногам упасти дідові, одкриться —

Зачне кричать, зачне сердиться,

Його претяжко вговорить:

Бо вже умовивсь з головою, /118/

Щоб восени з його дочкою

Безпремінно мене женить.

(Качая головою)

І та, невірная, рудая,

Погана, коса і глухая,

Чи Любку може замінить?

Що мні почати, що творити?

Не в силах Любці я змінити,

Я лучче вмру, не буду жить!

Явление 2-е

Цыганка

Який ти гарний, уродливий,

Та при багатстві нещасливий.

Ніщо тебе не веселить;

Кругом вороги обступають

І те отнять в тебе бажають,

Чим серце кровію кипить.

Гриць

(качнувши головой)

Ви майстериця баб дурити,

Привикли все брехню точити,

Почім ти правду можеш знать?

Цыганка

Ми знаємо таку науку,

Що тілько глянемо на руку,

То зараз можем одгадать,

Що наперед із ним случиться,

І хто на кім хоче жениться,

І хоче хто перебивать.

Гриць

(протягивая руку, шутливо)

Ну, на, дивись,

Не прошибись; /119/

Як не вгадаєш,

То спам’ятаєш

В другу весну;

Бо як пущу

Оцей кулак,

То зараз так

Ти з ворожбою

Сторч головою

Так полетиш,

Як з лави миш.

Цыганка

Кулака твого не страшуся

І, правду знавши, не боюся,

(берет Гриця за руку, и указывая на ладонь)

Не зовсім ще правду видно...

А щоб було тобі не стидно,

То треба в руку положить.

Гриць

(со смехом)

Не маю ж грошей я з собою.

Цыганка

Да ну-бо, Грицю, бог з тобою.

Тобі зо мною гріх шутить;

Що ти подумав, то я знаю,

Неправду зараз угадаю:

В тебе в кишені що лежить?

Гриць

(с удивлением)

Почім ти знаєш, що в кишені,

Почім ти знаєш, що я Гриць?

Цыганка

Ворожка знає все — мовчи... /120/

Гриць

(вынимая полтинник)

Але ж тобі всього не дам.

Цыганка

Ти не захочеш його й сам.

(Берет монету и потирает ею ладонь)

Дай же, боже,

Усе гоже,

Щоб все лихо

Було тихо!

В кого сребро —

В того добро,

А хто не має,

Нехай скучає,

Нехай тоскує,

Нехай горює,

Добра не чує;

А той, хто дав,

Щоб він узяв,

Що не постило,

Що йому мило.

(Приговаривая, прячет полтинник в свой карман и спрашивает)

А чия дівка воду брала,

І що вона тобі казала?

І як вподобалась тобі?

Гриць

Дочка брала головиная,

А там така руда, рябая!

До неї ж не підходив я.

Цыганка

(посмотря на руку)

Ні, тебе любить не такая:

Чепурна, гарна, молодая;

Як зорі, очі так горять.

Хоч не багата, та вродлива,

На личко біла, чорнобрива, /121/

А коси до колін висять.

Гриць

І по руці те можна взнать?

Цыганка

(показывая на ладонь)

Тут не можна обманутись,

Да... ворогів тобі як збутись?

Гриць

А скажи правду: хто і як?

Цыганка

Твоя рідня, і з ними дяк.

Гриць

(сердито)

Дяк?

Вона й дяка вже полюбила,

А мене дурно ізсушила —

От як дівчатам віри йнять.

Цыганка

Дяка не любить, не любила:

Учора його віником била,

За тебе ж їй душі не жаль:

Вона з тобою вмерти рада,

І ти її одна відрада, —

Її даремно ти не лай!

Гриць

Коли ти все на світі знаєш,

То пойму віри, як вгадаєш:

Скажи ж мені ім’я її!

Цыганка

Любка!

Гриць

Так, вона, моя голубка!

Нехай гроші за тобою, /122/

Тільки скажи, чи за мною

Коли-небудь буде вона?

Цыганка

Да!

Музики скоро тут заграють,

Весілля буйне загуде,

За нею дружки заспівають,

Бояри сядуть край тебе,

А я за срібную полтину

Прийду, хоч гляну із-за тину,

Як я на неї перш дивилась,

Як ворожити ще училась.

(Кланяется и уходит)

Гриць

(один)

Хоч я у Любку і влюбився,

Але ж на серці укривав,

Ходив сумний, журивсь, нудився,

Нікому дома не казав.

(Прикладывая руку ко лбу)

Почім циганка може знати,

Як по іменню її звати,

І як вона любить мене?

Тут не брехня, не небилиця,

Мабуть, циганка — чарівниця,

Мабуть, чортяка в носі є.

Явление 3-е

Гриць и его мать Горпина.

Горпина

(сожалительно)

Чого ти, Гриценьку, сумуєш?

Чого ти, сину, зажуривсь?

Чи ти недужим себе чуєш?

Чого зовсім перемінивсь?

Бувало, ходиш та співаєш, /123/

Тепер же стогнеш та зітхаєш,

А в мене серце аж болить.

Один з дітей ти мні зостався:

Чого ж пред матір’ю таїть?

Гриць

Як син, так матір поважаю.

Як люблю бога — почитаю,

Але не в силах вам одкрить.

Горпина

І тую ти, що в світ родила,

Що змалку няньчила, носила,

Єдиним словом хочеш вбить?

Гриць

(закрывая рукой глаза)

Убити матір! о мій боже!

Розсердитесь за те ви, може,

Як я скажу, що я люблю.

Горпина

Ніхто не в силах боронити

І волю в серця однімать:

Коли прийде пора любити,

Ніхто не може удержать.

Чого ж ти, сину, укриваєш,

Чого ти стогнеш і зітхаєш

І нічого не кажеш мні?

Якая єсть тому причина

І котра іменно дівчина

Так подобалася тобі?

Гриць

Нащо я буду це казати?

Ви не дасте дозволу взяти:

У неї бідная сім’я.

Горпина

Дочка ж вона чия? /124/

Гриць

Батько її Бідою звався,

Ходив по людях, нанімався,

А про матір що вам казать?

Не мають поля, ні скотини,

Бідно живуть, в бідній хатині.

Чи вже ж позволите такую взять?

Горпина

Була б лиш з доброю душою,

Вродлива, тихая собою, —

Худоби ж в нас своєї є.

Гриць

Нівроку їй, нехай здорова,

Чепурна, гарна, чорноброва

І щиро любить вже мене.

Горпина

Я бідну Любку, сину, знаю

І тобі сватать позволяю.

Гриць

Да як до діда приступить?

Слово «любов» для нього жарти,

Він, знаєш, в нас який упертий,

Його претяжко вговорить.

Хіба Крутія попросить?..

Горпина

Ну да, се так:

Він на діло се мастак!

Явление 4-е

Те же и Крутий.

Крутий

(проворно)

Здоров, кумасю! Що тут з вами,

І бог вас милує тут як? /125/

Скажіть мені, будьте ласкаві,

Чого з синком надулись так?

Горпина

Коли ти, куме, не лукавий,

Хрещений батько для нього,

То зроби от що, будь ласкавий:

Уговори свекра мого!

Крутий

(скоро)

В чім, що, на що, про що?

Горпина

(указывает на Гриця)

У мене він одним-єдиний,

Хотіла б я його женить;

Мої літа, плохії сили —

Могла б утіху получить.

Крутий

Да, да, да,

І пора:

Поміч буде для двора.

Горпина

Над серцем волі я не маю,

Вказать йому, кого любить,

Та що почати тут, не знаю, —

Як до старого підступить?

Крутий

А кого?

За кого

Ти думала б оженить?

Горпина

В бідну Любку він влюбився

І все од мене укривав,

Ходив все, мучився, нудився /126/

І мні нічого не казав.

А ту дівчину я вже знаю,

На сто багатих не зміняю,

Тільки не знаю, що почать?

Старий на се не согласиться:

Він голови скоріш лишиться,

Ніж бідную позволить взять.

Крутий

(с усмешкой).

Треба знать,

Як почать,

Підступить

І сказать,

Упросить,

Вговорить,

Одурить —

Мене треба попросить.

Горпина

Удвох тебе просити будем,

Щоб як порадити сьому,

До самой смерті не забудем,

Коли поможеш ти йому.

Крутий

Да, се так, да,

Не без труда.

А як ті гроші, що за мною?

Горпина

Да ну вже, куме, бог з тобою,

Що нам про гроші товковать?

Крутий

(протяжно)

Я тридцять брав,

Да сім оддав —

То половина зостається? /127/

Гриць

(с усмешкой)

Да так, тату, й мені здається.

Крутий

Треба б розписку прочитать

Та що оддав, те замарать,

Бо порядок так велить.

Гриць

Про тії гроші що казать.

Розписку можна і порвать.

(Разрывает расписку)

Крутий

(топнувши ногой. Поет)

Тепер, кумо, не журись,

Вже на чесність положись:

Хіба б то немилость божа,

Щоб не підвезли діду воза! (bis)

Так піддурю, як сам знаю:

Рідню вивезу з Китаю,

Що старий, як віск розтане

І просити мене стане,

Щоб то Гриця оженити;

Та тільки треба доплатити:

Дурень за се не бере,

А наш брат і з батька бере. (bis)

Горпина

Цитьте, куме, дід іде!

Крутий

Мені ж треба заховаться

І дать волю накричаться,

А тоді вже я прийду

Та вже знаю, що зроблю.

Входит дед, а Крутий поза спиной Горпины пробирается к дверям и уходит. /128/

Явление 5-е

Горпина, Гриць и дед.

Дед

Об чім се ви розговорились,

Що розмовляли без мене?

(Присматриваясь)

Та ви, як бачу, покривились,

Об чім у вас тут діло йде?

Горпина

Об тім, тату, що ви старії,

Слабі здоров’ям і плохії, —

Пора б Грицьку порядок дать.

Дед

(сурово)

Нащо вам, дурні, товковати?

Чи то я сам не можу знати?

Нащо мені припоминать?

Горпина

Старим недовго, кажуть, жити,

Їм час приходить умирать.

Треба б то Гриця оженити

Да і к хазяйству приучать.

Дед

Я говорив уже з тобою,

Що могорич із головою

За його вже давно запив.

Гриць

І ту невірную, рябую,

Погану, косу і рудую

Ви хочете, щоб я любив? /129/

Дед

(сурово)

Як я скажу — мусиш любити,

І як привикнеш — будеш жити.

Гриць

А то нічого, що глуха?

Дед

У тім вигоду, дурню, маєш:

Не буде чути, як налаєш,

Ходитиме, як лин по дну.

Гриць

На біса ж брать таку дурну?

Дед

Хоч дурна,

Та не бідна!

Хоч рудая,

Та не плохая,

Хоч горбата,

Та багата!

Овець три сотні є за нею,

Та й скрині, кажуть, не пусті,

Млин, пасіка, ліс із землею —

Чого ж іще бажаєш ти?

Гриць

(вздохнувши)

Як ні стати, слова сказати,

Ані між люди показати,

То чорт її зараз візьми!

Дед

Ти, як бачу, зовсім дурний!

То все нічого, що глухая,

Да пасіка за ней якая.

І вісім да три сот овець,

То скільки вийде, накінець? /130/

Потривай,

Не забивай:

Пощитаю,

Як сам знаю.

(Считает по пальцам)

Десять, дев’ять да один —

Дметься нехай господин:

Одинадцять сот не жарт!

Гриць

Да сама ж чортяки варт!

Дед

(сердито)

Як могорич запитий мною,

То хоч об стіну головою

Ти собі бийся, а бери!

Гриць

(берет дедову руку и кладет на свое сердце).

Коли б ви в силах приказати,

Любить повинно мні кого,

Веліте зараз замовчати,

Щоб більш не билося воно.

Дед

(вырывая руку)

Коли дурний, то дурне й каже:

Хто туди піде і розкаже

Не биться серцю і мовчать?

Горпина

Для чого, тату, нам нудити?

Нам з жінкою його не жити:

Кого він любить, хай бере!

Дед

(сердито)

І ти, бач, хочеш вчить мене?

Як син дурний, така і мати. /131/

Як мені слово ізламати,

Із рук худобу упустить?

Гриць

А як мені із чортом жить?

Дед

Будеш жити, не кривися,

З ким кажу, то й оженися,

Іншої не вибирай!

Гриць

Як отакий для мене клопіт,

То хай її чортяка вхопить!

Горпина

Не любиш, сину, то й не лай:

Для неї найдуться ще люди,

А наша нашою все ж буде.

А ти кого в приміті маєш,

Собі по серцю вибираєш?

Скажи, почуєм од тебе.

Дед

Ану, кажи, то будем знати,

Сватів до кого посилати:

У кого віна більше є?

Гриць

Не в віні щастя я шукаю,

По серцю й серце ізбираю:

Не в силі серце запретить.

Дед

(сурово)

Зо мною, чуєш, не шутить!

Гриць

Шутить із вами я не смію,

Тільки ж із серцем не звладію,

Коли не слухає мене. /132/

Дед

(сердито)

Я в москалі його й тебе!

Гриць

Та лучче б в війську мні служити,

Ніж з демоном таким-от жити,

Як ви добрали для мене.

Дед

(погрозив пальцем)

Мене вже, чуєш, не учить.

Мать начинает плакать.

Гриць

Годі, мамо, чого плакать?

Вам його не перетакать:

(Показывает на деда)

На той він світ нехай з собою

Бере усе, а я з сумою

І в москалях буду служить,

Да як сержанта дослужуся,

Сюди і в отпуск покажуся,

То в мене й село задрижить!

Дед

Тебе нічим не налякаєш,

Скажи ж, кого ти сватать маєш?

Гриць

Нащо даремне се казати?

Щоб бідну ще прогнали з хати!

Горпина

(до Гриця)

Він і в селі їй жить не дасть. /133/

Дед

Да, мої гроші мають власть:

Писну судді — вона в острозі!..

Гриць

За сеє душу, як міх на возі,

Чорти у пекло потащать.

Дед

Гріха я, дурню, не боюся:

Найму молебень, помолюся,

І бог за те простить мене.

Гриць

Бог сих молитов не приймає,

За кривду бідним він карає,

Хоч і попів доволі є.

Дед

Е, е, е!

Таки ти в бідну улюбився