Тема 8 Україна в роки Другої світової війни

Друга світова війна - найтрагічніша подія XX століття. У ній взяли участь більше 80 дер­жав світу, на території яких проживало 80% населення Землі. Жертвами цієї війни стали 65 -67 млн чоловік.

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. При владі в Німеччині знаходилася фашистська (націонал-соціалістська) партія, мета якої - за­хоплення «життєвого простору» для вищої арійської раси, до якої належали, на думку фа­шистів, німці; знищення цілого ряду народів Європи.

У війні, що почалася, Німеччину підтримали Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія (а згодом і ряд інших країн). Майже відразу війну Німеччині оголосили Франція, Велико­британія, а,потім і інші держави.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. Українські землі стали полями запеклих боїв з фашистською армією. Історія Другої світової війни - складна, трагічна, героїчна. Дру­га світова війна закінчилася 2 вересня 1945 р. перемогою СРСР і всіх держав, що об'єднали свої зусилля в боротьбі з фашизмом.

Радянська-німецькі договори 1939 р.

План

1. Укладення радянсько-німецького Пакту про ненапад

2.Секретний протокол до радянсько-німецького Пакту про ненапад

3.Підписання радянсько-німецького «договору про дружбу і кордон»

4.Процедура приєднання західноукраїнських земель, Північної Буковини і Бессарабії до СРСР

5.Політика радянізації нових областей СРСР

1.Радянсько-німецький Пакт про ненапад був укладений 23 серпня 1939 р. у Москві. З радянської сторони Пакт був підписаний наркомом (міністром) іноземних справ СРСР, головою СНК СРСР В. Молотовим, з німецької - міністром закордонних справ І. Рібентропом.

До Пакту про ненапад додавався додатковий секретний протокол, у якому розмежовува­лися сфери інтересів обох сторін у Східній Європі. Секретні домовленості в будь-якій формі як у ті роки, так і в наш час - грубе порушення міжнародного права, законів будь-якої цивілізованої держави. Але це не зупинило керівників Німеччини і СРСР (справедливості заради відзначимо, що практика укладання секретних угод здійснювалася багатьма держа­вами). Обидві держави свідомо йшли на порушення законності, вважаючи, що вигоди, одер­жувані в результаті підписання секретного протоколу, незрівнянно більш важливі, ніж дотримання міжнародних норм.

Проект секретного протоколу до Пакту про ненапад був запропонований Гітлером (вождь Німеччини, фюрер). Сталін запропонував внести до проекту одну поправку та одне доповнення., Гітлер погодився. Оригінал секретного протоколу до Пакту про ненапад не виявлений, хоча його існування не викликає у фахівців сумнівів. Є факти, які свідчать, що радянський оригінал протоколу був знищений у 1941 р., а німецький - у 1945 р. Перед тим, як німецький оригінал був спалений, його мікрофільмували. У 90-і роки була проведена експертиза підписів Молотова на оригіналі договору про ненапад і фотокопії секретного протоколу, який зберігається в архіві МЗС ФРН. Експерти дійшли висновку про їхню ідентичність. Це надає право стверджувати, що мікрофільмований протокол був зроблений з оригіналу.

2.Текст, запропонований Гітлером

1. У разі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу при­балтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Латвії одно­часно є кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому обома країнами визнаються інтереси Литви у Віденській області.

2. У разі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде проходити приблизно по лінії річок Нарев, Вісла, Сян.

Питання про те, чи буде в інтересах обох сторін бажаним збереження незалежної Польської держави і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясоване тільки в ході подальшого політичного розвитку. У будь-якому випадку обидва уряди бу­дуть вирішувати це питання шляхом дружньої обопільної згоди.

Доповнення Сталіна

Визнати сферою інтересів СРСР порти Лібава (Лієпая), Віндава (Вентспілс) і Бессарабію.

24 серпня радянсько-німецький Пакт вже знаходився в центрі уваги світової гро­мадськості - його текст опублікували на перших полосах найбільші газети світу. Повідомленнями про нього були заповнені передачі радіостанцій. Став відомий і секрет­ний протокол. Про його зміст був докладно інформований співробітник посольства США. Через кілька днів інформація стала широко відомою. Однак західні країни не відреагували адекватно на підписання Німеччиною і СРСР секретного протоколу, не кваліфікували його як загрозу миру, не вжили необхідних заходів у випадку початку воєнної агресії або світової війни. Німецьке керівництво вже 28 серпня оголосило, що радянсько-німецький Пакт про ненапад є лише тимчасовим заходом і зовсім не змінює ворожого ставлення Німеччини до Радянського Союзу.

У СРСР було відомо про двоєдушність Гітлера. Але, укладаючи Пакт про ненапад з Німеч­чиною, радянське керівництво прагнуло виграти час для підготовки до відбиття німецько-фашистської агресії, яку вважало неминучою. Однак у той же час радянсько-німецький договір давав волю маневру для нацистського керівництва, у тому числі при здійсненні воєнних операцій у Західній Європі. Цим Німеччина скористалася дуже швидко: 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Ця подія стала початком Другої світової війни.

3.Радянсько-німецький «договір про дружбу і кордон» був підписаний 28 вересня 1939 р. До цього часу Німеччина, почавши Другу світову війну, домоглася значних військових успіхів. 1 вересня, як ви знаєте, Німеччина напала на Польщу. З вересня Англія і Франція оголосили про стан війни з Німеччиною, однак уряди цих країн не поспішали прийти на допомогу Польщі, щоб виконати свої союзницькі зобов'язання. Можливості надати допомогу Польщі були як у Франції, так і в Англії. Так, наприклад, на кордоні з Німеччиною були зосереджені 8 французьких армій. Проти 300 гар­мат, які мали гітлерівці на Західному фронті, у Франції було 6000 гармат, проти 700 літаків -1500 літаків. Перевага німецької армії над польською була абсолютною: у піхоті - у три рази, у танках - у вісім разів, у літаках. - у десять разів.

Уже 4 вересня частини вермахту вийшли до Вісли, 8 вересня прорвалися до Варша­ви, 15 вересня, зайнявши Брест, перетнули «лінію Керзона».

16 вересня СРСР і Японія уклали угоду про припинення воєнних дій на Далекому Сході. Це дало можливість уряду СРСР 17 вересня прийняти рішення про виступ частин, зосеред­жених на радянсько-польському кордоні. О 2 годині ночі 17 вересня Сталін у присутності Молотова і Ворошилова прийняв німецького посла Шуленбурга і запропонував йому довести до відома уряду Німеччини, що Червона армія перетне радянський кордон о 6 годині ранку на всьому його протязі - від Полоцька до Кам'янець-Подільського. Того самого дня, через годину після виступу радянських військ, о 7 годині ранку, німецьке командування віддало наказ частинам вермахту зупинитися на лінії Сколе—Львів—Володимир-Волинський— Брест—Білосток. 20 вересня Гітлер дав згоду відвести частини вермахту за демаркаційну лінію - на кілька десятків кілометрів на захід. 22 вересня було опубліковане радянсько-німецьке ко­мюніке, де говорилося, що Німеччина і СРСР «встановили демаркаційну лінію між німець­кою і радянською арміями» і далі дослівно наводився текст секретного протоколу від 23 серпня. До 25 вересня радянські війська просунулися на 250 - 300 км. З польськими військами боїв не було.

Ситуація в Польщі була катастрофічною. 16 вересня уряд Польщі евакуювався до Румунії, 18 вересня завершився перехід до Румунії офіцерів польського верховного командування.

Червона армія уповільнила просування, щоб надати можливості польським збройним силам піти до Румунії. Уряд Польщі віддав наказ своїм військам не вступати в бій з Черво­ною армією. Незважаючи на практично повну поразку, польські війська продовжували обо­роняти до 28 вересня Варшаву, до 30 вересня - фортецю Модлин. Але це вже не могло змінити хід подій. До 17 вересня військовий розгром Польщі і здатність вермахту у найкоротший термін завершити окупацію всієї польської території, вийти на підступи до Мінська і Києва стали суворою реальністю. Необхідно було остаточно погодити радянсько-німецьку демаркаційну лінію, оформити її спеціальним договором. Після попередніх переговорів такий договір був підписаний у Москві 28 вересня. Він був на­званий «договором про дружбу і кордон». До договору додавався секретний протокол. З боку СРСР договір і секретний протокол підписав Молотов, а з німецької - Ріббентроп. Сталін взяв активну участь у попередніх підписанню договору переговорах з Ріббентропом.

Секретний протокол до «договору про дружбу і кордон» остаточно вирішив долю Польщі. Підписуючи протокол, керівництва Німеччини і СРСР виходили з офіційно оголошеної думки, що в зв'язку з припиненням опору польських військ Польська держава фактично перестала існувати.

4. Західна Україна - У жовтні 1939 р. були обрані делегати Народних зборів Західної України. Вибори проводилися по безальтернативних списках, під ретельним контролем. Народні збори Західної України звернулися до Верховної Ради СРСР із проханням про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання з УРСР. Верховна Рада СРСР задовольнила це прохання Народних зборів (листопад 1939 р.). На території Західної України після приєднання до СРСР і УРСР було утворено шість областей: Львівська, Станіславська (згодом Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дро­гобицька.

Північна Буковина і Бессарабія - У червні 1940 р. радянський уряд пред'явив ультиматум Румунії з вимогою передати СРСР Північну Буковину і Бессарабію. Ру­мунія задовольнила ці вимоги. У серпні 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про включення до складу УРСР Північної Буковини і частини Бес­сарабії, де переважало українське населення (решта Бессарабії і Наддністрянщини увійшли до складу знов створеної Молдавсь­кої РСР).

5. Незабаром після приєднання Західної України, Північної Буковини і Бессарабії до СРСР тут почалася радянізація - політика, спрямована на встановлення радянської вла­ди і проведення соціалістичних реформ. Радянізація тривала до німецько-фашистської оку­пації, що була здійснена в червні 1941 р.

Органи влади в Західній Україні, Північній Буковині і Бессарабії були сформовані за зразком органів влади СРСР. Це супроводжувалося ареш­тами і засланнями працівників колишнього держапарату, суду, прокура­тури, поліції.

Заборонені всі політичні партії і громадські організації, крім ВКП(б), КП(б)У. Проведені арешти, заслання, депортації (примусове виселення з рідних місць у віддалені райони СРСР) членів політичних партій, громадських організацій, підприємців, поміщиків, заможних селян, інтелігенції і т.д.

Економічні реформи

•Проведено колективізацію сільського господарства.

•Здійснено націоналізацію промисловості.

•Розпочато прискорену індустріалізацію.

Соціальні заходи

•Введено безкоштовну медичну допомогу, освіту.

•Введено соціальне забезпечення. •Розпочато заходи щодо ліквідації неписьменності, створення умов для розвитку науки, літератури, мистецтва.

Початок Великої Вітчизняної війни. Оборонні бої 1941 – 1942рр

План

1. Періодизація Великої Вітчизняної війни

2. План війни Німеччини проти СРСР

3. Бойові дії на території України

1.Великою Вітчизняною війною була названа війна СРСР із фашистською Німеччиною та її союзниками, що почалася 22 червня 1941 р. віроломним (таким, що порушив договір про ненапад 1939 р.) нападом Німеччини на СРСР. Авіація Німеччини нанесла масовані удари по аеродромах, залізничних вузлах, військово-морських базах, місцях розквартирування військових частин, багатьох містах на глибину 250 - 300 км від державного кордону. Після цього в межі СРСР вторглись сухопутні сили Німеччини. Майже одночасно у війну проти СРСР вступили Румунія, Італія, Фінляндія, Угорщина. На усьому фронті розгорнулися за­пеклі бої. Велика Вітчизняна війна була найважливішою і вирішальною складовою части­ною Другої світової війни.

Періодизація Великої Вітчизняної війни

Період
І	22 червня 1941 р. - 18 листопада 1942 р.
II	19 листопада 1942 р. - кінець 1943 р.
III	січень 1944 р. - 9 травня 1945 р.
Війна СРСР проти Японії	9 серпня - 2 вересня 1945 р.

2.План війни Німеччини проти СРСР (план «Барбароса») був розроблений головнокоман­дуванням сухопутних військ за наказом Гітлера. Остаточний варіант плану «Барбароса» після тривалого обговорення у Ставці Гітлера, у Генштабі сухопутних військ, інших штабах був затверджений 5 грудня 1940 р. (план «Отто»).