ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ (розділ “ Дієслово. Прислівник. Службові частини мови”)

1. Дієслово як частина мови. Система дієслівних утворень в українській мові.

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.

Діслово може означати

• переміщення у просторі: бігти, йти;

• процес мовлення: говорити, теревенити;

• стан особи чи предмета: сидіти, висіти;

• ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;

• процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;

• конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;

• процес мислення: думати, мудрувати;

• бажання: хотіти, прагнути, воліти;

• зміни: молодіти, сивіти.

Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: Про все ти співаєш: про сльози і сміх, Про молодість, битвами грізну... (В. Сосюра)

Дієслово охоплює відмінювані форми — дієслова і дієприкметники та невідмінювані — інфінітиви, дієприслівники і форми на -но, -то. Це одна з найбільших частин мови в сучасній українській мові.

Дієслово сучасної української мови становить складну систему різних граматичних форм. До цієї системи належать:

1) інфінітив, або неозначена форма дієслова (спати, робити);

2) особові форми дієслова (роблю, робиш, робитиму, робитимеш, роби, робіть);

3) родові форми (робив, робила, робило);

4) іменні форми, або дієприкметники (роблений, зроблений);

5) дієприслівники (роблячи, зробивши).

2. Загальнодієслівні граматичні категорії. Категорія виду дієслова. Корелятивні видові пари. Дієслова, що вживаються в одній видовій формі.

Лексичне значення дії, стану як процесу виражається за допомогою специфічних граматичних категорій:

• виду (адже кожна дія відбувається в певних часових межах або не обмежена часом);

• перехідності / неперехідності (залежно від того, чи спрямована дія безпосередньо на об’єкт чи ні);

• способу (дієслово називає реальну чи нереальну – бажану або можливу за певних умов дію);

• часу (кожна реальна дія відбувається в певний стосовно часу молення про неї);

• особи (виражає відношення дії до виконавця її) чи роду.

Серед дієслівних категорій є загальнодієслівні – такі, що властиві всім чи більшості дієслівних форм (категорії виду, перехідності / неперехідності) і частково дієслівні, що властиві певним граматичним формам (категорії способу, часу, особи (роду), числа). Категорія виду – граматична категорія, що передає характер тривання дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої часової межі. Розрізняють форми недоконаного й доконаного виду.

Дієслова недоконаного виду виражають дію, тривалість якої не обмежена часом. Ці дієслова вживають у формах теперішнього часу (міркуємо), минулого (вчили), давноминулого (знав був), складної (писатиму) та складеної форм (буду малювати) майбутнього часу.

Дієслова доконаного виду означають обмежену часом дію в певний момент її здійсення. Вони мають форму минулого часу (повернули), давноминулого (проспівала була), простої форми (згадають) майбутнього часу.

Форми обох видів мають вияв у наказовому та умовному способах: відвідуй, писала б – прийдімо, дочекалася б.

Одновидові		Двовидові	Парновидові
Завжди функціонують як дієслова доконаного виду	Завжди функціонують як дієслова недоконаного виду	Залежно від контексту, поєднують значення доконаного і недоконаного виду. Це переважно дієслова, утворені від іншомовних слів за допомогою суфікса -ува-та небагато власне українськиїх дієслів. Не маючи видової форми, вони мають видове значення.	Утворюють співвідносні форми доконаного / недоконаного виду, тобто форми одного слова, що не мають відмінностей у лексичному значенні й різняться лише тим, що одна форма називає дію, не обмежену часом, інша – дію, обмежену часом. Початковою в цьому співвідношенні вважають форму недоконаного виду, від неї твориться форма доконаного виду.
надивитися, розгніватися	літати, лихоманити	організувати, женити, веліти, вінчати	робити – зробити, брати – взятии, кидати – кинути

Співвідносні видові форми утворюються такими засобами:

1. префіксами: писати – написати;

2. суфіксами: привчити – привчати;

3. чергуванням звуків: скакати – скочити;

4. зміною місця наголосу: засипати – засипати;

5. суплетивно: ловити – спіймати.

Корелятивна видова пара — це співвідносні дієслова, що відрізняються тіль значенням виду, наприклад: сідати — сісти, берегти — зберегти. Видові співвідношення у споріднених дієсловах виражаються засобами афікса — (префіксами й суфіксами), чергуванням голосних у корені слова, зміною наголосу Засіб префіксації виступає при творенні дієслова доконаного виду від безпре­ фіксного дієслова недоконаного виду, наприклад: вітати — привітати, знайомиш познайомити, пам ятати — запам ‘ятати. Корелятивні ВИДОВІ пари відрізняються ВІД префіксального словотворення тим що при вид створенні похідна форма змінює тільки значення виду, а при словотво­ ренні похідне дієслово виступає з додатковим семантичним відтінком, наприклад- писати — написати (видова пара); писати — списати, розписати, підписати, випи­ сати, записати, відписати, переписати (словотворчий ряд дієслів спільного кореня). • У процесі префіксального словотворення префікси виражають і словотворче, і ви­ дове значення (писати — недоконаний вид, списати, розписати — доконаний вид), але в межах усього словотворчого ряду виступає тільки одна видова пара префіксального творення (писати — написати). Кожне новоутворене префіксальне дієслово вступає у видове співвідношення з дієсловом того самого кореня, утворюючи кореляцію за допомогою інших засобів вид створення, наприклад: списати — списувати, розписати — розписувати. У сучасній українській літературній мові для видотворення використовуються найчастіше префікси з- (с-), за-, на-, по-, при-, про-, наприклад: казати — сказати, робити — зробити, програмувати — запрограмувати, лит и — налити, бити — набити (когось, чогось, щось), синіти — посиніти, ставити — поставити, іти — прийти, летіти — прилетіти, гнати — пригнати (до певного пункту) і прогнати (вигнати).

Крім того, є дієслова, що позначають такі дії, які мисляться тільки як результативні або тільки як нерезультативні. Вони вживаються відповідно лише в одній видовій формі і називаються одновидовими.

Наприклад:  Тільки недоконаного виду (нерезультативні дії):  існувати заважати коштувати милуватися

Тільки доконаного виду (результативні дії): хлинути стрепенутися завітати заборгувати  Доконаний вид українських дієслів співвідноситься з формами перфекта в європейських мовах; недоконаний вид – з формами імперфекта.

3. Категорія стану як дієслівна граматична категорія.

Дієслівна категорія стану — це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, дійовою особою (суб'єктом дії) і предметом (об'єктом), на який спрямована дія. Вона тісно пов'язана з категорією перехідності / неперехідності і підпорядкована їй. Категорія стану властива не всім дієсловам, а тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворені за допомогою постфікса -ся. Виявляється вона у формах слова та особливостях керування. Категорія стану не властива: 1) неперехідним дієсловам без постфікса -ся: сидіти, лежати, стояти, мерзнути, хворіти; 2) дієсловам з постфіксом -ся, які утворені від неперехідних дієслів: сміється, сидиться; 3) безособовим дієсловам на -ся, а також особовим дієсловам, що вживаються в значенні безособових: стається, хочеться, розвидняється; 4) дієсловам на -ся, що не мають співвідносних перехідних дієслів: гордиться, усміхається, боїться. У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група — зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся. Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток — іменник у формі знахідного відмінка без прийменника: «Естафету гострого й дотепного слова Остапа Вишні сьогодні високо і впевнено несуть в Україні його учні» (газ.); «Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів» (газ.). Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об'єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Реальна дійова особа в таких пасивних конструкціях виконує роль додатка, вираженого іменником у формі орудного відмінка без прийменника: «Спеціальні питання обговорюються депутатами в секціях» (газ.); «Кожен новий гол радісно зустрічався вболівальниками» (газ.). У реченні з дієсловом пасивного стану реальний виконавець дії може й не називатися. Пасивний стан може бути виражений також пасивним дієприкметником, неособовою формою предикативного дієприкметника на -но, -то, утвореними від перехідних дієслів. Пор.: Товариство організоване.— Товариство організовано. Зворотні дієслова означають дію, яка спрямована на дійову особу. Залежно від лексичного зв'язку з іншими словами в реченні зворотні дієслова поділяються на підгрупи. а) Власне-зворотні дієслова. Виражають конкретну дію, виконавцем якої є дійова особа, на яку ця дія й поширюється. Постфікс -ся в цих формах за своїм значенням дорівнює зворотному займеннику себе в знахідному відмінку: одягатися, умиватися, голитися, взуватися і под. б) Непрямо-зворотні дієслова. Дія, передана ними, виконується дійовою особою, об'єкт дії виступає у функції непрямого додатка або зовсім усунений: запасатися (їжею), поратися (біля печі). в) Загально-зворотні дієслова. Вказують на внутрішній стан людини, її настрій, переживання: вертітися, гніватися, сміятися, журитися, турбуватися. г ) Безоб'єктно-зворотні дієслова. Виражають дію, постійно властиву дійовій особі: кропива жалиться, корова б'ється, собака кусається. ґ) Взаємно-зворотні дієслова. Означають дію, яку виконують дві або кілька дійових осіб, кожна з яких є одночасно і об'єктом дії. Дії суб'єктів спрямовані один на одного: листуватися, радитися, зустрічатися, боротися.

4. Загальнодієслівні граматичні категорії. Категорія перехідності / неперехідності.

Серед дієслівних категорій є загальнодієслівні – такі, що властиві всім чи більшості дієслівних форм (категорії виду, перехідності / неперехідності) і частково дієслівні, що властиві певним граматичним формам (категорії способу, часу, особи (роду), числа). Категорія перехідності/неперехідності – це загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до об’єкта. Розрізняють дієслова перехідні та неперехідні.

Перехідні дієслова називають дію, яка безпосередньо спрямована на об’єкт: купити хліба, випити молока.

Основним синтаксичним показником перехідності дієслів є наявність прямого додатка, вираженого іменником або займенником у:

• знахідному відмінку без прийменника (зустріти друга);

• родовому при запереченні (не прочитати книги);

• родовому зі значенням частини від цілого (випити чаю).

Дієслова із постфіксом -ся є неперехідними.