11.Правовий режим об’єктів незавершеного будівництва

В одному випадку ОНБ визнається об’єктом будівництва, тобто об’єктом - зобов’язання підрядника збудувати і передати об’єкт; в іншому - вважається новостворюваним об’єктом (новоствореним майном), право власності на який не зареєстровано, тобто об’єктом, який не є завершеним з причин відсутності зареєстрованого на нього права власності. Має місце також розуміння ОНБ як будівлі або споруди, не прийнятої в експлуатацію. Тому наявність зареєстрованого права власності на ОНБ не може вважатись підставою виникнення і здійснення права власності на завершений будівництвом об’єкт. Для виникнення права власності на нього необхідна державна реєстрація цього права згідно з положеннями Цивільного кодексу України про правочини з нерухомістю.   ОНБ виникає з моменту набуття ознаки нерухомої речі у вигляді тісного зв’язку із землею і неможливості переміщення без непропорційної шкоди його призначенню. Відповідно, будівельний матеріал перестає існувати як такий з моменту, коли його відділення від об’єкта незавершеного будівництва неможливе без непропорційної шкоди його призначенню. До 01.01.2004р. , ОНБ був повноцінним об’єктом цивільного обігу, хоч ні сам об’єкт нерухомості, ні право власності на нього до завершення будівництва не реєструвались. Згідно з ЦКУ ,під час його введення в дію , право власності на незавершене будівництво виникає тільки з моменту завершення будівництва, здачі об’єкта в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності. У ЦКУ було відтворене правило, вироблене судовою практикою, за яким, до завершення будівництва, особа вважалась лише власником будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва. Однак, ЦКУ за заявою зацікавленої особи суд міг визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо було встановлено, що частина робіт, що не була виконана відповідно до проекту – незначна. Тобто, єдиним способом набуття права власності на ОНБ – було рішення суду. Але чому суд мав визнавати особу власником незавершеного будівництва, якщо до введення в дію ЦКУ існувала практика укладення правочинів про відчуження ОНБ в режимі нерухомості? Після того ч.3 ст.331 зазанавала змін у 2005 і 2010 рр. І в сучасному вигляді воно є так: До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Якщо виникає необхідінсть, то особа може(власник поки що фактично матеріалів) може укласти договір з органом державної реєстрації на нерухоме майнона підставі документів,що підтверджують право власності на змельну ділянку , а також дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, які містять опис ОНБ.

12. Набуття права власності за договором чи іншим правочином.

Момент виникнення права власності у набувача за договором.

Момент виникнення права власності у набувача має суто практичне значення. Саме з цього моменту власник має можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Саме власник несе відповідальність за збитки, якщо річ загинула без вини конкретної особи (повінь, землетрус, блискавка). З моменту виникнення права власності особа може захищати свої порушені права у судовому порядку та іншими дозволеними законом способами. З настанням цього факту пов'язані такі важливі правові наслідки, як визначення долі плодів і доходів, можливість звернення стягнень за рішенням суду на конкретне майно та ін.    Відповідно до ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за загальним правилом право власності виникає у набувача з моменту передачі йому речі. Сторони вправі змінити це положення, але вони не вправі змінити вимоги закону з цього приводу.    Переданням майна вважається передання майна з рук в руки фізичної особи. До передання "з рук в руки" прирівнюється передання набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.   Тобто якщо вантаж загине внаслідок непереборної сили ПІД ЧАС доставки, то за загальним правилом збитки понесе покупець, оскільки він стає власником вантажу з моменту здачі його перевізникові.    До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.    Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.    Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.    Право власності на окремі види майна обов'язково має підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами (договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені нотаріусом; свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом; свідоцтво про придбання об'єктів нерухомого майна з публічних торгів, видане державним та приватним нотаріусом; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна; мирова угода, затверджена ухвалою суду тощо). В договорі сторони можуть відійти від загального правила і визначити інший момент переходу права власності.