10. Переробка речі як підстава набуття права власності

ЦК закріплює такий спосіб виникнення права власності на річ, як специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, а також виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Суб'єктами даних відносин виступають специфікатор (особа, яка переробляє річ) і власник матеріалу.

Для з'ясування змісту поняття переробки слід також враховувати положення митного законодавства. Митний кодекс України України містить :«Операції щодо переробки товарів». До них, як випливає із її змісту, віднесені: «власне переробка товарів»; «обробка товарів — монтаж, збирання, монтування та лагодження»; «ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання», а та­кож «використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які спри­яють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються». Проте із такого широкого поняття переробки необхідно робити суттєве виключення. Не буде вважатися переробкою нанесення на поверхню об'єкта надписів чи малюнків тощо.

Чинний ЦК визначає об'єктом переробки річ та матеріали. Під матеріалом слід розуміти будь-яку рухому річ. Об'єкт, на який набувається право власності в резуль­таті переробки, ЦК визначає як нову річ.

Однією з умов набуття права власності на річ, створену шляхом перероб­ки, є правомірність дій особи (наприклад, специфікатор домовився із власни­ком матеріалу). Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і, крім цього, на неї покладається обов'язок відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

За загальним правилом право власності на рухому річ , ство­рену шляхом переробки чужих матеріалів, набувається власником матеріалів за його бажанням. Це положення застосовується, якщо інше не передбачено дого­вором або законом. ЦК не визначає, в який момент має бути укладений такий договір. Це залежить від власника матеріалу і специфікатора (особи, яка пере­робляє річ). Договір може бути укладений ними до початку переробки, у про­цесі переробки чи після її здійснення. Власник матеріалу, який набув право влас­ності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

Є також певні умови, за наявності яких специфікатор може стати власником нової речі. По-перше, вартість переробки повинна істотно пе­ревищувати вартість матеріалу, з якого виготовлено нову річ. По-друге, специфіка­тор має виявити бажання набути право власності на нову річ. Таким чином, специ­фікатор набуває право власності на нову річ тільки за наявності одночасно наступних умов: 1) добросовісність; 2) вартість переробки і створеної нової речі істотно переви­щує вартість матеріалу; 3) бажання специфікатора щодо набуття права власності на нову річ. Якщо специфікатор визнається власником речі, він зобов'язаний відшкоду­вати власнику матеріалу моральну шкоду.

При визначенні вартості матеріалу і вартості переробки беруться до уваги ціни, які існують у тому місці, де зобов'язання мало бути виконано в день добро­вільного задоволення боржником вимог кредитора, а якщо вимога добровільно задоволена не була - в день пред'явлення позову. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимоги про відшкодування вартості переробки, беручи до уваги ціни, що діють на день винесення рішення.