11

Тема: Організація та планування допоміжного виробництва План

1. Загальна характеристика виробничої інфраструктури підприємства

2. Особливості функціонування і планування діяльності основних підрозділів виробничої інфраструктури

2.1 Організація і планування інструментального господарства

2. Організація і планування ремонтного господарства

2.3 Організація і планування транспортного господарства

2.4 Організація і планування матеріально-технічного постачання і складського господарства

1. Загальна характеристика виробничої інфраструктури підприємства

Організація виробництва потребує робіт з технічного обслуговування, які виконують допоміжні підрозділи підприємства.

Сукупність допоміжних цехів і служб підприємства утворюють виробничу інфраструктуру.

Рис.1 Виробнича інфраструктура підприємства

2.Особливості функціонування і планування діяльності основних підрозділів виробничої інфраструктури

2.1 Організація і планування інструментального господарства

До основних завдань інструментального господарства відносяться:

• планування потреби в інструменті;

• проектування, виготовлення інструменту і оснастки;

• відновлення і ремонт інструменту і оснастки;

• забезпечення виробництва покупним інструментом;

• організація раціонального зберігання і розподілу інструменту виробничим підрозділам;

• заточка інструменту;

• контроль за якістю і правильним використанням інструменту.

Класифікація інструменту здійснюється за класами, підкласами, групами, підгрупами, видами, підвидами.

Індексація (умовне позначення) може бути порядковою, десятковою, буквеною, змішаною.

Витратний фонд інструменту визначається за кожним видом інструменту:

• за розрахунковим формулами;

• за картами типового оснащення;

• укрупнено.

Оборотний фонд включає в себе:

• запас в ЦІС (центральному інструментальному складі);

• запас в ІРК (інструментально роздаткових коморах);

• запас на робочих місцях;

• запас на заточці.

Потреба в ріжучому інструменті для виготовлення продукції визначається за формулою:

Ір = Тм * N * Кв/ Тс

де Тм – машинний час, хв.;

N – річний випуск продукції, шт.;

Кв – коефіцієнт планових втрат;

Тс – фактична стійкість інструменту, хв..

Тс = Тн * (п + 1)*60

де Тн – нормативна стійкість, год;

п – кількість можливих переточок.

Потреба в вимірювальному інструменті для виготовлення продукції визначається за формулою:

Ів = N * Квим * Квиб * Кв / m

де Квим – кількість вимірів на одну деталь;

Квиб – коефіцієнт вибірковості контролю;

m -- кількість промірів до повного зносу.

Річна потреба в інструменті (баланс):

Іб = Ік.р. + І – Іп.р.

де Ік.р – планові залишки інструменту на кінець року;

Іп.р. – фактичні залишки на початок року;

І – планова кількість інструменту для виготовлення річної програми випуску.

Для безперебійної роботи підприємства необхідні запаси, основна частина яких зберігається в ЦІС.

На підприємствах дрібносерійного і одиничного виробництва використовують також систему „на замовлення”.

Закінчується етап планування потреби в інструменті визначенням джерел покриття, як за рахунок зовнішніх надходжень, так і за рахунок власних можливостей.

Рис.2 Інструментальні запаси

Рис.3 Організація роботи ЦІС (max - min)

Ефективність роботи інструментального господарства як одного із важливих складових допоміжного процесу промислового виробництва значно залежить від правильної організації експлуатації інструменту. Тому необхідно передбачити: досконалу організацію технічного нагляду за експлуатацією інструменту; забезпечення своєчасного заточування, ремонту і його відновлення; розроблення заходів щодо покрашення методів експлуатації і підвищення стійкості інструменту.

Удосконалення організації інструментального обслуговування повинно відбуватися в результаті таких заходів:

-- підвищення рівня стандартизації та уніфікації технологічного оснащення;

-- застосовувати типові технологічні процеси;

-- спеціалізації виробництва на однотипні види оснащення (при умові типових технологічних процесів);

-- глибокого аналізу доцільності виробництва оснащення власними силами чи вибирати альтернативні варіанти;

-- використання ринкових методів планування і обліку потреби в оснащені;

-- модернізації стану нормативної бази інструментального господарства;

-- використання модульного принципу гнучкого автоматизованого виробництва при організації цехового інструментального господарства.

Із поглибленням ринкових процесів і розвитком інструментальної промисловості виробництво інструменту і відповідальність за його технічний рівень повинні перейти до спеціалізованих заводів цієї галузі, а за інструментальним господарством промислових підприємств залишаються функції організації раціональної експлуатації інструменту (планування потреби, придбання, зберігання, забезпечення ним робочих місць, заточування, ремонт і контроль за дотриманням норм експлуатації).