Прояви сімейної кризи

1. Прояв сімейної кризи на індивідуальному рівні:

· почуття дискомфорту, підвищена тривожність;

· неефективність старих способів комунікації;

· зниження рівня задоволеності шлюбом;

відчуття незрозумілості, нездатність знайти у ситуації нові напрями розвитку [5];

2. Прояв сімейної кризи на мікросистемному рівні:

·порушення за найважливішим параметром згуртованості: зменшення чи збільшення психологічної дистанції між членами сім'ї (крайні варіанти – симбіотичне злиття і роз'єднаність);

·деформація внутрішніх та зовнішніх кордонів нуклеарної сім'ї, крайніми варіантами якої є дифузність (розмитість) і жорсткість (непроникність);

·порушення гнучкості сімейної системи до хаотичності чи ригідності (механізм збереження та посилення негнучких способів реагування –

·зміни рольової структури сімейної системи (поява дизфункційних ролей, жорсткий, нерівномірний розподіл ролей, «провал» ролі, патологізація ролей);

· порушення ієрархії (боротьба влади, перегорнута ієрархія);

· виникнення сімейних конфліктів;

· зростання негативні емоції і критики;

· «схоплення» на будь-якої стадії розвитку сім'ї та нездатність виконувати завдання наступних етапів;

· суперечливість і неузгодженість домагань в очікуванні членів сім'ї;

· руйнація деяких усталених цінностей сім'ї та несформованість нових;

· порушення традицій і ритуалів;

· неефективність старих сімейних і правид у відсутність нових;

· дефіцит правил.

Висновок

Криза першого року життя характеризується конфліктами адаптації один до одного. Коли дві людини стають єдиним цілим та притираються один до одного. Відбувається еволюція нових соціальних ролей: ролі чоловіка і дружини. З'являється бажання переробити партнера і нав'язати йому свої способи взаємодії зі світом.

Другий кризовий період (3-4 роки спільного життя). У цей період відбувається особистісне «взаємопроникнення» у парі і з'являється свого роду залежність від відносин. Можуть виникати розбіжності щодо виховання дитини. Молода мама поглинена доглядом за малюком, і чоловік відчуває себе покинутим і зайвим у цих відносинах.

Третій кризовий період (7-8 років). Криза цього періоду ґрунтується на стабільності й сексуальному перенасиченні партнером. Багато чоловіків скаржаться на те, що пішла романтика з відносин, дружина не поділяє їх захоплень. Саме тому більшість зрад у подружніх парах відбувається в цей період. Зв'язок «на стороні» дозволяє знову відчути себе затребуваним, здатним на романтичні пориви.

Четвертий кризовий період (12 років). Часто дана криза сполучається з особистісною кризою середнього віку. Подружжя характеризується словами «ми стали чужими людьми», а почуття просто охололи, немає сил «вкладатися» у стосунки. Можливо, це відгомін однієї з невирішених криз минулих років.

П’ятий кризовий період (20 років). Багато чоловіків розлучаються саме на цьому етапі, так як почуття провини і обов'язку перед дітьми не дозволяло розірвати ці відносини раніше. Діти будують власну сім’ю і приходить почуття спустошення.