МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ, ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально – науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

РЕФЕРАТ

з курсу «Психологія сім’ї»

на тему: «Кризові періоди в шлюбі»

Виконала:

студентка 3 - ПО курсу

Лесич А.М.

Викладач:

Зобенько Н.А.

Черкаси – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Види сімей, що мають відхилення………………………………………….……5

Перший кризовий період……………………………………………………..…..6

Другий кризовий період………………………………………………………......8

Третій кризовий період……………………………………………………….......9

Четвертий кризовий період…………………………………………………......10

П’ятий кризовий період…………………………………………………………11

Прояви сімейної кризи………………………………………………….……….12

ВИСНОВОК…………………………………………………………..…………13

СПИСОК ВИКОРИСТИНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…………15

ВСТУП

Сім’я, родина – найпотаємніший інститут людських стосунків, унікальне та цілісне явище. Унікальність кожної родини полягає в тому, що декілька людей, різних за темпераментом, звичками, характерами, взаємодіють протягом тривалого часу, переважно все життя. Звичайно, не обходиться без суперечок, непорозумінь, яких бажано уникати, але життя є життя, всього не передбачиш [1].

З дитинства ми всі перебуваємо під владою стереотипу: сім'ю треба зберегти, будь-що будь! А якщо один з подружжя відчуває, що не може більше так жити? А чоловік чи жінка, не хоче нічого міняти і мінятися? Що робити - махнути рукою на себе задля збереження сім'ї, заради дітей? Терпіти і страждати від приниження і від відсутності якісних відносин?

Або кардинально переглянути свою думку до подій в особистому житті? Криза в сімейному житті - це завжди момент істини! Їм перевіряється міцність відносин між двома близькими людьми та їх вміння спільно долати труднощі. В сучасної сімейної психології відзначають декілька перехідних періодів, пов'язаних із внутрішньою динамікою і розвитком сімейних відносин.

Самі переходи від однієї фази сімейних відносин, до іншої можуть відбуватися більше болісно і проблематично або цілком спокійно і без особливих ускладнень - все залежить від особистісних особливостей самих подружжя.

Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке має вплив на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньоособистісних конфліктів - основні причини загибелі людей у нашій країні.

У залежності від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти підрозділяються на конфлікти між подружжям, батьками і дітьми, подружжям та батьками, бабусями (дідусями) і онуками [3].

Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Вони частіше виникають через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:

• психосексуальну несумісність подружжя;

• незадоволення потреби в значимості свого "Я", неповага почуття гідності з боку партнера;

• незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

• пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);

• незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

• розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін [4].

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Дослідження психологів показують, що в 80-85% родин є конфлікти. Що залишилися 15-20% фіксують наявність "сварок" з різних приводів .У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини [1].

Причини криз у шлюбі:

1. одруження і адаптація (до трьох років)

2. народження дитини і перерозподіл ресурсів (протягом першого року після народження)

3. можливі зміни соціального статусу подружжя; зміни фінансового благополуччя сім'ї; особистісний та професійний ріст одного з партнерів; серйозні захворювання або смерть чоловіка (події на протязі 45 років шлюбу)

4. самовизначення дорослих дітей - професійно і в особистому житті, вихід з батьківської родини

5. підведення підсумків подружжя, перевибори, підготовка до «золотого віку».

Психологи пов'язують основні кризи в сім'ї з важливими життєвими подіями, завдяки яким в родині, що - щось змінюється, а члени сім'ї опинилися не цілком готові до змін. Так формуються етапи перехідних періодів.

Статистика розлучень говорить про те, що лідером за їх кількістю в країнах Європи, є Україна. Друге і третє місце, відповідно, займають Росія і Білорусія. Однією з причин таких показників, фахівці називають ранній вік вступу в шлюбні відносини і народження першої дитини.

Статистика шлюбів та розлучень говорить про те, що на тисячу мешканців України доводиться 5, 3 розлучень проти 7, 6 шлюбів. Після цих показників на друге місце висувається Росія з 5,0 розлученнями проти 6,7 шлюбів. Третє почесне місце віддано Білорусії з 3,8 розлучень проти 4,5 шлюбних відносин. Статистика розлучень інших країн, які наближені до трійці лідерів, трохи скромніше. Найбільш благополучними країнами з розлучень прийнято вважати Македонію і Чорногорію, Боснію і Герцеговину, Італію.

Разом з тим, викликають великий інтерес причини розлучення багатьох подружніх пар, які колись без розуму були закохані одне в одного. Згідно зі статистикою останнього часу, головною причиною розлучення називають алкоголізм чи наркоманію другої половини. Правда, не вказується процентне співвідношення між чоловіками і жінками. Другою причиною виступає довга розлука. Трійку закінчує причина матеріального неблагополуччя. Слід зазначити, що такі випадки, як відсутність у шлюбі дітей, не особливо турбують подружжя.

Ця причина знаходиться на передостанньому місці.

Звичайно, вступаючи в законний шлюб, кожен з учасників шлюбного союзу намагається уявити собі життя без турбот і потрясінь. Деяким це вдається за допомогою своїх родичів, які всіляко допомагають молодятам у матеріальному і моральному сенсах. Але такі випадки досить рідкісні. В більшості своїй, створена пара сама будує собі дорогу в світле майбутнє. Статистика розлучень в Росії також приписує до причини розлуки погане матеріальне забезпечення сім’ї. В умовах ринкової економіки та проживання на території Росії, особливо в просторі великих міст, відсутність грошей може бути проблемою. Небагато пари здатні витримати таке випробування, звідси і така кількість розлучень. Крім того, статистка розлучень стверджує, що відсутність квартири є незаперечною причиною для розлучення. Проживання спільно з батьками не призводить подружжя до спокійної і хорошого життя. З якихось причин люди не можуть уживатися на одній території. Незважаючи на велику кількість житлових програм, які стартували в РФ, проблема житла залишилася на колишньому рівні, оскільки не всі можуть бути учасниками таких програм. Крім того, як свідчить практика, наприклад, по соціальній іпотеці (є в даний час така програма для нужденних у житлі), пропонують квартири, які не зовсім вдалі в місці розташування, також в технічному оснащенні.

Статистика розлучень показує, що крім благополучних країн, в галузі збереження сім’ї також добре йдуть справи в країнах з панівною релігією над іншими правовими інститутами держави. Це країни східного напрямку, де панує іслам. Саме іслам не дозволяє відбуватися такій кількості розлучень в східних країнах. До речі, слід зазначити, що не тільки в східних країнах строго з розлученнями. Наприклад, на території країни Мальти, вони заборонені.

Статистика розлучень на території нашої країни говорить про те, що багато молодих людей поспішають одружитися. Перші труднощі, ускладнені вихованням дитини, нерідко призводять до розлучення. За загальним правилом, жінка в Росії вступає в шлюб у віці 22 років. Як показує практика, це молодий вік. У благополучній Італії аналогічний показник коливається між 27 – 28 роками.

Види сімей, що мають відхилення

Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

Конфліктна родина. Між подружжям існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкові порушення в психіці партнерів, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У партнерів відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін. [5].

Перший кризовий період

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два "Я" стають одним "Ми". Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

Перший рік життя молодят — це так званий рік притирання. Більш близьке спілкування, щоденне знаходження поруч, розподіл обов'язків, обмеження особистого простору, сприйняття нових звичок, розбіжності в традиціях сім'ї, вихованні й веденні побуту, і багато інших особистісних особливостей — все це створює нове незрозуміле, і іноді дуже сильну напругу між подружжям. Ролі чоловіка й дружини не просто примиряються, відбувається прийняття нових функцій і деяке переформування особистості. Звичайно, народження малюка саме в цей період може збільшити небезпеку цього періоду. Сюди додається й прийняття на себе ролі батьків. Багато хто не витримавши цієї напруги, починають робити помилки й у підсумку розходяться [3].

Приклад. Марія і Юрій, більш-менш легко переборовши побутове притирання, зштовхнулися із проблемою в характерах один одного. Марія — самостійна, сильна особистість, для якої кар'єра й домашні справи завжди були дуже важливі. Відповідно, приймаючи на себе повну відповідальність за рішення на роботі, вона точно так само поводилася й будинку. Юра почував себе ураженим, тому що дружина не враховувала його думку, не радилася й важливі сімейні справи вирішувала занадто самостійно. Марію ж, у свою чергу, дратувало, що чоловік ніяк не може обійтися без рад своєї мами, постійно присвячує її в їхні сімейні справи й дозволяє мамі дотепер собою керувати. На думку психолога, Юра вибрав у жінку собі дівчину, що по характеру нагадує поводження її мами. Але якщо мама завжди уміло видавала свої рішення за самостійні рішення сина, то Марія цього робити не стала. Юрій підсвідомо вимагає звичного ходу подій і моделі поводження, знайомої йому з дитинства, але не одержує її. Тим самим постійно повертаючи себе до мами [2].

Висновок: подружжю. необхідно чітко розподілити свої обов'язки, відповідальність, навчитися домовлятися й обговорювати спільно всі важливі моменти їхнього життя, не допускаючи в їхні проблеми нікого зайвого.