Культура мовлення

Нормативний

рівень

Комунікативний рівень

Етичний

рівень

відповідність мовної структури діючим в конкретну епоху нормам літератур­ної мови

оцінка тексту з погляду відповідності його мовної структури завданням спілку­вання

мовленнєвий етикет

“Культура мовлення являє собою такий вибір і таку організацію мовних засобів, що в певній ситуації спілкування при дотриманні сучасних мовних норм та етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних завдань” [22, 16].

Причини недостатнього рівня культури мовлення

1. Низький рівень читацької активності .

2. Байдужість до гуманітарних дисциплін, особливо до мови як предмета шкільної програми.

3. Білінгвізм спричинює у деяких мовців численні явища інтерференції, звільнитися від яких можна лише за умови глибокого знання системи обох мов.

4. Відсутність навичок користуватися довідковою літературою, словниками; недостатня кількість цих видань.

5. Відсутність позитивного взірця.

3. Прочитайте й законспектуйте

2. Мова й мовлення. Співвідношення понять. Функції мови й мовлення

Мова – знаковий механізм спілкування; сукупність і система знакових одиниць спілкування.

Мова – це єдина, цілісна, складна знакова система фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, що служить не лише засобом комунікації, обміну думками, закріплення думок, а й засобом їх формування.

Мовлення – це послідовність знаків мови, що організована за її законами й залежно від потреб інформації, що висловлюється; це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.

Функції мови

1. Засіб спілкування.

2. Засіб пізнання.

3. Засіб творення нових одиниць мовних підсистем.

4. Засіб вираження емоцій, внутрішнього стану людини й волі.

5. Засіб створення словесних художніх образів.

Функції мовлення

1. Здійснення, реалізація процесу спілкування (комунікативна функція).

2. Здійснення процесів пізнання (пізнавальна функція).

3. Здійснення процесів створення нових одиниць мовних підсистем.

4. Здійснення, реалізація процесу вираження емоцій (емотивна функція).

5. Здійснення процесу творення художніх образів (естетична функція).

4. Прочитайте й законспектуйте

Усна та писемна форми мовлення, їх особливості

Писемне мовлення

1. Писемне мовлення є вторинним стосовно усного (спирається на усне як на своє джерело).

2. Писемне мовлення фіксується графічними, матеріальними знаками і сприймається зором.

3. Писемна форма дає можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось мовлення у просторі й часі

4. Писемне мовлення як правило монологічне.

5. Користуючись писемною формою мовлення, людина має можливість перечитати написане, виправити, відредагувати текст. Писемне мовлення відзначається більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне.

6. У зв’язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація спілкування, важливу роль у писемних текстах відіграють засоби суб’єктивно-емоційних оцінок.

7. Писемне мовлення може бути відтворене в усній формі.

Усне мовлення

1. Усна форма мовлення відрізняється від писемної насамперед матеріальною формою реалізації: вона витворяється мовним апаратом людини і сприймається на слух.

2. Ознаками усного мовлення є непідготовленість, спонтанність, надлишкова інформативність. Вживання великої кількості слів, смислове навантаження яких мінімальне.

3. Використання невербальних засобів спілкування.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке культура мовлення?

2. Дайте визначення поняттям «мова», «мовлення».

3. Визначте функції мови й мовлення.

4. Назвіть причини недостатнього рівня культури мовлення в суспільстві.

5. Поясніть сутність нормативного, комунікативного, етичного аспектів культури мовлення.

6. З’ясуйте особливості усної та писемної форм мовлення.

Висновки

Культура мовлення являє собою такий вибір і таку організацію мовних засобів, що в певній ситуації спілкування при дотриманні сучасних мовних норм та етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних завдань.

Мова – це єдина, цілісна, складна знакова система фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, що служить не лише засобом комунікації, обміну думками, закріплення думок, а й засобом їх формування.

Мовлення – це послідовність знаків мови, що організована за її законами й залежно від потреб інформації, що висловлюється; це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.

Поняття “культура мовлення” включає в себе три рівні розуміння: нормативний, комунікативний, етичний.