2) Східний вітер.

ОСТАРБАЙТЕРИ (від нім. Ostarbeiter, з Ost — схід і Arbeiter — ро-

бітник) — громадяни країн Східної Європи, примусово вивезені під

час Другої світової війни в Німеччину для роботи у промисловості і

сільському господарстві.

ОСТЕЇТ, ОСТИТ (від грец. ocniov — кістка) — запалення кісткової

тканини.

ОСТЕО... (від грец. oa-tiov — кістка) — у складних словах відповідає

поняттям "кістка", "кісткова тканина", напр.: остеомієліт, остео-

пластика.

ОСТЕОДИСТРОФІЯ (від остео... і дистрофія) — захворювання кіс-

ткової системи людини й тварин внаслідок порушення внутрішньо-

кісткового обміну речовин (головним чином кальцію).

ОСТЕОЛОГІЯ (від остео... і ...логія) — розділ анатомії, який вивчає

форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхньою функцією.

ОСТЕОМА (від остео... і ...ома) — доброякісна пухлина, що склада-

ється з кісткової тканини.

ОСТЕОМІЄЛІТ (від остео... і мієліт) — запальне ураження кістки і

кісткового мозку в людини і тварин.

ОСТЕОПОРОЗ (від остео... і грец. лорос — пора, отвір) — дистро-

фія кісткової тканини, що супроводжується зміною її структури.

410

ОФІЦІОЗ

ОСТЕОСЙНТЕЗ (від остео... і синтез) — оперативне з'єднання

уламків кістки (при лікуванні переломів).

ОСТЕОСКЛЕРОЗ (від остео... і склероз) — ущільнення кісток внас-

лідок надмірного утворення кісткової тканини.

ОСТИТ див. Остеїт.

ОСТРАКІЗМ (грец. ботрахіоцбі;, від батраиоу — черепок) — 1) У Ста-

родавній Греції спосіб вигнання небезпечних для держави осіб

шляхом таємного голосування на народних зборах черепками, на

яких писалося ім'я небажаної особи. 2) Переносно — вигнання, го-

ніння, осуд. /

ОСЦИЛОГРАМА (від лат. oscillo — коливаюся і ...грама) — запис

на паперовій стрічці, світлочутливому або іншому матеріалі елект-

ричних (або перетворених на електричні) процесів за допомогою ос-

цилографа. Різновидом О. є електрокардіограма.

ОСЦИЛОГРАФ (від лат. oscillo — коливаюся і ...граф) — прилад, за

допомогою якого записують зміни електричних величин (струму,

напруги тощо) з часом.

ОСЦИЛОСКОП (від лат. oscillo — коливаюся і ...скоп) — прилад, за

допомогою якого можна розглядати електричні коливання.

ОСЦИЛЯЦІЯ (лат. oscillatio) — коливання.

ОТИТ [від грец. оис; (Іотбс;) — вухо] — запалення слизової оболонки

вуха. Найчастіше виникає як ускладнення інфекційних захворю-

вань.

ОТІАТРІЯ [від грец. ovc, (штбф — вухо та ...іатрія] — розділ медици-

ни, що займається вивченням і лікуванням захворювань вуха.

ОТ КУТЮР (від франц. haut coutur, від haut, букв. — висота і

coutur — шиття) — висока мода.

ОТО... [від грец. ouc (штос;) — вухо] — у складних словах відповідає

поняттям "вушний", "вушна хвороба", напр.: отологія, отосклероз.

ОТОРИНОЛАРИНГОЛбГІЯ [від ото..., грец. pit; (pivot;) — ніс і ла-

рингологія] — розділ медицини, що вивчає хвороби вуха, горла, носа і

розробляє методи лікування їх.

ОТОФОН (від ото... і ...фон) — прилад для підсилення слуху в лю-

дей, які недочувають; слухова трубка.

ОФЕРТА (від лат. offertus — запропонований) — у цивільному праві

пропозиція однієї особи іншій укласти угоду з докладним пере-

ліком усіх її умов.

ОФІС (англ. office, від лат. officium — обов'язок, служба) — конто-

ра, канцелярія, службове приміщення.

ОФІЦІЙНИЙ (від лат. officium — служба) — 1) Урядовий. 2) Служ-

бовий. 3) Переносно — формальний, сухий.

ОФІЦІОЗ (нім. offizios, від лат. officciosus — послужливий, рев-

ний) — 1) Газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання,

Що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає

їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя. 2) Осо-

би, близькі до влади.

411

ОФОРТ____________________________________________________

ОФОРТ (від франц. eau forte — азотна кислота) — 1) Вид гравіюван-

ня, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоля-

ному покритті металевої гравюрної дошки і протравляють кис-

лотою. 2) Відбиток з дошки, гравійованої таким способом. 3) Руч-

ний спосіб виготовлення форм глибокого друку із застосуванням

хімічного травлення. 4) Відбиток з друкарської форми, виготовле-

ної таким способом.

ОФСАЙД (англ. off side — поза грою) — вигідна позиція гравця (у

футболі, хокеї, водному поло), але зайнята ним з порушенням пра-

вил гри. Інша назва — поза грою.

ОФСЕТ (англ. offset, букв. — зміщення) — різновид плоского дру-

ку, при якому фарба з друкарської форми передається на проміжну

гумову поверхню, а з неї — на папір.

ОФТАЛЬМІЯ (грец. 6ф9аАціа, від 6ф9аХцо<; — око) — запалення

оболонок ока.

ОФТАЛЬМО... (від грец. 6ср9аЛц6<; — око) — у складних словах від-

повідає поняттям "очний", "очна хвороба", напр.: офтальмологія,

офтальмоскопія.

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ (від офтальмо... і ...логія) — розділ медицини,

що вивчає захворювання очей у людини й тварин і розробляє мето-

ди лікування та профілактику цих захворювань.

ОФТАЛЬМОСКОПІЯ (від офтальмо... і ...скопія) — метод до-

слідження очного дна за допомогою спеціального очного дзерка-

ла — офтальмоскопа або інших приладів.

ОФШОР (англ. off-shore, букв. — поза берегом) — центр спільного

(міжнародного) підприємництва, який надає іноземним учасникам

пільги при проведенні ними фінансових операцій.

ОФШОРНА КОМПАНІЯ (від англ. off-shore, букв. — поза бере-

гом) — іноземна компанія, яка має спеціальний статус щодо подат-

кових пільг і не підлягає національному регулюванню.

ПА (франц. pas, букв. — крок) — 1) Танцювальний крок (хід); рит-

мічний рух з певною поставою ніг. 2) Танцювальний елемент у балеті.

ПАБЛІСИТІ (англ. publicity, букв. — гласність, реклама) — 1) Рек-

лама. 2) Славнозвісність, популярність.

ПАВІАН (нім. Pavian, від гол. bavian) — рід вузьконосих мавп роди-

ни мартишкових. Поширені в Африці й Аравійському півострові.

ПАВІЛЬЙОН (франц. pavilion, від лат. раріїіо — намет) — 1) Будівля

полегшеного типу. 2) Споруда для виставочної експозиції. 3) Примі-

щення для кіно- і фотознімання. 4) Театральна декорація (на рамах).

412

ПАЛАДІУМ

ПАГАМЕНТ (італ. pagamento, від pagare — платити) — платіж готів-

кою.

ПАГІНАЦІЯ (від лат. pagina — сторінка) — порядкова нумерація

сторінок рукопису або книги.

ПАГОДА (португ. pagoda, з малайської, від санскр. бгагават — свя-

щенний) — тип баштоподібної, багатоярусної культової буддійсь-

кої споруди.

ПА-ДЕ-ДЕ (франц. pas de deux, букв. — танець двох) — одна з голо-

вних музично-танцювальних форм у балеті; танець двох виконавців.

ПАДЕКАТР (франц. pas de quatre, букв. — танець чотирьох) — баль-

ний танець, який поєднує короткий крок з вальсовими рухами; у

балеті — танець для чотирьох виконавців.

ПАДЕСПАНЬ (франц. pas d'Espagne, букв. — іспанський танець) —

бальний танець, який поєднує балансуючі рухи з вальсовими.

ПА-ДЕ-ТРУА (франц. pas de trois, букв. — танець трьох) — одна з

музично-танцювальних форм у балеті; танець трьох виконавців.

ПАДИШАХ (перс., букв. — захисник, володар) — титул монарха в

деяких країнах Близького і Середнього Сходу.

ПАЖ (франц. page, з італ. paggio) — 1) За середньовіччя в Західній

Європі юнак дворянського походження, який при дворі великого

феодала або короля готувався до лицарського звання. 2) До початку

20 ст. молодша придворна посада в деяких країнах Західної Європи.

3) В Росії з 1711 р. придворне звання; з 2-ї половини 18 ст. до

1917 р. — вихованець пажеського корпусу.

ПАК (англ. pack, букв. — купа, маса) — багаторічна дрейфуюча

морська крига, що утворюється в полярних басейнах.

ПАКГАУЗ (нім. Packhaus, від packen — укладати і Haus — примі-

щення) — закрите складське приміщення на залізничних станціях,

при митницях тощо.

ПАКЕТБОТ (гол. pakketboot, англ. packetboat) — невелике судно,

яким перевозять пошту й пасажирів.

ПАКТ (від лат. pactum — договір) — 1) Міжнародний договір, який

має велике політичне значення. 2) Угода між політичними партія-

ми, профспілками та іншими організаціями про спільний виступ на

виборах тощо.

ПАЛАДИН (італ. paladino, від. лат. palatinus — придворний радник) —

1) За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального

володаря. 2) Переносно — вірний лицар, людина, віддана якійсь

справі, ідеї, особі.

ПАЛАДІЙ — хімічний елемент, символ Pd, ат. н. 46; сріблясто-білий

м'який і ковкий метал; належить до платинових металів. Застосо-

вують П. і його сплави в електротехніці, медицині, ювелірній справі,

в хімічній промисловості. Від назви астероща Помада (2).

ПАЛАДІУМ (грец. ПаЛХабюу) — 1) Статуя озброєного божества,

найчастіше Афіни Помади, яка, за віруваннями давніх греків, охо-

роняла місто від небезпеки. 2) Переносно — захист, оплот.

413

ПАЛАНКІН

ПАЛАНКІН (португ. palanquim, з інд. палакі) — у деяких країнах

Сходу криті ноші, що служать засобом пересування для багатих лю-

дей.

ПАЛАНТИН (франц. palatine) — широкий хутряний або оксамито-

вий жіночий шарф.

ПАЛАШ (польс. paiasz, з утор, pallos, від тур. раїа — меч, кинджал) —

старовинна холодна ручна зброя з довгим прямим двосічним клин-

ком, що вкладається в піхви.

ПАЛЕО... (від грец. тгаХтбе — старовинний, давній) — у складних

словах означає "старовинний", "давній", напр.: палеографія, палео-

завр.

ПАЛЕОАНТРОПИ (від палео... і ...антрогі) — представники другого

після мавполюдей ступеня в еволюції людини. Інша назва — неан-

дертальці.

ПАЛЕОБІОЦЕНбЗ (від палео... і біоценоз) — сукупність рослин і

тварин, що населяли в минулі геологічні епохи ділянку суші або во-

дойми з більш-менш однотипними умовами існування.

ПАЛЕОБОТАНІКА (від палео... і ботаніка) — розділ палеонтології,

що вивчає рослинний світ минулих геологічних епох. Об'єктомао-

слідження П. є викопні рештки рослин та сліди їхнього існування

(відбитки тощо). Інша назва — палеофітологія.

ПАЛЕОГЕН, ПАЛЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД (від палео... і ...ген) -

перший період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кай-

нозой), розпочався близько 67 млн років тому, тривав понад 40 млн

років. Відклади цього періоду становлять палеогенову систему.

ПАЛЕОГРАФІЯ (від палео... і ...графія) — допоміжна історична дис-

ципліна, що вивчає давні рукописи, переважно письмо (спосіб напи-

сання, форму літер, особливості матеріалу, на якому писали, тощо).

ПАЛЕОЗАВР (від палео... і ...завр) — рід викопних хижих плазунів з

групи динозаврів. Відомі з відкладів мезозою.

ПАЛЕОЗбЙ, ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРА (від палео... і ...зой) - третя

ера в геологічній історії Землі; розпочався 570 млн років тому, три-

вав 340 млн років. Відклади цієї ери становлять палеозойську групу.

Протягом П. тваринний світ розвинувся від примітивних морських

хребетних до наземних плазунів, серед рослин переважали дерево-

подібні папороті, плаунові тощо.

ПАЛЕОЗООЛбГІЯ (від палео... і зоологія) — розділ палеонтології,

що вивчає тваринний світ минулих геологічних епох. Об'єктом до-

слідження П. є викопні рештки тварин і сліди їхнього існування.

ПАЛЕОЛІТ (від палео... і ...літ) — давній кам'яний вік; найдав-

ніший період людського суспільства. Характеризується поширен-

ням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, розвит-

ком мисливства та збиральництва.

ПАЛЕОНТОЛбГІЯ (від палео... і онтологія) — наука, що вивчає ви-

копні організми в їхньому історичному розвитку та взаємозв'язку з

навколишнім середовищем.

414

ПАМФЛЙТ

ПАЛЕОТЙПИ (від палео... і ...тип) — стародавні книги (16 ст.), шо

їх друкували з набірних форм. Попередниками П. були первісні

книги (інкунабули).

ПАЛЕОЦЕН, ПАЛЕОЦЕНОВА ЕПбХА (від палео... і ...цен) — ран-

ня епоха палеогену.

ПАЛЕОЦЕНОЗ (від палео... і ...ценоз) — те саме, що й палеобіоценоз.

ПАЛЕСТРА (грец. тгаХшатра, від ІгаХаію — борюся) — гімнастична

школа для хлопчиків у Стародавній Греції.

ПАЛІАТИВ (франц. palliatif, з лат. palliatus — прикритий, від palli-

um — покривало, завіса) — 1) Засіб, що тимчасово полегшує хворо-

бу, але не ліквідує її. 2) Переносно — малодійовий засіб, півзахід.

ПАЛІНбДІЯ (від грец. ІгаХІуфбіа — відмова від своїх слів, зречення) —