1) Письмовий наказ; документ, що містить розпорядження держав-

ного органу про вчинення тих чи інших дій. 2) Наказ керівника під-

приємства, установи, організації тощо касі на видачу або прийняття

грошей готівкою (т. зв. касовий о.). 3) військ. Розташування війсь-

кових кораблів у похідному порядку. 4) архіт. Один з видів архітек-

турної композиції, що складається з вертикальних несучих частин —

підпор у вигляді колон, стовпів або пілястрів і горизонтальних час-

тин — антаблементів. Інша назва — орден.

ОРДИНАЛЬНИЙ (від лат. ordinalis — порядковий) — розміщений у

певному порядку.

ОРДИНАР (від лат. ordinarius — звичайний) — середній багаторіч-

ний рівень води в річках, затоках і окремих пунктах морського

узбережжя, що є орієнтиром для відліку відхилень від норми.

ОРДИНАРНИЙ (лат. ordinarius) - звичайний.

ОРДИНАТА (від лат. ordinatus — упорядкований) — назва одного з

чисел, що визначають положення точки на площині або у просторі

відносно даної прямокутної системи координат (пор. абсциса).

ОРДИНАТОР (від лат. ordinator — упорядник) — 1) Лікар, який

підвищує свою кваліфікацію в ординатурі (звичайно після закін-

чення медичного навчального закладу). 2) Лікар лікувальної уста-

нови, який працює під керівництвом завідувача відділення.

ОРДИНАТУРА (від лат. ordinatus — упорядкований, визначений) —

форма підвищення кваліфікації лікарів у вузах та науково-дослідних

установах.

ОРЕНДА (від лат. arendo — здаю в найми, наймаю) — 1) Найм май-

на з правом тимчасового користування ним за певну плату. 2) Пла-

та за користування таким майном.

407

ОРЕНДАР__________________________________________________

ОРЕНДАР — особа або організація, якій щось надано в оренду.

ОРЕОЛ (франц. aureole — сяяння, від лат. aureolus — золотий) —

1) Сяйво навколо чого-небудь, німб. 2) Світлова смуга на негативі

навколо яскраво освітлених предметів, у яких зникають контури зо-

браження. 3) Переносно — слава, пошана, повага, що оточують ко-

го-небудь.

ОРИГІНАЛ (від лат. originalis — первісний, природжений) —

1) Справжній твір або документ (не копія). 2) Первинний, вихідний

документ. 3) Рукопис, малюнок, креслення, фото для поліграфіч-

ного відтворення, друку. 4) Переносно — несхожа на інших, дивна

людина, дивак.

ОРИГІНАЛ-МАКЕТ — оригінал рукопису для видання, надрукова-

ний на машинці або набраний на комп'ютері з точним відтворен-

ням шпальти набору книги.

ОРИГІНАЛЬНИЙ (лат. originalis) — 1) Справжній, первісний.

2) Переносно — своєрідний, самобутній; дивний.

ОРИФЛАМА (франц. oriflamme, від лат. aurum — золото і flamma —

полум'я) — 1) За середньовіччя прапор французьких королів. 2) Ве-

ликий прап9Р, підвішений упоперек вулиці між будинками.

ОРІЄНТАЛІСТИКА (від лат. orientalis — східний) — сходознавство;

науки, що вивчають економіку, мови, літературу й культуру країн

Сходу.

ОРІЄНТАЛЬНИЙ (лат. orientalis) — східний, характерний для кра-

їн Сходу.

ОРІЄНТАЦІЯ [франц. orientation, від лат. oriens (orientis) — схід] —

1) Визначення положення у просторі; уміння вибрати напрям, з'я-

сувати обстановку. 2) Вміння розібратися, визначитися в чому-не-

будь. 3) Напрям у політиці, поглядах, діяльності.

ОРІЄНТИР (від нім. orientieren — орієнтувати) — 1) Покажчик.

2) Окремий предмет на місцевості (дерево тощо), за допомогою

якого можна визначити своє місцеперебування. 3) Переносно — те,

що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняєть-

ся.

ОРІОН (грец. 'Qpiwv) — 1) За давньогрецькою міфологією — кра-

сень-велетень} мисливець. 2) Екваторіальне сузір'я.

ОРКЕСТРУВАННЯ, ОРКЕСТРОВКА - 1) Виклад музичного тво-

ру, написаного для одного інструмента для виконання оркестром

(у вигляді партитури). Див. також Інструментування. 2) Перекла-

дення музичного твору.

ОРНАМЕНТ (від лат. ornamentum — оздоба, прикраса) — 1) Візеру-

нок, побудований на ритмічному чергуванні й поєднанні геометри-

чних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.

2) муз. Мелодійна прикраса.

ОРНАМЕНТАЦІЯ — 1) Прикрашання орнаментом. 2) Те саме, що

й орнаментика.

408

ОРФЕЙ

ОРНАМЕНТИКА — 1) Характер орнаменту й сукупність орнамен-

тальних елементів у мистецькому творі. 2) Сукупність звуків, що

прикрашають основний мелодійний малюнок.

ОРНІТО... [від грец. 6pvi<; (Spvidoq) — птах] — у складних словах від-

повідає поняттю "птах", напр.: орнітологія, орнітофауна.

ОРНІТбЗ [від грец. opvu; (5pvido<;) — птах] — гостре інфекційне

захворювання, яке передається людині від інфікованих птахів,

супроводиться явищами загальної інтоксикації та ураженням ле-

гень.

ОРНІТОЛОГІЯ (від орнігпо... і ...логія) — розділ зоології, що вивчає

птахів.

ОРНІТОФАУНА (від орніто... і фауна) — сукупність птахів, які на-

селяють або населяли певну територію чи трапляються там у пев-

ний відрізок часу.

ОРОГЕНЕЗ (від грец. брск; — гора і ...генез) — сукупність процесів, з

якими пов'язані виникнення та розвиток гір.

ОРТ (від грец. 6р96? — прямий) — одиничний вектор, тобто вектор,

абсолютну величину якого (довжину) прийнято за одиницю.

ОРТО... (від грец. 6р96<; — прямий, вірний) — у складних словах

відповідає поняттям "прямий", "правильний", напр.: ортогенез,

ортопедія.

ОРТОГОНАЛЬНИЙ (від грец. opSoytovicx; — прямокутний) — який

має прямий кут (або прямі кути).

ОРТОДОКС (від грец. 6p&65o?ot; — правовірний) — людина, яка не-

ухильно додержується певних переконань, напрямів, учень.

ОРТОДбКСІЯ (від грец. 6р8о5о?єш — правильно думаю) — неухи-

льне додержання певного вчення, переконань, тверда послідовність

у поглядах.

ОРТОДОНТЇЯ [від орто... і грец. бббіх; (oSovroq) — зуб] — розділ

стоматології, що вивчає деформацію зубних рядів і щелепно-лицьо-

вого скелета, її профілактику та лікування.

ОРТОКЛАЗ (від орто... і грец. иХаац — заломлення) — породотвір-

ний мінерал з класу силікатів, білого, рожевого кольору. Викорис-

товують у склоробній та керамічній промисловості.

ОРТОПЕДИЧНИЙ — який стосується ортопедії', о-не взуття,

о-на пластинка, о-ні апарати — пристосування для ліку-

вання органів руху й опори у людини.

ОРТОПЕДІЯ (від орто... і ...педія) — галузь медицини, що займаєть-

ся вивченням, лікуванням і профілактикою стійких деформацій ор-

ганів руху й опори у людини (напр., викривлення хребта, клишоно-

гість).

ОРТОЦЕНТР (від орто... і центр) — точка перетину висот трикут-

ника.

ОРФЕЙ (грец. 'Орсрєіф — 1) У давньогрецькій міфології чарівний

музика й співак. 2) Переносно — солодкозвучний співець,

409

ОРФОГРАФІЯ

ОРФОГРАФІЯ (грец. 6р9оурафїа — правопис) — 1) Правопис, сис-

тема правил, що регулює способи передачі мови на письмі. 2) Роз-

діл моврзнавства, який вивчає і встановлює правила написання.

ОРФОЕПІЯ (грец. бр&оЕтгєш — правильність мови) — 1) Розділ мо-

вознавства, що вивчає правильність вимови слів. 2) Літературна ви-

мова.

ОРХІДЕЇ (від грец. брхц — яєчко та єї5о<; — вигляд) — багаторічні

трав'янисті рослини родини зозулинцевих. Культивують як декора-

тивні рослини.

ОСАННА (грец. w0awa, від давньоєвр. — допоможи ж!) — хвалеб-

ний вигук у християнському та іудейському богослужінні; с п і в а-

ти/ осанну — надмірно когось вихваляти, підносити.

ОСЇРІС (грец. "Оотрк;) — у давньоєгипетській релігії бог рослинності,

вмираючої та воскресаючої природи; володар потойбічного світу.

ОСМІЙ (від грец. 6ацг| — запах) — хімічний елемент, символ Os,

ат. н. 76; твердий синювато-сірий метал, належить до платинових

металів. Застосовують у сплавах з іридієм для виготовлення деталей

вимірювальних приладів. О. і його сполуки — каталізатори.

ОСМОС (від грец. мацо? — штовханина, тиснява) — проникнення

розчинника крізь напівпроникну перетинку, що розділяє розчин і

чистий розчинник або розчини різної концентрації.

ОСМОТИЧНИЙ — який належить до осмосу, о. тиск — тиск роз-

чину на напівпроникну перетинку, що відокремлює його від роз-

чинника чи розчину меншої концентрації.

ОСТ (нім. Ost, гол. oost — схід) — 1) Міжнародне позначення сходу.