2) Переносно — довга мандрівка з багатьма небезпечними пригода-

ми і щасливим кінцем.

...ОДОНТ [від грец. ббои? (оббутої;) — зуб] — у назвах викопних тва-

рин вказує на те, що вони класифікуються за будовою зубів, напр.

мастодонти.

ОДОНТОЛОГІЯ [від грец. obovq (oSovroq) — зуб і ...логія] — 1) Розділ

стоматології, який охоплює питання лікування та профілактичної

допомоги при захворюванні зубів. 2) Розділ морфології, що вивчає

зуби сучасних і вимерлих хребетних. Інша назва — одонтогра-

фія. ,

ОДОРАНТИ [від лат. odorans (odorantis) — запашний] — пахучі ре-

човини, що їх застосовують для одоризації.

ОДОРИЗАЦІЯ (від лат. odoro — роблю запашним) — 1) Додавання

до газу пахучих речовин, які б сигналізували про його витікання з

газопроводів або посудин. 2) Розпилення у повітрі приміщення ре-

човин з приємним запахом.

ОЗОКЕРИТ (від грец. б?и — пахну і nr\p6q — віск) — мінерал групи

нафтових бітумів, білого, жовтого, бурого, зеленуватого кольору.

Інша назва — гірський віск.

ОЗОН (від грец. 6?wv — запашний) — проста речовина, видозміна

кисню; газ із різким характерним запахом, сильний окисник. Вико-

ристовують для дезинфекції приміщень, знезаражування води, ви-

білювання різних речовин.

ОЗОНАТОР — прилад для знезараження води і збагачення повітря

озоном.

...ОЇД (від грец. є!5о<; — вигляд) — у складних словах вказує на схо-

жість з чимось або походження від чогось, напр.: астероїд, еліпсоїд.

398

ОКСИДУВАННЯ

ОЙКУМЕНА, ЕЙКУМЕНА (грец. оїиоицєуп — вся земля, від

оїи?ш — населяю) — 1) За уявленням давніх греків, населена тери-

торія Землі з Елладою в центрі. 2) Сукупність населених людиною

областей Землі.

ОКАЗІОНАЛІЗМ (від лат. occasional — випадковий) — 1) Релігій-

но-ідеалістичний напрям західноєвропейської філософії 17 ст., пре-

дставники якого вважали, що між фізичними й психічними явища-

ми немає безпосереднього причинного зв'язку і що тіло є лише зна-

ряддям діяння Бога на душу людини. 2) Різновид неологізмів — сло-

во, утворене принагідне, для даного випадку.

ОКАЗІЯ (від лат. occasio — випадок, привід) — 1) Нагода. 2) Надз-

вичайна пригода. 3) Випадковий транспорт, яким можна під'їхати

кудись, передати щось.

ОКАРИНА (італ. ocarina) — духовий музичний інструмент з глиня-

ним або порцеляновим корпусом і свистовим пристроєм.

ОКЕАН (грец. 'Оишубс;) — 1) У давньогрецькій міфології бот, воло-

дар водної стихії. 2) Водна оболонка Землі, що покриває більшу ча-

стину її поверхні й поділяє сушу на материки та острови; частина

водного простору між материками.

ОКЕАНАРІЙ (від океан) — спеціально виділена прибережна ділян-

ка моря, басейн, обладнаний для утримування морських тварин з

метою наукових досліджень або спостережень за ними.

ОКЕАНОГРАФІЯ (від океан і ...графія) — наука, що описує гідроло-

гічний режим Світового океану та його окремих частин, зокрема

морські течії, припливи й відпливи, теплові, оптичні та акустичні

явища в морській воді тощо.

ОКЕАНОЛОГІЯ (від океан і ...логія) — наука, що вивчає фізичні,

хімічні, геологічні та біологічні процеси і явища, які відбуваються в

Світовому океані.

ОКСАЛАТИ (від грец. 6?й? — кислий і aXq — сіль) — солі щавлевої

кислоти.

ОКСИ... (від грец. 65и<; — кислий) — у складних словах означає

присутність кисню в сполуках або сумішах, напр.: оксигемоглобін,

оксигемометр.

ОКСИГЕН, ОКСИГЕНГУМ (лат. oxygenium, від грец. 6?и? - кис-

лий і y?vo<; — народження) — латинська назва кисню, шо її застосо-

вують у назвах його сполук, процесів за його участю тощо (напр.: ок-

сиди, оксидування).

ОКСИГЕНАТОР (від оксиген) — апарат, що замінює легені під час

хірургічної операції.

ОКСИДИ (франц. oxyde — оксид, від грец. 6?uq — кислий) — хіміч-

ні сполуки елементів з киснем. Застаріла назва — окисли.

ОКСИДУВАННЯ, ОКСИДАЦІЯ (від оксиди) - 1) Штучне окис-

нення поверхні металевих виробів, щоб запобігти корозії і надати їм

гарного зовнішнього вигляду. 2) Сполучення якої-небудь речовини

399

ОКСЙМОРОН

з киснем. 3) Відщеплення електронів від атомів або іонів елемента.

Інша назва — окиснення.

ОКСЙМОРОН, ОКСЮМОРОН (грец. oSUMcopov, букв. — дотепно-

безглузде) — літературно-поетичний прийом — поєднання проти-

лежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове

уявлення (напр.: дзвінка тиша, гарячий сніг).

ОКТ..., ОКТА..., ОКТО... (від лат. octo, грец. охтй — вісім) — у

складних словах означає "вісім", напр.: октаедр, октод.

ОКТАВА (від лат. octava — восьма) — 1) муз. Інтервал; восьмий сту-

пінь від будь-якого іншого ступеня діатонічної гами, однорідний за

звучанням із вихідним ступенем, але відмінний за висотою; низь-

кий бас, що дублює в хоровому ансамблі октавою нижче басову пар-

тію (5). 2) літературозн. Класична форма восьмирядкової строфи

на три ряди рим.

ОКТАЕДР (грец. охтосєброу, від owto — вісім і єбра — грань) — 1) Во-

сьмигранник; тіло, обмежене вісьмома трикутниками. 2) У криста-

лографії — одна з найпростіших форм кубічної системи кристалів.

У формі О. кристалізуються магнетит, мідь, срібло, алмаз тощо.

ОКТАНТ [від лат. octans (octantis)] — 1) Одна з восьми частин прос-

тору, поділеного трьома взаємно перпендикулярними площинами.