1) Який встановлює норму, стандарти, визначає правила; н. Акт —

державний акт, що містить норми права. 2) Який відповідає нормі,

напр. н. наголос.

НОСТАЛЬГІЯ (від грец. VOCTTOC — повернення і йХуос — страждан-

ня, біль) — 1) Болісна туга людини на чужині за своєю батьків-

щиною. 2) Туга за минулим.

НОСТРИФІКАЦІЯ (від лат. noster — наш і ...фікація) — визнання

диплома про зарубіжну вищу освіту нарівні з дипломом, виданим

аналогічним вітчизняним вищим навчальним закладом.

НОСТРО, НОСТРО-КОНТО (італ. nostro conto, букв. — наш раху-

нок) — рахунок, який банк має у свого кореспондента для внесення

сум, що надходять; з цього самого рахунку провадять також платежі

за дорученням банку. Див. також Лоро.

НОТА (від лат. nota — знак, позначка, зауваження) — 1) Графічне

зображення музичного звука, а також самий звук. 2) Переносно —

відтінок голосу, тон, що передає якесь почуття. 3) Див. Ноти.

393

НОТАБЕНА

4) Офіційне дипломатичне письмове звернення однієї держави до

іншої чи до кількох держав.

НОТАБЕНА, НОТАБЕНЕ (від лат. nota bene — зазнач добре) —

помітка, позначка на книзі, рукопису, документі біля слів, на які

слід звернути особливу увагу (скорочено N3 і NB).

НОТАРІАЛЬНИЙ — який потребує засвідчення органами нотаріа-

ту; засвідчений у нотаріуса', н. акт — документ, виданий або за-

свідчений нотаріальним органом; н-на контора — місцевий

орган нотаріату.

НОТАРІАТ (від нотаріус) — система органів, що посвідчують права

й факти, які мають юридичне значення, зокрема відповідність ори-

гіналу копій і виписок з документів, вірність факту і часу пред'яв-

лення документа тощо.

НОТАРІУС (від лат. notarius — писар, секретар) — службова особа,

яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти,

довіреності тощо).

НОТАЦІЯ (від лат. notatio — позначення, зауваження) — 1) Систе-

ма умовних позначень (напр., у музиці, шахах). 2) Повчання, ви-

словлене людині, яка вчинила щось необачне, неправильне.

НОТИ (від лат. nota — письмовий знак) — аркуші або зошити з

умовним записом музичних творів.

НОТИФІКАЦІЯ (від лат. notifico — оповіщаю) — 1) У міжнарод-

ному праві — офіційне повідомлення однією державою іншої про

свою позицію з якогось питання зовнішньої політики. 2) У цивіль-

ному праві — повідомлення векселедержателем векселедавця про

опротестування виданого ним векселя.

НОТОГРАФІЯ (від ноти і ...графія) — опис змісту й зовнішнього

оформлення нотних видань; складання переліків, оглядів, покаж-

чиків музичних творів.

НОУМЕН (від грец. VOOUMEVOV — осягнуте розумом) — у платонізмі і

середньовічній схоластиці те, що осягається розумом на противагу

даному в чуттях (феномену). У філософії!. Канта (див. Кантіанство)

поняття,, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість.

НОУ-ХАУ (від англ. know how — знати, як) — 1) Технічні знан-

ня, досвід, додаткова документація, передача яких обумовлю-

ється спеціальною угодою між сторонами. 2) Те ж саме, що нова-

ція (І). ,

НУВОРИШ (франц. nouveau riche, букв. — новий багач) — осо-

ба, яка спритно й швидко збагатіла на спекуляціях; багатій-ви-

скочка.

НУГА (від лат. nux — горіх) — кондитерський виріб, виготовлений з

горіхової маси та цукру.

НУДЙЗМ (франц. nudisme, від лат. nudus — голий) — течія, що

пропагує культ оголеного тіла. Інша назва —натуризм.

НУКЛОН (від лат. nucleus — ядро) — загальна назва нейтронів і про-

тонів.

394

НЮАНС

НУЛІФІКАЦІЯ (від лат. nullus — ніякий і ...фікація) — позбавлен-

ня сили, значення; анулювання якого-небудь акта, закону; н. гро-

шей— метод стабілізації валюти, при якому держава скасовує

знецінені грошові знаки й замінює їх новими.

НУЛЬ (від лат. nullus — ніякий) — 1) Математичний знак (цифра),

що показує відсутність одиниць якого-небудь розряду; число, що є

межею між додатними й від'ємними числами. 2) Точка, від якої по-

чинається ділення шкали приладу. 3) Переносно — ніщо, нікчем-

ність.

НУМЕРАЦІЯ (лат. numeratio, від numero — рахую) — 1) Позна-

чення предметів послідовними номерами; сукупність таких номе-

рів. 2) Найменування і позначення чисел.

НУМІЗМАТ [від грец. убціацсс (уоіаіацатод) — монета] — колекціо-

нер, знавець монет та медалей.

НУМІЗМАТИКА [від грец. убціацсс (уоціадатое) — монета] — допо-

міжна історична дисципліна, що вивчає історію карбування монет і

грошового обігу за монетами. Див. також Боністика.

НУНЦІЙ (від лат. nuntius — вісник) — постійний вищого рангу

дипломатичний представник Папи Римського при урядах держав, з

якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини.

НУТРІЯ (ісп. nutria) — напівводяна тварина ряду гризунів. Похо-

дить з Південної Америки. Акліматизована в багатьох країнах. Роз-

водять на звірофермах. Дає цінне хутро й м'ясо.

НЬЮС-МЕИКЕРИ (англ. news-makers — ті, хто робить новини) —

діячі у галузі науки, підприємництва, економіки тощо, які чинять

суттєвий вплив на хід суспільно-політичних подій.

НЬЮС-РЕЛІЗ (англ. news release) — дані про товар або компанію,

на які спираються при укладанні договору.

НЬЮТОН — одиниця сили в Міжнародній системі одиниць; по-

значається Н. Н. — сила, що надає тілу масою 1 кг прискорення

1 м/с2. Від прізвища англійського фізика 1. Ньютона (1643—1727).

НЬЮФАУНДЛЕНД (англ. Newfoundland) — порода великих служ-

бових собак з довгою чорною шерстю, яких спочатку викорис-

товували для витягування на берег важких риболовних снастей, а

потім для порятунку потопаючих. Також собака цієї породи. Назва

від о. Ньюфаундленд біля північно-східних берегів Америки, де

було її виведено. Інша назва — водолаз.

НЮ (від франц. nu — голий) — зображення людського оголеного

тіла. Інша назва — акт.

НЮАНС (франц. nuance — відтінок) — відтінок, ледве помітна різ-

ниця.

395

ОАЗА

О

ОАЗА, ОАЗИС — 1) Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки на-

явності води різко виділяється серед навколишніх просторів розви-

тком рослинності. Від назви давньоєгипетського м. Оасії. 2) Пере-

носно — місце, явище або подія, що становлять відрадний виняток;

фіскальний оазис — держави, території, фінансові центри,

ринки, які надають спеціальні податкові або інші пільги при прове-

денні операцій з іноземними резидентами (2) та в іноземній валюті

компаніям, зареєстрованим у країні розташування такої зони.

ОБЕЛІСК (грец. 6(ЗєЛіаио;) — гранчастий кам'яний стовп, що зву-

жується догори і має пірамідальне загострену верхівку. Надгробок,

пам'ятник, найчастіше загиблим воїнам.

ОБЕР-... (від нім. ober — головний, старший) — у складних словах

означає "вищий", "старший" (за посадою), напр.: обер-офіцер,

обер-пр9курор.

ОБЕРТОН (нім. Oberton, від ober — верхній і Топ — звук) — скла-

довий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний

звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.

ОБ'ЄКТ (від лат. objectus — предмет) — 1) Існуючі поза нами і неза-

лежно від нашої свідомості явища зовнішнього світу. 2) Предмет

пізнання і практичного впливу з боку людини (суб'єкта); будь-

який предмет думки, дослідження, художнього відображення тощо.

3) О. права — явище, на яке спрямовується дія права. 4) Устано-

ва, підприємство, будова — все, що є місцем якоїсь діяльності.

5) мовозн. Другорядний член речення, додаток.

ОБ'ЄКТИВ (від лат. objectivus — предметний) — частина оптичного

приладу — сукупність лінз і дзеркал для створення зображення пред-

мета.

ОБ'ЄКТИВНИЙ (від лат. objectivus — предметний) — 1) Який існує

поза свідомістю й незалежно від неї. 2) Безсторонній, неупередже-

ний. Протилежне — суб'єктивний.

ОБ'ЄКТИВНІСТЬ — 1) Існування об'єкта незалежно від свідомос-

ті; належність до off єктивної реальності. 2) Причетність до об'єктив-

ного пізнання. 3) Неупередженість, відповідність об'єктивній дійс-

ності. Протилежне — суб'єктивність.

ОБЛІГАЦЮНЕР (від облігація) — власник облігації, цінного паперу.

ОБЛІГАЦІЯ (від лат. obligatio — зобов'язання, порука) — цінний

папір, що дає власникові дохід у вигляді процента чи виграшу.

ОБЛІГО (італ. oblige, від лат. obligo — зобов'язую) — 1) Сума забор-

гованості за векселями. 2) Банківські книги особистих рахунків, у

яких фіксується заборгованість окремих осіб за векселями.

ОБЛІТЕРАЦІЯ (лат. oblitteratio — згладжування, забуття, від oblit-

tero — згладжую) — 1) Закриття просвіту порожнистого чи трубчас-

396

ОВУЛЯЦІЯ

того органа в людини й тварин внаслідок розростання сполучної

тканини. 2) бот. Сплющування відмерлих клітин і тканин у рослин

при вторинному потовщенні стовбура, формуванні зародка тощо.

ОБСЕРВАТОРІЯ (від лат. observe — спостерігаю, стежу) — наукова

установа, в якій за допомогою спеціальних інструментів провадять

астрономічні (астрономічна о.), магнітні (магнітна о.),

сейсмологічні, метеорологічні та інші спостереження, обробляють

одержані результати, а також приміщення такої установи.

ОБСЕРВАЦІЯ (лат. observatio, від observe — спостерігаю) — 1) Спо-

стереження. 2) Медичний нагляд за особами, тимчасово ізольова-

ними в зв'язку з підозрою на інфекційне захворювання. 3) Визна-

чення місцезнаходження судна в морі за береговими предметами

або за небесними світилами.

ОБСЕСІЯ (лат. obsesio — облога, охоплення) — психопатологічний

нав'язливий стан, що виявляється у багаторазовому повторенні ду-

мок та дій і може супроводжуватися негативними емоціями.

ОБСИДІАН — склоподібна силікатна вулканічна гірська порода те-

много кольору. Використовують у будівництві. Від імені римлянина

Обсідіуса, який привіз цей камінь з Ефіопії.

ОБСКУРАНТ — захисник обскурантизму, реакціонер.

ОБСКУРАНТИЗМ [від лат. obscurans (obscurantis) — який затем-

нює] — вкрай вороже ставлення до науки, освіти, захист реакційних

ідей, відсталості.

ОБСТРУКЦІЯ (лат. obstructio — перешкода, від obstruo — завалюю,

нагромаджую) — демонстративна дія, що застосовується з метою

зриву якихось заходів, пропозицій тощо. Один з методів парламен-

тської боротьби, спрямований на зрив обговорення або прийняття

того чи іншого законопроекту.

ОВАЦІЯ (від лат. ovatio — малий тріумф, з ovo — торжествую) —

палке схвалення і привітання, бурхливі оплески.

ОВЕРБОТ (англ. overbought, від overbuy — купувати занадто доро-

го) — 1) Різке підвищення цін на певний товар внаслідок стрімкого

збільшення обсягів його закупівлі. 2) Необгрунтоване зростання

цін.

ОВЕРСОЛД (англ. oversold, від overself — продавати більше наявно-

го) — 1) Різке падіння цін на певний товар внаслідок значного

збільшення його надходження на ринок. 2) Необгрунтоване змен-

шення ціни.

ОВОГЕНЕЗ (від лат. ovum — яйце і ...генез) — процес розвитку жі-

ночих статевих клітин (яйцеклітин) у яєчнику. Інша назва — ооге-

нез.

ОВОСКОП (від лат. ovum — яйце і ...скоп) — електричний прилад

Для визначення якості яєць або контролю за розвитком зародка в

процесі інкубації яєць за допомогою просвічування.

ОВУЛЯЦІЯ (від лат. ovulum — яєчко) — фізіологічне явище виходу

готової до запліднення яйцеклітини з яєчника.

397

ОДА_______________________________________________________

ОДА (від грец. фбр — пісня) — у давніх греків урочистий ліричний

вірш для хору. Пізніше — хвалебна пісня, присвячена видатній події

чи особі.

ОДАЛІСКА (франц. odalisque, з тур. odalik, від oda — кімната) —

1) Рабиня, служниця в гаремі. 2) Наложниця, коханка.

ОДЕКОЛОН (франц. eau de Cologne, букв. — кельнська вода) — ко-

сметичний засіб з розчинених у спирті ефірних олій.

ОДЕОН (грец. фбєїоу) — у Стародавній Греції кругле приміщення

для музичних вистав і змагань; пізніше — приміщення для концер-

тів, танців тощо.

С)ДШ — у давньоскандинавській міфології найвище божество, тво-

рець Всесвіту, богів і людей, пізніше — бог війни, покровитель тор-

гівлі й мореплавства. Відповідає західногерманському Бадану (Bo-

тану).

ОДІОЗНИЙ (від лат. odiosus — ненависний) — неприємний, неба-

жаний; який викликає негативне ставлення, сумнозвісний.

ОДІССЕЯ (грец. 'Обисттеіа) — 1) Давньогрецька епічно-героїчна

поема, творцем якої вважають Гомера. В "О." розповідається про

пригоди одного з героїв Троянської війни Одіссея (звідси й назва).