1) Дорожній футляр з предметами туалету. 2) Скринька з при-

ладдям для шиття.

НЕТТО (італ. netto, букв. — чистий) — 1) Вага товару без упаков-

ки, тари. Див. також Брутто. 2) Ціна товару за вирахуванням

знижок. 3) Чистий прибуток або дохід бюджету після вирахування

витрат.

НЕФ (франц. nef) — витягнута у довжину частина культового при-

міщення, відокремлена рядом колон чи стовпів; розрізняють

середній^ бічний та поперечний нефи.

НЕФЕЛІН (від грец. уєфєХп — хмара) — мінерал класу силікатів',

безбарвний, сірувато-білого, сірого кольору. Алюмінієва руда;

використовують також у хімічній, скляній промисловості

тощо.

НЕФЕЛбМЕТР (від грец. уєфєХп — хмара і ...метр) — прилад, яким

вимірюють концентрацію рідин, колоїдних розчинів або щільність

туманів.

НЕФОСКОП (від грец. УЄФОС; — хмара і ...скоп) — прилад для ви-

значення напряму й швидкості руху хмар.

НЕФРЕКТОМІЯ (від грец. уєсррб? — нирка і єхтоцп — виріз) —

оперативне видалення нирки.

НЕФРИТ (від грец. vecppoq — нирка) — 1) Двобічне запалення

нирок у людини й тварин. Найчастіше виникає після перенесених

інфекційних захворювань (ангіна, скарлатина, грип), переохоло-

дженнях тіла тощо. Інша назва — гломерулонефрит. 2) Мі-

нерал зеленого або білого кольору з класу силікатів. Напівдоро-

гоцінне, виробне каміння.

НЕФРОЗ (від грец. уєфрбі; — нирка) — захворювання нирок у люди-

ни й тварин, характеризується переродженням ниркового епітелію,

головним чином канальців. Виникає як ускладнення ряду захво-

рювань (амілоїдозу, діабету тощо), а також при отруєннях (ртуттю,

вісмутом). /

НЕФРОЛОГІЯ (від грец. уєфрбі; — нирка і ...логія) — розділ медици-

ни, який вивчає будову, функцію та хвороби нирок і методи ліку-

вання їх.

386

НІКЕЛІН

НЕФРОН (від грец. vEcppoq — нирка) — основна складова частина

нирок хребетних тварин і людини. В Н. відбувається, очищення

крові від сечі.

НЕФРОПАТІЯ (від грец. vecppoi; — нирка і ...патія) — загальна

назва деяких видів ураження нирок, що характеризується набряка-

ми, підвищенням кров'яного, тиску і судинними розладами.

Спостерігається, зокрема, у вагітних жінок.

НЕФРОСКЛЕРОЗ (від грец. vecpp6q — нирка і склероз) — ущіль-

нення та зморщування нирок у людини внаслідок розростання

сполучної тканини. Спостерігається при гіпертонічній хворобі,

часто є наслідком нефриту та інших захворювань нирок.

НЕФРОТОМІЯ (від грец. уєсррбд — нирка і ...томія) — операція

розтину нирки. Застосовують для видалення каменів нирок.

НІВАЛЬНИЙ (лат. nivalis, від nix — сніг) — сніговий; н. пояс —

висотний пояс гірських країн за сніговою межею.

НІВАЦІЯ [від лат. nix (nivis) — сніг] — процес рельєфоутворення,

що відбувається внаслідок дії снігу.

НІВЕЛІР (від нім. nivellieren — вирівнювати) — геодезичний при-

лад для визначення різниці висот двох будь-яких точок земної

поверхні.

НІВЕЛЮВАННЯ (від нівелір) — 1) Визначення висот різних точок

земної поверхні відносно певної вихідної точки або рівня моря.

2) Вирівнювання земної поверхні під час прокладання доріг, будів-

ництва аеродромів тощо. 3) Переносно — стирання, ігнорування

індивідуальних відмінностей.

НІГІЛІЗМ (від лат. nihil — ніщо, нічого) — 1) Соціально-моральне

явище, яке виражається в запереченні загальноприйнятих мораль-

них цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, традицій. 2) Течія

громадської думки в Росії у 60-х роках 19 ст., що поширилася в

середовищі різночинців і була спрямована проти реакційних

традицій та устоїв дворянської культури. 3) Течія в праві, яка

заперечує закони та інші правові норми.

НІГІЛІСТ (від нігілізм) — людина, яка негативно ставиться до всьо-

го загальновизнаного, прихильник нігілізму.

НІГРбЛ (від лат. niger — чорний і ...ол) — сорт неочищеного мас-

тила, що утворюється при переробці нафти і використовується для

змащування механізмів, які працюють при невисоких темпера-

турах.

НІЙЛО (від італ. niello — чернь) — рисунок, вирізаний на золоті або

сріблі й заповнений черню (темним сплавом срібла, міді, сірки й

бури).

HIKE, НЇКА (грец. МікгІ) — в давньогрецькій міфології богиня пере-

моги у боях та змаганнях; у давньоримській міфології — Вікторія.

НІКЕЛІН — 1) Сплав міді, нікелю й мангану, відзначається великим

електричним опором, стійкістю проти корозії. 2) Мінерал класу

сульфідів, червоного кольору з металевим блиском. Руда нікелю.

387

НІКЕЛЮВАННЯ

НІКЕЛЮВАННЯ — нанесення тонкого шару нікелю на металеві

поверхні для запобігання корозії і поліпшення їхнього зовнішнього

вигляду.

НІКЕЛЬ (нім. Nickel, від швед, nickel — гном, підземний дух, який

нібито перешкоджав гірникам) — хімічний елемент, символ Мі, ат.

н. 28; сріблясто-білий метал, пластичний і ковкий. Застосовують

для захисних покриттів, виготовлення сплавів, спеціальних сталей,

лужних акумуляторів тощо.

НІКОЛЬ — призма з ісландського шпату, прозора для світла. Засто-

совують для поляризації світлових хвиль. Від прізвища англійського

фізика У. Ніколя (1768-1815).

НІКОТИН (франц. nicotine) — алкалоїд тютюну. Від прізвища

французького дипломата 16 ст. Ніко, який вперше ввіз тютюн до

Франції.

НІКОТИНАМЇД (від нікотин і амід) — вітамін групи В. Міститься в

молоці, картоплі, хлібі, м'ясі, рибі тощо. Нестача Н. в організмі

порушує перебіг окиснювальних процесів, пігментацію шкіри тощо.

НІКТОФОБІЯ [від грец. vu? (уїжтбд) — ніч і ...фобія] — нав'язливий

страх людини перед темрявою, симптом психічного розладу.

НІМБ (від лат. nimbus — туман, хмара) — сяйво навколо голови при

зображенні богів у релігійному християнському та буддійському

мистецтві; у християнстві також Богородиці, святих, янголів, про-

років; символ святості.

НІМФА (грец. vujacpti, букв. — наречена) — одна зі стадій зародко-

вого розвитку більшості членистоногих тварин, які розвиваються з

неповним перетворенням; організм, що перебуває на цій стадії роз-

витку.

НІМФИ (грец. уйд<рса) — у давньогрецькій і давньоримській міфо-

логії численні божества в образі жінок, які уособлювали сили

природи (морів, річок, джерел, гір, долин, лук тощо).

НІМФОМАНІЯ (нім. Nymphomanie, від грец. vun<pn — молода жін-

ка, наречена і ...манія) — патологічно підвищений статевий потяг у

жінки, зумовлений ендокринним, нервовим або психічним розла-

дом. Інша назва — андроманія.

НЮБА, НІОБЕЯ (грец. Niopn) — 1) У давньогрецькій міфології

дочка фригійського царя. Пишалася народженням семи синів і

семи дочок, зневажаючи богиню Латону, у якої було тільки двоє

дітей. За це діти Латони помстилися Н. — вбили всіх її дітей. З горя

Н. перетворилася на скелю. Н. — уособлення горя, суму, страж-

дання. 2) Переносно — мати-страдниця.

НІОБІЙ (від Ніоба) — хімічний елемент, символ Mb, ат. н. 41; сірий

блискучий метал. Н. та його сплави застосовують в атомній енер-

гетиці, радіоелектроніці, вакуумній техніці, хімічному апарато-

будуванні тощо.

НІОБІТ — мінерал класу оксидів і гідроксидів, чорного або буру-

вато-чорного кольору. Ніобієва руда. Інша назва — колумбіт.

388

___________________________________________________HITPO...

НІПЕЛЬ (англ. nipple, букв. — сосок) — 1) Затискач, яким ізо-

люють провідник в електричних лампах. 2) Коротка металева трубка

з нарізкою на кінцях для з'єднання труб, радіаторних секцій тощо.

3) Пристрій для нагнітання повітря в камери (шини, м'ячі) з

клапаном, що перешкоджає зворотному витоку повітря.

НІРВАНА (санскр. — заспокоєння, згасання) — в буддизмі стан ви-

щого блаженства людської душі, яка звільняється від безперервного

потоку перевтілень, страждань і зливається з духовною, божествен-

ною першоосновою світу; поринути в нірвану — віддатися

стану повного спокою, блаженства.

НІСТАГМ (від грец. уиотаудод — дрімота, сонливий стан) —

мимовільні швидкі рухи очних яблук у людини й тварин. Н. може

бути фізіологічним (напр., при розгляданні предметів, що швидко

рухаються) і патологічним (виникає при захворюванні внутріш-

нього вуха, паралічах очних м'язів, отруєннях).

HIT (від лат. niteo — блищу) — одиниця яскравості; позначаєть-

ся нт.

НІТИНОЛ [від ні(кель) і ти(та)н] — жаростійкий нікелево-титано-

вий сплав.

НІТР..., НІТРИ..., НІТРО... (від грец. virpov — луг, селітра) — у

складних словах відповідає поняттям "азот", "азотний", напр.:

нітриди, нітрифікація, нітролаки.

НІТРАГІН (від нітр... і грец. ауш — притягую, засвоюю) — бак-

теріальне добриво, що містить культуру бульбочкових бактерій,

здатних засвоювати азот повітря.

НІТРАТИ (від грец. virpov — селітра) — солі азотної кислоти.

Застосовують як добрива та у виробництві вибухових речовин.

НІТРАЦІЯ (від грец. virpov — селітра) — введення нітрогрупи

—NO2 в молекули органічних сполук; утворювані сполуки називають

нітросполуками. Застосовують Н. у виробництві барвників, вибухо-

вих речовин, парфумерних та фармацевтичних препаратів.

НІТРИ... див. Нітр...

НІТРИДИ (від нітр... і грец. єібос — вид, вигляд) — сполуки азоту з

іншими елементами, головним чином з металами. Застосовують у

техніці.

НІТРИЛИ (від нітр... і грец. ЇІХг] — речовина) — органічні азотисті

сполуки, похідні синильної кислоти. Застосовують у виробництві

синтетичних волокон, смол.

НІТРИТИ (від грец. virpov — селітра) — солі азотистої кислоти. За-

стосовують у виробництві органічних барвників, у медицині.

НІТРИФІКАЦІЯ (від нітри... і ...фікація) — процес окиснення аміа-

ку до азотної кислоти; відбувається під впливом нітритних і

нітратних бактерій, що живуть у грунті; має значення у землеробст-

ві, оскільки переводить азотні сполуки у форму, доступну для жив-

лення рослин.

НІТРО... див. Нітр...

389

НІТРОБАКТЕРІЇ

НІТРОБАКТЕРІЇ (від нітро... і бактерії) — бактерії, що здійснюють

процес нітрифікації.

НІТРОБЕНЗОЛ (від нітро... і бензол) — органічна сполука; масля-

ниста рідина із запахом гіркого мигдалю, отруйний. Застосовують

переважно для одержання аніліну.

НІТРОГЕН, НІТРОГЕНІУМ (лат. nitrogenium, від лат. virpov — се-

літра і v?vo<; — народження) — латинська назва азоту, символ N, яку

застосовують у назвах його сполук, процесів за його участю.

НІТРОГЛІЦЕРИН (від нітро... і гліцерин) — органічна сполука, без-

барвна масляниста рідина, солодка на смак, отруйна. Н. — сильна

вибухова речовина. Застосовують для виробництва бездимних по-

рохів, динамітів, у медицині — як судинорозширювальний засіб.

НІТРОЛАКИ (від нітро... і лак) — колощні розчини (див. Колоїди)

нітроцелюлози в органічних розчинниках (напр. у спирті), які швид-

ко висихають і утворюють плівки, що добре поліруються.

НІТРбМЕТР (від нітро... і ...метр) — прилад, яким визначають

вміст азоту в його сполуках з киснем (оксидах).

НІТРОТОЛУОЛИ (від нітро... і толуол) — органічні сполуки, про-

дукти заміщення атомів водню в ядрі толуолу нітрогрупами —NO2.

Застосовують для синтезу барвників і проміжних продуктів.

НІТРОФЕНОЛИ (від нітро... і фенол) — органічні сполуки, про-

дукти заміщення атомів водню в ядрі фенолу нітрогрупами —NO2.

Застосовують для одержання барвників, деякі — для боротьби з

грибковими хворобами рослин, протравлювання насіння.

НІТРОФбСКА [від нітро..., фос(фор) і ка(лій)} — складне міне-

ральне добриво, що містить азот, фосфорну кислоту, оксид калію.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗА (від нітро... і целюлоза) — складні ефіри целю-

лози й азотної кислоти (напр. піроксилін). Н. — біла волокниста ма-

са з вибуховими властивостями. Застосовують для виготовлення

нітролаків, кіноплівок, целулоїду, бездимних порохів тощо. Інша

назва — нітроклітковина.

НІТРОЦЕМЕНТАЦІЯ (від нітро... і цементація) — те саме, що й

ціанування.

НІХРОМ [від ні(кель) і хром] — сплав нікелю й хрому з домішками

інших елементів. Застосовують у виробництві нагрівальних прила-

дів.

НІЦШЕАНСТВО — вчення німецького філософа-ідеаліста Ф. Ніц-

ше (1844—1900) та його послідовників, що проповідує індивідуалізм,

культ /'надлюдини ".

НОБЕЛІЙ — штучний радіоактивний хімічний елемент, символ No,

ат. н. 102; належить до актиноїдів. Від прізвища шведського

інженера і підприємця А. Нобеля (1833—96).

НбБІЛІ (від лат. nobilis — шляхетний) — 1) Представники вищої

служилої знаті в Стародавньому Римі. 2) Представники вищих ста-

нів у Венеціанській республіці. 3) Гвардія нобілів — почесна

гвардія Папи Римського з представників католицької аристократії.

390

_________________________________...ном

НОБІЛІТЕТ [від лат. nobilitas (nobilitatis)] — привілейована замкну-

та правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому

Римі.,

НОВАТОР (від лат. novator — оновлювач) — ініціатор, творець

нового, прогресивного в науці, техніці, виробництві, мистецтві;

зачинатель нових методів праці.

НОВАТОРСТВО — нововведення, новизна; діяльність новаторів.

НОВАЦІЯ (лат. novatio — оновлення, зміна, від novo — оновлюю) —

1) Нововведення. Інша назва — інновація. 2) юрид. Припинення

попередньо чинного зобов'язання сторін, заміна його іншим, но-

вим зобов'язанням (напр., видача векселя замість зобов'язання, що

було видане раніше).

НОВЕЛА1 (від італ. novella, букв. — новина) — коротке оповідання,

найчастіше з оригінальною, несподіваною кінцівкою.

НОВЕЛА 2 [від лат. novellae (leges) — нові (закони)] — новий закон,

за яким до чинного (кодифікованого) законодавства вносять зміни

або доповнення.

НОВЕЛЕТА (від італ. novelletta — коротке оповідання) — невелика

музична п'єса ліро-епічного, іноді драматичного характеру. Назва

запозичена з художньої літератури.

...НОЗ (від грец. уостод — хвороба, захворювання) — у складних

словах означає хворобу тварин, іноді людини, напр.; антракноз,

зооноз.

НОЗОГРАФІЯ (від грец. voaog — хвороба і ...графія) — опис захво-

рювання.

НОЗОЛОГІЯ (від грец. v6aog — хвороба і ...логія) — розділ теоре-

тичної медицини, що включає вчення про хвороби, їх класифікацію й

номенклатуру, діагноз, етіологію, патогенез, загальні принципи ліку-

вання та профілактику захворювань.

НОЗОФІЛІЯ (від грец. voaog — хвороба і ...філія) — нав'язлива ідея

про наявність того чи іншого захворювання.

НОЗОФОБІЯ (від грец. VOCTOI; — хвороба і ...фобія) — стан людини,

що боїться захворіти невиліковною, смертельною хворобою; симп-

том психічного розладу.

НОКАУТ (англ. knock-out, від knock — бити і out — поза, геть) —

стан у боксі, коли збитий з ніг ударом противника боксер не може

піднятися протягом визначеного часу і вважається переможеним.

НОКДАУН (англ. knock-down — нишівний удар, від knock — бити і

down — донизу) — стан боксера, коли він від удару противника

втрачає координацію рухів, орієнтацію і не може протягом кількох

секунд включитися в бій.

НОКТЮРН (франц. nocturne, букв. — нічний) — музична п'єса лі-

ричного мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями;

художній твір, в якому зображені нічні сцени, нічні образи.

...НОМ ' (від грец. УОЦІЇ — частина, частка) — в математичних тер-

мінах відповідає поняттю "член", напр.: біном, поліном.

391

,

...ном

...НОМ 2, ...НОМІЯ (від грец. УОДОС — звичай, закон) — у складних

словах відповідає поняттям "положення", "закон", напр.: метро-

ном, астрономія.

НОМЕН (лат. nomen) — ім'я, назва.

НОМЕНКЛАТУРА (від лат. nomenclature — перелік, список) — 1) Пе-

релік назв, вживаних у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва

тощо. 2) Сукупність назв продукції, шо виробляється. 3) Перелік

рахунків, що їх відкриває бухгалтерія. 4) Перелік посад, кадри яких

затверджують органи вищого рівня.

НОМІНАЛ (від лат. nominalis — іменний) — 1) Вартість, яка вказана

на грошових знаках, акціях та облігаціях — номінальна вартість. 2) За-

значена в прейскуранті ado на товарі його ціна — номінальна ціна.

НОМІНАЛІЗМ (від лат. nomina — назви, імена) — напрям у серед-

ньовічній схоластиці, представники якого на противагу середньо-

вічному реалізмові вважали, що реально існують лише поодинокі

речі, а загальні поняття (т. зв. універсали) — тільки імена, знаки,

назви, погоджені людським мисленням.

НОМІНАЛЬНИЙ (від лат. nominalis — іменний) — 1) Зазначений

де-небудь, виражений у вартості; н-на заробітна плата—

заробітна плата в грошовій формі. 2) Який існує тільки за назвою,

на папері, не виконує свого призначення.

НОМІНАЦІЯ (лат. nominatio, від nomino — називаю) — 1) Нази-

вання, найменування; слово, словосполучення, що є результатом

такого процесу. 2) На фестивалях, конкурсах категорія осіб, творів,

з-поміж яких журі обирає кращих.

...НОМІЯ див. ...Ном 2.

НОМОГРАМА (від грец. убцод — закон і ... грама) — спеціальне

креслення, яке зображує функціональну залежність між певними

величинами; використовують для розв'язування певного типу

задач обчислювального характеру.

НОНЕТ (італ. nonetto, від попо — дев'ятий) — 1) Ансамбль з дев'яти

виконавців. 2) Твір для такого ансамблю.

НОНКОМБАТАНТИ (франц. non-combattants, букв. — ті, що не

воюють) — у міжнародному праві особи, що не входять під час вій-

ни до складу збройних сил воюючої держави, а також ті, що, хоч і

входять, але не беруть безпосередньої участі в бойових діях (напр.

медичний персонал), на відміну від комбатантів. Інша назва — н е-

комбатанти.

НОНКОНФОРМІЗМ (франц. non-conformisme, від поп — ні та

conformier — пристосовуватися) — соціальний протест, намагання

поводитися всупереч загальноприйнятим стереотипам.

НОНПАРЕЛЬ (франц. nonpareille, букв. — незрівнянна) — один з

найменших друкарських шрифтів, кегль (розмір) якого становить

шість пунктів (2,25 мм).

НОНСЕНС (англ. nonsense, від лат. поп — ні і sensus — смисл) —

безглуздість, нісенітниця.

392

________________________________________________________НОТА

НОН-СТОП (англ. non-stop, букв. — без зупинки) — безперервно;

видовище, яке триває, повторюється безперервно і яке можна

будь-коли подивитися.

НООСФЕРА (від грец. vooe — розум і сфера) — новий еволюційний

стан біосфери, при якому діяльність людини стає вирішальним

чинником її розвитку.

НОРД (від гол. noord — північ) — 1) Міжнародне позначення пів-

ночі. 2) Північний вітер.

НОРД-ВЕСТ (від гол. noordwest — північний захід) — 1) Міжнарод-

не позначення північного заходу. 2) Північно-західний вітер.

НОРД-ОСТ (від гол. noordoost — північний схід) — 1) Міжнародне

позначення північного сходу. 2) Північно-східний вітер.

НбРІЯ (ісп. погіа) — транспортувальна машина безперервної дії,

елеватор для сипких і рідких вантажів.

НОРМА (від лат. norma — правило, взірець) — 1) Загальновизнане,

узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр.: н.

представництва, н. поведінки). 2) Середня кількість, розмір чогось

(напр.: н. часу, н. опадів).

НОРМАЛЬ (від лат. normalis — прямолінійний) — 1) Перпендикуляр

до дотичної (прямої або площини), який проходить через точку

дотику. 2) Документ, яким визначають типи, розміри, норми й

технічні умови на продукцію певної галузі промисловості або

підприємства.

НОРМАЛЬНИЙ (від лат. normalis — прямолінійний) — 1) Пра-

вильний, природний, який відповідає нормі. 2) Психічно здоро-

вий.

НОРМАТИВ (від лат. normatio — впорядкування) — економічний,

технічний або інший показник норм, відповідно до яких викону-

ється будь-яка робота.

НОРМАТИВНИЙ (франц. normatif, від лат. norma — правило) —