2) Переносно — джерело поетичного натхнення; творчість поета з

його індивідуальними особливостями.

МУЛАТИ (ісп. mulatos, від араб, муваллад — нечистокровний араб) —

нащадки, від шлюбів європейців з неграми.

МУЛІНЕ (від франц. mouliner — сукати шовк) — бавовняні або віс-

козні кручені нитки для вишивання.

МУЛЛА (від араб, маула — пан, володар) — в ісламі нижчий сан

служителя релігійного культу. Часто М. виконує також функції вчи-

теля й судді.

МУЛЬДА (від нім. Mulde — улоговина) — 1) Металева форма (ко-

робка), з якої вихідні матеріали завантажують у сталеплавильні пе-

чі. 2) Металева форма (виливниця), в яку заливають метал, щоб

373

МУЛЬТИМЕДІА

одержати зливок. 3) Чашоподібна або коритоподібна ввігнута

складка гірських порід. Див. також Синкліналь.

МУЛЬТИМЕДІА (англ. multimedia) — термін для визначення ком-

п'ютерної технології, яка дозволяє гнучко керувати потоками різно-

манітної інформації— текстами, графічними зображеннями, музи-

кою, відеозображенням (напр., забезпечує можливість одночасно

працювати з текстом і слухати музику за допомогою персонального

комп'ютера).

МУЛЬТИМІЛЬЙОНЕР (франц. multimillionnaire) — власник бага-

томільйонного капіталу.

МУЛЬТИПЛЕКС (від лат. multiplex — складний, численний) —

літеродрукувальний телеграфний апарат з автоматичним одночас-

ним передаванням кількох телеграм одним каналом зв'язку.

МУЛЬТИПЛЕКСОР (від лат. multiplex — складний, численний) —

периферичний пристрій для дистанційного підключення до цифро-

вої обчислювальної системи кількох абонентських пунктів або ін-

шої обчислювальної системи та забезпечення одночасної роботи з

ними.

МУЛЬТИПЛІКАТОР (від лат. multiplico — помножую) — 1) При-

стрій для посилення дії якогось механізму. 2) Художник, який ство-

рює кадри для мультиплікаційного фільму. Інша назва — а н і м а-

т о р. 3) Фотоприлад для послідовного одержання кількох кадрів на

одній касеті. 4) Коефіцієнт, який вказує на вплив однієї змінної на

іншу в бік її збільшення.

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ (від лат. multiplicatio — множення) — 1) Вид

кінознімання, об'єктами якого є серії малюнків, ляльок або інших

об'ємних фігур. Кожне зображення чи положення фігури відповідає

певній фазі руху, внаслідок чого при показі фільму на екрані ство-

рюється ілюзія руху. Інша назва — анімація. 2) Галузь кінематогра-

фії, що займається виробництвом фільмів таким методом.

МУЛЬТФІЛЬМ — фільм, створений методом мультиплікації.

МУЛЬЧУВАННЯ (від англ. mulch — пріла солома, пріле листя) —

вкривання поверхні грунту соломою, перегноєм, спеціальним папе-

ром тощо для захисту від пересихання й перегрівання.

МУЛЯЖ (франц. moulage, від mouler — формувати, відливати у

форму) — зліпок з гіпсу, глини, воску чи парафіну, точна форма пре-

дмета (напр., скульптур, архітектурних деталей, деяких експонатів у

музеях і на виставках).

МУМІЙ (араб., від перс, мум — віск) — біологічно активний про-

дукт природного походження, смолоподібна речовина, що містить-

ся в розщелинах скель. Застосовують у медицині, переважно при пе-

реломах кісток.

МУМІФІКАЦІЯ (від мумія і ...фікація) — перетворення трупа на

мумію; висихання трупа або змертвілих частин живого організму.

МУМІЯ (араб., від перс, мум — віск) — 1) Залізоокисний природ-

ний пігмент. Застосовують для виготовлення фарб та емалей. 2) Труп

374

МУФЕЛЬ

людини або тварини, збережений від розкладу штучним способом

або внаслідок дії природних чинників.

МУНДШТУК (нім. Mundsttick, від Mund — рот і Stuck — шматок) —

1) Частина цигаркової гільзи; трубочка, в яку вставляють сигарету.

2) Губна частина духового музичного інструмента. 3) Вудила для

управління верховим конем. 4) тех. Деталь різних апаратів і ма-

шин, яка має здебільшого форму трубочки або наконечника.

МУНІЦИПАЛІЗАЦІЯ (від лат. municipalis — який стосується само-

врядної громади) — примусове безоплатне вилучення у приватних

осіб їхнього майна (землі, будинків тощо) й передача його у відання

місцевих органів влади.

МУНІЦИПАЛІТЕТ (франц. municipality від лат. municipium — са-

моврядна громада) — 1) У ряді країн виборний орган місцевого, пе-

реважно міського, самоврядування. 2) Будинок, у якому міститься

орган місцевого самоврядування.

МУНІЦИПАЛЬНИЙ (лат. municipalis) — який стосується міського

самоврядування, муніципалітету.

МУРЗА див. Мірза.

МУСКУС (лат. muscus, від санскр. мушкас — яєчко) — речовина

рослинного або тваринного походження із сильним запахом. Вико-

ристовують у парфумерії.

МУСЛІН (франц. mousseline) — легка бавовняна, шовкова або кап-

ронова тканина. Від назви арабського м. Мосула в Месопотамії.

МУСОНИ (франц. mousson, від араб, маусім — пора року) — ста-

лий перенос повітряних мас сезонного характеру, вітри, які дмуть в

нижніх шарах тропосфери і регулярно, двічі на рік, змінюють на-

прям на протилежний: взимку із суходолу до океану, влітку — нав-

паки.

МУСТАНГ (англ. mustang, від староісп. mestengo — здичавілий) —

здичавілий свійський кінь у Північній Америці. В наш час майже

повністю винищений.

МУСУЛЬМАНИН (перс, мусліман — віддані ісламу, від араб, мус-

лім — покірні богові) — особа, яка сповідує іслам.

МУСУЛЬМАНСТВО — те саме, що й іслам.

МУТАГЕНЕЗ (від лат. muto — змінюю і ...генез) — процес виник-

нення мутацій.

МУТАГЕНИ (від лат. muto — змінюю і ...ген) — фізичні, хімічні та

інші чинники, які збільшують частоту мутацій.

МУТАНТ [від лат. mutans (mutantis) — який змінює] — організм, у

якого відбулася раптова спадкова зміна однієї або кількох ознак

(мутація).

МУТАЦІЯ (від лат. mutatio — зміна) — 1) Раптова спадкова зміна

організму, окремих його частин, ознак, властивостей. 2) Перелом

голосу у дітей, що настає в період статевого дозрівання.

МУФЕЛЬ (нім. Muffel) — камера чи посудина, куди вміщують ви-

Роби, які нагрівають або випалюють у печі.

375

МУФЛОН

МУФЛОН (франц. mouflon, з італ. muflone) — вид диких баранів,

поширених у горах Корсики, Сардинії, Західної Азії та в Закавказзі.

Був одомашнений; один з предків сучасних свійських овець.

МУФТА (нім. Muff, Muffe, від гол. mouwtje — рукавчик) — 1) При-

належність жіночого одягу у вигляді відкритого з обох боків мішеч-

ка, звичайно з хутра, для зігрівання рук. 2) Пристрій для поздовж-

нього з'єднання циліндричних частин машини (напр. валів) або

споруди ц(напр. труб).

МУФТІЙ (араб, муфті — той, хто визначає) — 1) Мусульманський

богослов-правознавець, якому надано право розв'язувати спірні

богословсько-юридичні питання. 2) Представник вищого мусуль-

манського духівництва.

МУШКЕТ (франц. mousquet, з італ. moschetto, від лат. musca — му-

ха) — у 16—17 ст. ручна вогнепальна зброя з ґнотовим затвором.

МУШКЕТЕРИ (франц. mousquetaires) — в 16 ст. солдати європей-

ських армій, озброєні мушкетами; у 18 ст. — основний вид лінійної

ПІХ9ТИ.

МЮЗИКЛ (від англ. musical — музичний) — музичний сценічний

твір, кінофільм, переважно комедійного характеру.

МЮЗИК-ХОЛ (англ. — music-hall) — вид естрадного театру, в якому

виконуються концертні програми й тематичні естрадні огляди (ревю).

МЮОН [від грец. дїї — назва літери \І і (мез)он] — нестабільна пози-

тивно або негативно заряджена частинка, маса якої більша за масу

електрона приблизно в 207 разів. Інша назва — мю-частинка.

МЮРИД (араб.) — 1) У мусульман-суфїів (див. Суфізм) послушник,

послідовник і учень релігійного наставника (мюршида) — імама або

шейха. 2) Послідовник мюридизму.

МЮРИДЙЗМ — релігійно-містична течія в ісламі, що виникла в

14 ст. у Середній Азії на ґрунті суфізму. М. передбачав безоглядне

служіння мюрида своєму релігійному наставникові й фанатичну не-

нависть до всіх іновірців.

МЮ-ЧАСТЙНКА - те саме, що й мюон.

НАБбБ (інд. наваб, від араб, нувваб — намісники) — 1) В Індії ти-

тул правителів провінцій, що відокремилися від імперії Великих

Моголів. 2) В Англії 18 ст. назва осіб (головним чином вищих уря-

довців Ост-Індської компанії), які розбагатіли на Сході. 3) Перенос-

но — багата людина, життя якої відзначається східною пишнотою.

НАВАХА (ісп. navaja) — холодна зброя, іспанський довгий скла-

даний ніж.

376

НАРКОМАНІЯ

НАВІГАЦІЯ (лат. navigatio — судноплавство, мореплавство) — 1) Роз-

діл науки про судноводіння, основні завдання якого — вибір

найбезпечнішого шляху, проведення ним судна тощо. 2) Судно-

плавство. 3) Період, в який судноплавство на різних морях і річках

можливе у відповідності з кліматичними умовами.

...НАВТ (від грец. уаитлс; — мореплавець) — у складних словах

відповідає поняттю "той, хто плаває", напр.: акванавт, гідронавт.

...НАВТИКА (від грец. VCCUTIWX — мистецтво мореплавства, судново-

діння) — у складних словах відповідає поняттю "плавання", напр.:

аеронавтика, акванавтика.

НАДИР (араб.) — точка небесної сфери, протилежна зеніту.

НАДФІЛЬ (нім. Nadelfeile) — невеликий напилок з дрібною насіч-

кою, призначений для тонкого шліфування виробів.

НАЗАЛЬНИЙ (франц. nasal, від лат. nasus — ніс) — носовий приго-

лосний або голосний звук.

НАЗАРЕЇ — 1) Назва християн у перші часи поширення хрис-

тиянства (від м. Назарета, де народився Христос). 2) Давньоіудей-

ська секта. 3) Відгалуження секти молокан, що існувало в Росії з се-

редини 19 до початку 20 ст.

НАІБ (араб. — намісник) — 1) За середньовіччя в мусульманських

державах правитель округу або провінції. 2) У закавказьких ханствах

начальник магалу (територіальної дільниці). 2) В імаматі Шаміля

намісник імама на певній території. 4) У султанській Туреччині

помічник мулли, каді, цехового старшини.

НАЙТОВ (гол. naaitouw, від пааіеп — шити і touw — канат, трос) —

тип кріплення — зв'язування тросом двох або більше предметів.

НАМАЗ (перс. — молитва) — один з головних обрядів ісламу — мо-

литва у мусульман, що полягає в читанні уривків з Корану п'ять разів

на день.

НАНІЗМ (від грец. vawo<; — карликовий) — ненормально низький

зріст людини, що найчастіше є наслідком ураження залоз внут-

рішньої секреції (гіпофіза, щитовидної залози).

НАПАЛМ (англ. napalm) — запалювальна суміш, що складається з

рідкого палива із загусниками. Застосовують у запалювальних

авіабомбах, ракетах.

НАРКЇС див. Нарціс.

НАРКбЗ (від грец. vapxco5i<; — заціпеніння) — штучне пригні-

чення центральної нервової системи, яке характеризується тим-

часовою втратою притомності, больової чутливості та деяких

рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання

при операціях.

НАРКОЛОГІЯ [від нарко(тики) і ...логія] — розділ медицини, який

вивчає наслідки вживання наркотиків і розробляє методи лікуван-

ня від наркоманії, алкоголізму та токсикоманії.

НАРКОМАНІЯ [від нарко(тики) і ...манія] — непереборний хвороб-

ливий потяг людини до вживання наркотиків (опіуму, кокаїну,

377

НАРКОТИКИ

морфіну) з метою збудження, сп'яніння. Вживання наркотиків при-

зводить до порушення життєдіяльності організму, до глибоких нер-

вово-психічних розладів і навіть смерті.

НАРКбТИКИ (від грец. усфжо-пибі; — пригнічувальний) — речови-

ни, переважно рослинного походження, що збуджують або при-

гнічують центральну нервову систему, викликають галюцинації,

нечутливість до болю. У медицині й ветеринарії Н. використовують

для знеболювання.

НАРЦИС (Ірец. vapHiCTffoq) — рід багаторічних трав'янистих рослин

родини амарилісових. Поширений у Середземномор'ї та на півдні

Європи. Деякі види культивують як декоративні.

НАРЦИСИЗМ, НАРЦЙЗМ — милування собою, самозакоханість

(переважно у чоловіків); у психоаналізі — стан лібідо, зверненого на

власне "Я" (аутоеротизм). За ім'ям міфологічного красеня Нар-

ціса.

НАРЦІС, НАРКЇС (грец. NapxiffCTo?) — 1) В давньогрецькій міфоло-

гії вродливий юнак, що закохався у власне відображення у воді і

помер від нерозділеного кохання, перетворившись після смерті на

квітку нарцис. 2) Переносно — самозакохана людина.

НАТИВІЗМ (від лат. nativus — природжений) — у психології кон-

цепція, за якою здатність до сприймання простору й часу дана

людині від народження та існує апріорно, не розвиваючись у процесі

досвіду L Поширена в 19 ст.

НАТРІЙ (від араб, натрун — сода) — хімічний елемент, символ Na,

ат. н. 11; сріблясто-білий м'який метал', на повітрі швидко окисню-

ється. Застосовують як відновник, теплоносій тощо.

НАТУРА (від лат. natura — природа) — 1) заст. Природа, об'єктив-

на дійсність, реальність. 2) Природжена властивість, характер, вда-

ча людини. 3) Реальні явища, істоти й предмети, які зображує ху-

дожник. 4) Об'єкти знімання кінофільму, що провадиться на тлі

природи (міський або сільський пейзаж). 5) Товари, продукти як

платіжний засіб, що замінює гроші.

НАТУРАЛІЗАЦІЯ (франц. naturalisation, від лат. naturalis — природ-

ний) — надання державою свого громадянства особам, що мають

громадянство іншої країни або зовсім його не мають. Протилежне —

денатуралізація.

НАТУРАЛІЗМ (франц. naturalisme, від лат. natura — природа) —

1) Напрям у мистецтві, спрямований на якнайточніше, детальне

зображення реальності і людських характерів, що зумовлені фізіоло-

гічною природою та середовищем. 2) Відверте зображення фізіоло-

гічного боку людського життя.

НАТУРАЛІСТ (франц. naturaliste) — 1) Природодослідник; учений,

що вивчає живу природу. 2) Представник, послідовник натуралізму

в літературі та мистецтві.

НАТУРАЛЬНИЙ (лат. naturalis) — 1) Природознавчий. 2) Природ-

ного походження. Протилежне — штучний. 3) Який існує в

378

НЕВРАЛГІЯ

дійсності, справжній; н-ні числа — цілі додатні числа. 4) Не-

підробний, природний, щирий. 5) Який стосується натури (5), оп-

лати; н-не господарство — господарство, в якому продукти

праці не обмінюють і не продають, а використовують тільки для

внутрішніх потреб.

НАТУРФІЛОСбФІЯ (від лат. natura — природа і філософія) — філо-

софія природи; філософське вчення, що переважно умоглядно тлу-

мачило природу, намагаючись відтворити цілісну картину світу,

заповнити прогалини в пізнанні часом фантастичними уявлен-

нями. Виникла ще в античності, але особливого розвитку досягла у

17-18 ст.

НАТЮРМОРТ (франц. nature morte, букв. — мертва природа) —

жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису). Твори із

зображенням предметів побуту, квітів, фруктів тощо.

НАЦИЗМ (нім. Nazismus, скор. від Nationalsozialismus — націо-

нальний соціалізм) — назва фашизму в гітлерівській Німеччині.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (франц. nationalisation, від лат. ratio — народ) —

вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі,

промислових і транспортних підприємств, цілих галузей народного

господарства.

НАЦІОНАЛІЗМ (франц. nationalisme, від лат. natio — народ) —

ідеологія та політика, спрямована на розпалювання національної

ворожнечі; опирається на ідеї національної виключності, переваги

однієї нації над іншими.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ — 1) Належність до певної нації, народності

чи національної групи. 2) Термін для спільного визначення нації і

народності.

НАЦІЯ (від лат. natio — народ, плем'я) — стійка історична спіль-

ність людей, яка виникла на базі спільності мови, території,

економічного життя і психологічного складу, що знаходить вияв у

спільності культури.

НАЯДИ (грец. Na'ia5e<;) — у давньогрецькій і давньоримській міфо-

логії німфи, покровительки річок, водойм, джерел, їх вважали натх-

ненницями поетів.

НЕАНДЕРТАЛЬЦІ — викопний вид людей, які жили в плейсто-

ценову епоху (понад 12 тис. років тому) в Європі, в Африці й пів-

денно-східній частині Азії. Від назви долини Неандерталь поблизу

Дюссельдорфа (Німеччина), де 1856 р. вперше було виявлено решт-

ки людини цього виду.

НЕВР..., НЕВРИ..., НЕВРО..., НЕЙРО... (від грец. veupov - жила,

нерв) — у складних словах вказує на відношення даних понять до

нервової системи, напр.: невралгія, неврилема, невродерміт, нейро-

анатомія.

НЕВРАЛГІЯ (від невр... і грец. йХу°? — біль) — біль різної тривалос-

ті й характеру, що виникає у місці проходження нерва. Розвивається

внаслідок ураження або запалення нерва та його оболонок.

379

НЕВРАСТЕНІЯ

НЕВРАСТЕНІЯ (від невр... і грец. 6t09Eveia — безсилля, слабкість) —

вид неврозу, який може розвиватись внаслідок перевтоми, отруєння

наркотиками, хронічних інфекцій.

НЕВРИ... див. Невр...

НЕВРИТ (від грец. veupov — жила, нерв) — запалення нерва у

людини і тварин, що розвивається при його ушкодженні, переохо-

лодженні тіла, внаслідок інфекційного захворювання, отруєння.

НЕВРО... див. Невр...

НЕВРОЗИ (від грец. veupov — жила, нерв) — група нервово-психіч-

них розладів, що виникають внаслідок тривалих переживань,

перенапруження тощо.

НЕВРОЛОГІЯ (від невро... і ...логія) — розділ анатомії, що вивчає

питання розвитку, будови і діяльності нервової системи.

НЕВРОМА (від нерв... і ...ома) — розростання елементів нервових

волокон в організмі людини й тварин. Розрізняють Н. пухлинні

(виникають внаслідок неправильного розвитку нервів) і Н. ампута-

ційні (виникають на кінці перерізаного нерва при відсіченні

кінцівки, апендикса або в рубцях на місці виразок тощо).

НЕВРОН див. Нейрон.

НЕВРОПАТІЯ (від невро... і ...патія) — порушення діяльності цент-

ральної нервової системи в людини. Найчастіше проявляється в

дитячому віці. Причинами можуть бути несприятливі умови роз-

витку плода (інфекційне захворювання матері, токсикози вагіт-

ності, алкоголізм батьків).

НЕВРОПАТОЛОГІЯ (від невро... і патологія) — наука про захворю-

вання нервової системи', розробляє методи лікування нервових

хвороб і, способи запобігання їм.

НЕГАТИВ (від лат. negativus — заперечний) — 1) Фотографічне

зображення, протилежне за розподілом світлих і темних місць тому,

що є в дійсності (на позитиві"). 2) Фото- або кіноплівка, фотоплас-

тинка з таким зображенням. 3) Переносно в розмовній мові —

факти, повідомлення, що справляють негативне враження.

НЕГАТИВІЗМ (від лат. negativus — заперечний) — 1) Небажана

особливість поведінки або прояв деяких психічних захворювань

(напр. шизофренії). При Н. відмовляються виконувати будь-які

завдання (пасивний Н.) або роблять все навпаки (активний Н.). 2) За-

перечливе ставлення до чого-небудь (без будь-якого позитивного

ствердження замість заперечуваного).

НЕГАТИВНИЙ (лат. negativus) — 1) Заперечний (напр. негатив-

на відповідь). 2) Від'ємний (напр. негативний електричний заряд).

3) Який стосується негатива.

НЕГЛІЖЕ (франц. neglige, від лат. negligo — зневажаю) — 1) Не-

дбало вбраний, напіводягнений. 2) заст. Ранкове домашнє вбран-

ня.

НЕГОЦІАНТ [від лат. negotians (negotiants) — торговець] — купець,

що торгує оптом, переважно за межами своєї країни.

380

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ

НЕГРИТІОД (франц. negritude, від лат. niger — чорний) — система

націоналістичних поглядів, яка пропагує ідею зверхності негри-

тянської культури та її носіїв над культурою білої раси. Виник у 20—

40-х_ роках 20 ст.

НЕЙЗИЛЬБЕР (нім. Neusilber, букв. — нове срібло) — сплав міді,

нікелю й цинку. Н. відзначається високим електричним опором і

стійкістю щодо корозії. Застосовують для виготовлення медичних

інструментів, реостатів тощо.

НЕЙЛбН (англ. nylon) — різновид синтетичного волокна.

НЕЙРИТ (від грец. veupov — жила, нерв) — відросток нервової клі-

тини, по якому проходять імпульси до органів та інших нервових

клітин. Інша назва — аксон.

НЕЙРО... див. Невр...

НЕЙРОБЮНІКА (від нейро... і біоніка) — напрям у біоніці, мета

якого — вивчення й моделювання діяльності центральної нервової

системи людини й тварин для використання закономірностей

їхньої будови при створенні нових технічних пристроїв, кіберне-

тичних систем тощо.

НЕЙРОЛЕПТИКИ (від нейро... і грец. Хєтгтб; — легкий) — група

фармакологічних засобів, що справляють гальмівний вплив на

центральну нервову систему, не затьмарюючи при цьому свідо-

мість. Н. усувають страх, тривогу, напруження, галюцинації, марен-

ня та деякі інші симптоми психічних порушень, а також посилюють

дію^наркотичних, снодійних і знеболювальних засобів.

НЕЙРОН, НЕВРОН (від грец. veupov — жила, нерв) — нервова клі-

тина разом з усіма її відростками (нейритами й дендритами), яка є

основним структурним і функціональним елементом нервової

тканини.

НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ (від нейро... і психологія) — розділ психо-

логії, що вивчає психічну діяльність людини у зв'язку з функціо-

нуванням центральної нервової системи в певних умовах.

НЕЙРОСЕКРЕЦІЯ (від нейро... і секреція) — здатність деяких клі-

тин нервової тканини утворювати й виділяти специфічні секреторні

речовини типу гормонів.

НЕЙРОТРОПНИЙ (від нейро... і ...тропний) — який діє вибірково

на я^кі-небудь елементи нервової системи.

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ (від нейро... і фізіологія) — розділ фізіології,

який вивчає функції нервової системи людини і тварин.

НЕЙРОХІРУРГІЯ (від нейро... і хірургія) — розділ хірургії, який

розробляє оперативні методи лікування захворювань і травматич-

них ушкоджень центральної і периферичної нервової системи та вив-

чає причини виникнення, розвиток і діагностику цих захворювань.

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ (від лат. neutralis — нічийний) — 1) Послаблен-

ня, отримання, ліквідація сили, впливу кого-небудь, чогось. 2) Ого-

лошення якоюсь державою стану нейтралітету. 3) Особливий між-

народний режим якоїсь території (чи вод), відповідно до якого

381

НЕЙТРАЛІТЕТ

держава, що їй належить дана територія, не має права будувати тут

будь-які військові споруди, тримати збройні сили тощо. 4) хім. Ре-

акція, що веде до знищення кислотних властивостей розчину за до-

помогою лугів, а лужних — за допомогою кислот.

НЕЙТРАЛІТЕТ (нім. Neutralist, від лат. neutralis — нічийний) —

1) Невтручання в чужі суперечки, у боротьбу між двома сторонами.

2) У міжнародному праві становище держави, яка не бере участі у

війні, воєнних блоках 2, зберігає з воюючими державами мирні

відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги.

НЕЙТРАЛЬНИЙ (лат. neutralis, від neuter — ні той, ні інший) —

1) політ. Який дотримується нейтралітету; н - н а зона — смуга

землі між кордонами двох держав, на якій жодна з них не може

вести воєнних дій і не має права тримати війська. 2) Який не

приєднується до жодної зі сторін, не втручається в чужі суперечки.

3) хім. Який не дає ні кислої, ні лужної реакції. 4) фіз. Не зарядже-

ний електрикою; н. мезон — нестабільна елементарна частинка,

що не має електричного заряду (див. Мезони). 5) Який не має ні

корисного, ні шкідливого впливу, напр. н. засіб.

НЕЙТРИНО (італ. neutrino, від neutrone — нейтрон) — стабільна

електричне нейтральна елементарна частинка, маса якої наближа-

ється до нуля. Швидкість руху Н. наближається до швидкості світла.

Н. відзначається надзвичайною проникністю.

НЕЙТРбН (від лат. neutrum — ні те, ні інше) — нестабільна елект-

рична нейтральна елементарна частинка, маса якої приблизно до-

рівнює масі протона. З Н. і протонів складаються ядра атомів.

НЕЙТРОННИЙ — який стосується елементарної частинки — нейт-

рона^ н. генератор — установка для утворення пучків нейтронів.

НЕЙТРОНОГРАФІЯ (від нейтрон і ...графія) — метод вивчення

структури речовини (молекул, кристалів і рідин) за допомогою

дифракції нейтронів.

НЕЙТРОФІЛИ (від лат. neuter — нічий, ніякий і ...філ) — одна з

форм лейкоцитів.

НЕКРО... (від грец. vexp6<;— мертвий) — у складних словах відпо-

відає поняттю "мертвий", напр.: некролог, некроскопія.

НЕКРОБІОЗ (від некро... і ...біоз) — процес повільного відмирання

клітин або тканини в живому організмі; виникає в результаті пору-

шення їхнього живлення. На відміну від некрозу є процесом оборот-

ним.

HEKPU3 (від грец. УЕиро? — мертвий) — змертвіння частини живо-

го організму, що супроводиться зміною будови клітинних ядер та

протоплазми, розпадом або розсмоктуванням тканини. Спричиню-

ється діянням різних фізичних і хімічних чинників або порушенням

кровопостачання. Див. також Некробіоз.

НЕКРОЛАТРІЯ (від некро... і ...латрія) — обожнення померлих.

НЕКРОЛОГ (від некро... і ...лог) — стаття з приводу смерті кого-не-

будь з характеристикою життя і діяльності померлого.

382

НЕОІМПРЕСІОНІЗМ

НЕКРОПОЛЬ (від некро... і грец. тгоХц — місто) — могильник; кла-

довище, де поховані визначні люди. Н. називались комплекси

поховань Давнього Сходу, античного світу.

НЕКРОФІЛІЯ (від некро... і ...філія) — 1) Статеве збочення, що

виявляється у хворобливому потягу до мертвого тіла. 2) Пристрасть

до руйнування, нищення живого.

НЕКРОФбБІЯ (від некро... і ...фобія) — хворобливий стан людини,

яка патологічне боїться мерців, смерті.

НЕКТАР (від грец. уєитар — напій богів) — 1) У релігії стародавніх

греків напій богів, що дарує безсмертя та вічну юність. 2) Солодка

цукриста рідина, що її виділяють спеціалізовані утвори квітки

(нектарники). Є поживою для багатьох комах. Бджоли переробля-

ють Н. на мед.

НЕКТОН (від грец. vrixiov — плавання) — сукупність водяних орга-

нізмів, пристосованих до активного плавання на значні відстані у

відкритих частинах водойм. Див. також Планктон.

НЕМАТФДИ [від грец. vfjjaa (vrfiaarot;) — нитка] — клас тварин типу

первиннопорожнинних червів. Живуть у морях, річках, грунті, гни-

ючих речовинах. Багато Н. — паразити рослин, тварин і людини.

НЕМЕЗІДА, НЕМЕСІДА (грец. Кєцєац) — 1) У давньогрецькій мі-

фології богиня відплати, помсти. 2) Переносно — відплата, помста,

кара за злочин.

НЕНІЯ (від лат. пепіа — жалібна пісня) — скорботна пісня, яку в

багатьох народів рідні або плакальниці співають під час поховання.

НЕО... (від грец. vioq — молодий, новий) — у складних словах від-

повідає поняттям "новий", "нове", напр.: неоколоніалізм, неореа-

лізм.

НЕОВІТАЛІЗМ (від то... і віталізм) — ідеалістична течія в біології,

що пояснює якісну своєрідність життєвих явищ нематеріальними

чинниками.

НЕОГЕН, НЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД (від то... і ...ген) - другий пе-

ріод кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой); роз-

почався 25 млн років тому, тривав 23,5 млн років. Відклади цього

періоду становлять неогенову систему.

НЕОДИМ (від нео... і грец. бібицсх; — подвійний) — хімічний

елемент, символ Nd, ат. н. 60; сріблясто-білий метал, належить до

лантаноїдів. Застосовують у металургії, у виробництві скла й пор-

целяни.

НЕОЗОЙ (від нео... і ...зой) — те саме, що й кайнозой.

НЕОІМПРЕСІОНІЗМ (від нео... та імпресіонізм) — течія в західно-

європейському живопису кінця 19 — початку 20 ст., представники

якої розвивали суб'єктивістські тенденції імпресіонізму, намагалися

обгрунтувати й надати методичного характеру прийомам розкла-

дання складних тонів на чисті кольори; твори Н. нагадують мозаїку,

в них утрачено матеріальність передачі реальних явищ (див. також

Пуантилізм).

383

НЕОШДУЇЗМ

НЕОІНДУЇЗМ (від нео... та індуїзм) — течія релігійно-філософської

думки Індії, що виникла в 1-й половині 19 ст. як реформована

(монотеїстична) форма індуїзму. Однією з центральних у Н. є ідея

внутрішньої єдності всіх релігій, спроба сконструювати "нову",

"універсальну" релігію, нібито вільну від фанатизму кожної конк-

ретної релігії.

НЕОКЛАСИЦИЗМ (від нео... і класицизм) — течія в літературі,

живопису, архітектурі та музиці 2-ї половини 19 — початку 20 ст.

Для Н. характерна стилізація (І) зовнішніх форм мистецтва ан-

тичності, італійського Відродження і частково — класицизму.

НЕОЛІТ (від нео... і ..літ) — новий кам'яний вік, що заступив

палеоліт і мезоліт та передував мідному віку. Період Н. датується

відрізком часу з 9 до 3 тис. до н. е. За Н. поряд з рибальством і

мисливством почали розвиватися скотарство й землеробство;

з'явились і поширилися гончарство й ткацтво. Н. був часом роз-

квіту матріархату.

НЕОЛОГІЗМ (від нео... і ...логізм) — нове слово, словосполучення,

фразеологічний зворот, а також нове значення старого слова. Про-

тилежне — архаїзм.

НЕОН (від грец. v?o<; — новий) — хімічний елемент, символ Ne, ат.

н. 10; належить до інертних газів. Застосовують у рекламних і сиг-

нальних газосвітних лампах, в електронних приладах тощо.

НЕОНАЦИЗМ (від нео... і нацизм) — сучасний нацизм, який при-

стосувався до нових історичних умов при збереженні своєї ідей-

но-політичної расистської сутності.

НЕОНТОЛбГІЯ (від нео... і онтологія) — розділ біології, що вивчає

сучасний органічний світ.

НЕОПЛАЗІЯ (від нео... і грец. irX&mq — виникнення, формування) —

патологічне злоякісне новоутворення тканини, яке характери-

зується безупинним руйнівним ростом, що веде до загибелі організ-

му. Інша назва,— бластема.

НЕОПЛАТОНІЗМ (від нео... і платонізм) — містичний ідеалістич-

ний напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3—6 ст.),

який намагався поєднати на основі платонізму різні системи антич-

ної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне "єди-

не", що нібито може бути сприйняте людиною лише в екстазі.

НЕОПОЗИТИВІЗМ (від нео... і позитивізм) — суб'єктивно-ідеаліс-

тична течія буржуазної філософії, що виникла на грунті ідеалістич-

ного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо

математичної логіки, і поширилася на природознавство й суспіль-

ствознавство як спроба пристосувати принципи позитивізму до умов

розвитку сучасної науки. Інша назва — логічний позитивізм.

НЕОРЕАЛІЗМ (від нео... і реалізм) — 1) Течія в англо-американ-

ській філософії початку 20 ст., що під гаслом "здорового глузду" ви-

ступила проти суб'єктивного й абсолютного ідеалізму в теорії пі-

знання. Н. абсолютизував незалежність змісту пізнання від процесу

384

НЕРЕЇДА

пізнання, розглядав суб'єкт пізнання як емпіричну людину, а не як

історичне суспільство. 2) Напрям в італійському кіно, фільми якого

реалістично відображали життя злидарів.

НЕОТЕКТОНІКА (від нео... і тектоніка) — розділ геотектоніки, що

вивчає тектонічні рухи й створені ними структури і форми рельєфу

протягом неогенового та антропогенового (четвертинного) періодів.

НЕОТЕНІЯ (від грец. veov — юність і teivio — розтягую, посилюю) —

здатність деяких тварин досягати статевої зрілості й розмножу-

ватись на стадії личинки.

НЕОТОМІЗМ (від нео... і томізм) — об'єктивно-ідеалістичне вчен-

ня, офіційна філософська доктрина католицизму, що ґрунтується на

вченні Фоми Аквінського. Виник у середині 19 ст.

НЕОФАШИЗМ (від нео... і фашизм) — сучасний фашизм, який,

дещо змінивши форму стосовно до нових історичних умов, зберіг

свою реакційну людиноненависницьку, расистську сутність.

НЕОФІЛІЯ (від нео... і ...філія) — нав'язливий потяг до нового,

незвичайного.

НЕОФІТ (від грец. уєофитої; — новонавернений) — 1) Новохреще-

ний, новопосвячений, взагалі — новий прихильник релігії. 2) Пере-

носно — новий прибічник якогось учення, суспільного руху, ідеї

тощо.

НЕОФбБІЯ (від нео... і ...фобія) — нав'язливий страх перед усім

новим, незвичним.

НЕПОТЙЗМ [від лат. nepos (nepotis) — онук, нащадок] — заміщен-

ня посад за протекцією, влаштування родичів налрибуткові посади,

кумівство.

НЕПТУН (лат. Neptunus) — 1) У давньоримській міфології бог моря;

у давньогрецькій міфології — Посейдон. 2) Восьма за віддаленням

від Сонця планета Сонячної системи; Н. не можна побачити неозб-

роєним оком.

НЕПТУНІЙ — штучний радіоактивний хімічний елемент, символ

Np, ат. н. 93; сріблясто-білий метал, належить до актиноїдів. Від

назви планети Нептун.

НЕРВАЦІЯ (франц. nervation — жилкування, від лат. nervus — жи-

ла, нерв) — характер розміщення в органах рослин судинно-волок-

нистих пучків. Інша назва — жилкування.

НЕРВИ (лат. nervus — жила, нерв, з грец. veupov) — сукупність у

людини й тварин нервових волокон, оточених сполучнотканинною

оболонкою, по яких проходять нервові імпульси.

НЕРВЮРА (франц. nervure, букв. — прожилки) — 1) Каркас крила

літака. 2) архіт. Виступне і профільоване ребро, головним чином

готичного (див. Готика) хрестового склепіння.

НЕРЕЗИДЕНТ (від резидент) — юридична або фізична особа, яка діє

в одній країні, а зареєстрована, знаходиться, живе в іншій.

НЕРЕЇДА — супутник планети Нептун. Від назви давньогрецьких

міфологічних нереїд.

385

НЕРЕЇДИ

НЕРЕЇДИ (грец. Ntipe'teei;) — 1) У давньогрецькій міфології німфи

(50 сестер), дочки Нерея, які допомагали мореплавцям. 2) Те саме,

що й цереїсові.

НЕРЕЇСОВІ (від грец. Niipeit; — Нереїда) — родина морських

кільчастих червів. Поширені в морях теплих і помірних зон. Є кор-

мом для риб, зокрема осетрових. Інша назва — нереїди.

НЕРПА (від фін. погрра — тюлень) — ссавець родини тюленевих,

поширений в Північному Льодовитому океані, на півночі Атлантич-

ного й Тихого океанів та в деяких великих озерах (напр., Ладозько-

му, Байкалі). Об'єкт промислу. Інша назва —кільчастий тю-

лень.

НЕСЕСЕР (франц. necessaire, букв. — потрібний, необхідний) —